Жінка-УКРАЇНКА

Небуденна презентація відбулася у КМЦ «Інтермеццо» (м. Чернігів).

В академічний атмосфері громадська діячка, столична радіожурналістка  Галина Дацюк та секретар газети «Наша Віра» представили чернігівцям книгу листів родини Ліндфорсів-Русових (1893–1926), що побачила світ у Чернівецькому видавництві «Букрек».

Видання побачило світ завдяки фінансовій підтримці родини Ліндфорсів-Русових, упорядкування та переклад здійснили Галана Дацюк та Ольга Михалевич-Рудакевич (правнука Софії Русової).

Сповнена щирих людських почуттів, історія листування дає уявлення про високоморальну шляхетну родину, головними вартостями якої були: прагнення знань активне громадське життя гуманістична ідея, боротьба за зміни у суспільному житті і незалежність України. В числі адресантів і адресатів –Софія Русова, Олександр Русов, Юрій Русов, Олександр Ліндфорс, Любов Русова-Ліндфорс, Ніна Ліндфорс-Михалевич, Яків Жданович, Анна (Галя) Жданович, які зробили значний вклад в культурну спадщину України. Життя родини розгортається на тлі революцій воєн втрат репресій і прочитується як захоплива людська історія. Вона ніби запрошує кожного хто розгорне цю книгу читати її з особливим настроєм і шанобою. Пізнати їхній світ – то очистити і своє сумління набути бодай крихту тієї інтелігентності порядності одержимості патріотизму яких нам так бракує сьогодні.

Хронологічно листи охоплюють кінець 19-го століття та першу половину 20-го століття. – «Перший лист, оригінал якого ми маємо, датований 7 грудня 1893 роком.- розповіла п. Галина, – То ж у цьому році йому виповнюється – 120 років. Своєрідний ювілей. Це лист Софії Русової. Остання дата на листах – 1926 рік».

Особливу увагу звернула п .Галина на феномен Русових, національну свідомість великої родини, яка починаючи від Олександра і Софії Русових, зовсім не українців по кров але по духу, міцніла в кожному наступному поколінні, незважаючи на відірваність від рідної землі. Ісьогодні родина постійно переймається українською справою. Чи то книжка для школи й садочка, чи упорядкування листів, чи духовна підтримка, зустріч в Україні, чи пакунок в Україну при найменшій нагоді.

«Душа людини, вільна від надмірного павутиння, матеріалізму, яка безперервно прагне до висот – має велику незнану силу», – напише у щоденнику Ніна Михалевич (12 березня 1971 р.).

Під час зустрічі присутні ділилися спогадами про перші кроки у поверненні визначного педагога Софії Русової на Батьківщину, зокрема перші акції в с. Олешня Ріпкинського району.

Розповіла про свої здобутки і втрати п. Раїса Решетнюк, очільниця Чернігівського відділення «Союзу Українок», яка свого часу виступила з ініціативою створення світлиці Софії Русової і доклала чимало зусиль, щоб ім’я визначної просвітительки новила одна з центральних вулиць Чернігова. З короткими виступами звернулися до гсотей журналіст п. Любов Боднарук, ініціатор зустрічі краєзнавець Володимир Єрмак.  Директор дитячого «Школи-дитячого садка імені Софії Русової Людмила Синекоп подарувала керівнику Чернігівської організації «Суспільна служба України» Тетяні Жогалко портрет Тараса Шевченка роботи її вихованців.

http://pivnich.info