Творчість

Такий шалений рік

«Такий шалений рік» — новий роман воїна, сценариста, письменника та володара відзнаки «Золотий письменник України» Сергія Ухачевського про той далекий рік, який ми почали забувати. І який змінив головних героїв книги, змінив країну.

Це історія про ровесників Незалежності України, чотирьох друзів, котрі пройшли все, що пережила наша країна від початку дев’яностих. З бандитськими розборками, міліцейським свавіллям і нескінченними обіцянками покращення від влади.

Працелюбні, успішні вони впевнено підійшли до дві тисячі тринадцятого року, але були кинуті у вир небувалих пригод. Система корупції, політикани, з котрими їх зіштовхнула доля ще на «помаранчевому майдані», намагаються поламати їхнє життя. Але друзі, загартовані в бізнесі і в дев’яностих, не здаються.

Сергій Ухачевський — майстер описів, психологічних, еротичних і бойових сцен. У романі — неймовірна історія кохання і справжньої дружби, що домінують над буденністю. Прагнення боротьби і справедливості для цих хлопців — не порожні слова.Вони борються і перемагають, навіть коли це неможливо. Розповідь захоплює з перших рядків і не відпускає до останньої сторінки.

Зустріч випускників

Збірка віршів під такою назвою нещодавно вийшла в ніжинському видавництві «Орхідея». Автор – Олександр Гадзінський, поет і перекладач, колишній керівник (протягом двадцяти років) літературної студії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Це довгоочікувана книжка для всього літературного Ніжина, а не лише для автора. А ще – для друзів, знайомих, приятелів поета, – а їх у нього надзвичайно багато і в Україні, й поза її межами.

Отож, вони таки зустрілися! Оці випускники! Запускаючи в хід художнє мислення, назву книжки розумію в метафорично-символічній площині. Випускники, як мені здається, – це вірші Олександра Євгеновича, випущені з його творчої уяви, свідомості й навіть підсвідомості на волю, в читацький вжиток, і вони зустрілися саме тут, – у невеликій поетичній збірці на 146 сторінок, щоб бути прочитаними, сприйнятими, проаналізованими.

Розмисли про "Невідворотне" (Рефлексії)

Юлія Бережко-Камінська. Невідворотне. – К.: Саміт-книга, 2019. – 400 с.

Отже, треба думати про все, треба гартувати
свій дух перед лицем того, що може статися.

Сенека, «Моральні листи до Луцілія», лист XCI

Читаю вступну статтю авторки, а рука тягнеться до ручки і паперу. Поетка стверджує, що «Людина безсила проти невідворотного» (с. 6). Але ж пам’ятаймо, що щастя людини в цьому житті – це коли не стається того, чого не мало би статися, бо наше життя, події «від часу і нагоди залежні вони» (Екклезіяста 9:11б) і щоденної важкої праці. Що ж таке «невідворотне» і чи людство може захиститися від нього? В передньому слові до книжки «Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO» читаємо: «Одним із магістральних напрямів розвитку сучасної науки є створення штучних особистостей, які здатні бути цілковитими аналогами людини» (с. 5). Хибна думка. Людина – твориво Бога живого і неможливо створити щось, що може «бути цілковитими аналогіями людини», бо «Бог є невимірно сущим, істинним і благим» (Тома Аквінський). Із цих позицій і потрібно осмислювати «невідворотне»:

Є те, що віриш Ти у мене, Боже.
Я – тільки вдих у холоді пітьми
Чогось того, що тільки бути може (с. 126).

Час і позачасся Юлії Бережко-Камінської

 У світ вийшла нова книга молодої української поетки «Невідворотне»

Зізнаюсь чесно, моє ставлення до поезії завжди було спокійним і врівноваженим. Аж поки волею щасливого випадку, не познайомилась із відомою українською поетесою Юлією Бережко-Камінською. Знайомство було поспішним: я опинилась в одній з тернопільських бібліотек (для молоді та юнацтва), де й відбувалась зустріч із згаданою поетесою. Із завмиранням серця слухала поезію в авторському виконанні. Дивне  відчуття огорнуло: ніби знала Юлію відтоді, відколи  Небо стало Небом, а Земля – Землею.  Таке собі дежавю (фр. déjà vu).

Минуло трохи часу і переді мною нова книга поезій невтомної поетеси: вишуканий фоліант на 400 сторінок! Назва «Невідворотне» відразу налаштовує на філософський лад. Зрештою, й дизайн обкладинки (Любомир Олянич): старовинний кишеньковий годинник у стилі ретро із відкритою кришечкою. Ланцюжка не видно, але, дивлячись на зображення, розумієш, що він десь є. У цьому вбачаю глибокий символізм! Адже мова про нематеріальну субстанцію – Час, як такий. Хоча, з якого боку на це подивитись. Ми не можемо торкнутись Часу фізично, але ж є у житті незбагненні миттєвості (і цьому ніхто не заперечить!), коли саме він – Час, не питаючи, повсякчас торкається нас. І відбувається це щомиті і за будь-яких обставин. Ми народжуємось в Часі, живемо в ньому, і, зрештою, здійснюємо Перехід туди… де його нема. Де позаЧАСся. Де вічна Вічність.

"Ознаки" Світлани Макаревської

Ще на початку року побачила світ вже сьома книжка талановитої письменниці, жінки з особливим світобаченням і відчуттям слова Світлани Макаревської (м. Київ). Її "Ознаки" - це збірка віршів і прозових творів, де читач, коли візьме книжку до рук, знайде і впізнає те, що близьке кожній людині: радість, біль, тривоги, роздуми, любов і вдячність.

"У мене є імʼя і цього досить.
Ще й ті дари, що уділив Господь.
Яких мені ще треба нагород?!
Регалій, звань?.. Не хочу і не прошу!
Я в лавах Спілки з іменем Народ".

Ось так, віршовано і відверто, поетеса пише про те, що головне для неї не звання, не регалії, а людська щирість у відповідь на одкровення душі. Бо ж стільки всього пережито, відчуто, побачено, вилито у ці вірші. Може, тому і звучать вони так трепетно, так справжньо, так незабутньо.

Відомий український рок-гурт VLASNA записав нову пісню

Нову пісню "Долечу" представив гурт VLASNA – яскравий представник сучасної української рок-музики.

Це третій сингл гурту за рік. Перший варіант пісні був записаний ще понад рік тому, проте згодом музиканти вирішили переінакшити її аранжування. Тож за цей час "Долечу" пережила кілька варіацій і, врешті-решт, отримала своє драйвове рок-звучання."Ми живемо в такі бентежні часи, коли особливо важливо зберігати холодну голову і не піддаватись жодним панічним настроям, – каже солістка VLASNA Тетяна Власова. – Спершу ми думали, що випускаємо дещо істеричну пісню. А потім зрозуміли, що якраз навпаки. Насправді це пісня-“антиістерика”, яка допомагає перебороти все те, що нас часом лякає. Зрештою, кожному з нас іноді потрібно добряче зібратись і сказати собі – що б там не було, я все-таки долечу".

«Муська» в зоні турбулентності

Ганна Арсенич-Баран. Муська. Історія одного життя. Роман в новелах. К.: Український пріоритет. - 2018.

Переконаний, багатьом із нас під час польотів літаком довелося пережити явище турбулентності. Сидиш розслаблений, дрімаєш, у голові рояться і піднімаються значно вище біло-голубого підхмар’я польоту лайнера різні думки, і раптом «залізного птаха» розпочинає колотити й трусити. Здається, хвилина-друга і літак штопором полетить униз. Скажу, явище, яке порушує спокій пасажирів, не для людей зі слабкими нервами. Одного разу сусідка по салону під час такої трясогузки на висоті щонайменше семи тисяч метрів від землі навіть з криком зверталася до стюардеси чи то з проханням, чи з вимогою зупинити літак, бо вона хоче вийти. Звісно, це розвеселило пасажирів, які також із нервовим напруженням переживали це явище, і подумки просили Бога якнайшвидше подолати цю нерівність повітряного простору.

Я не випадково згадав про одну із найскладніших властивостей атмосфери, якою є турбулентність. Вона переслідувала мене, коли читав сторінки нового роману «Муська» відомої української письменниці, очільниці чернігівських літераторів Ганни Арсенич-Баран. Але якщо природне явище турбулентності є некерованим, хаотичним та безладним, то в романі, навпаки, відчувається майстерність авторки розпочинати сюжет новел неквапливо, розважливо, уміння не переходити червону лінію, за якою нестримне падіння, мистецтво збалансувати взаємини між людиною і природою, людиною і соціумом, середовищем, у якому вона живе і працює.

Переможці Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" - 2019

РОМАНИ
І премія "Зламані сходи" Василь Добрянський Івано-Франківська обл. 
ІІ премія "Шпигунки з притулку Артеміда" Наталія Довгопол Греція(Афіни) 
ІІІ премія "Літератор" Сергій Грініченко Суми.

КІНОСЦЕНАРІї 
І премія "Кияни" Алла Мелентьєва Київ 
ІІ премія "Коли приходить вечір" Соломія Кривенко Львів 
ІІІ премія "День перемоги" Олексій Уманський Андрій Євстратенко Київ

П’ЄСИ 
І премія "Собака" Юрій Васюк Чернігів 
ІІ премія "Степан Бандера" Марія Лелека Київ 
ІІІ премія "Шахтар-чемпіон" Володимир Стенько Синельникове

Англійський дзвін для України

Відомий вислів Ернеста Хемінгуея про дзвін, котрий звучить по тобі, можна віднести й до книжки «Люба Елен із Бріджсвіла». Книжки, яка народжена в Україні авторкою Ольгою Рєпіною.

І хоча події твору розгортаються у відомому бастіоні консерватизму та практицизму, як Велика Британія, герої книги ведуть себе нетипово для своєї країни та співвітчизників. Й божевільно, подумки, коли одягнути англійський стрій твору на рамена українських теренів. Бо, зазвичай, яка теща на Україні, де жлобством вражені всі соціальні прошарки суспільства, зостанеться задоволеною, коли невдаха-зять (котрий сидить у неї на шиї) купує старезне, нікому не потрібне авто, заявляючи, що йде працювати до мандрівного цирку. Тобто фактично кидаючи напризволяще дружину й доньку.

Однак недаремно повість в анотації названа авторкою як психотерапевтична. Практична англійська теща не перетворюється на постійний зубний біль для зятя, а з гумором сприймає цю подію. Й тим самим закладає позитив в сприйманні життя, яким би воно не здавалось чорним негативом, у свою онуку – малу Елен. Світосприйняттям якої й написана книга.

Метро, яким хочеться їздити щодня!

Збірка поезій «Метро всередині нас»безліч переплетених невимовно гарних та зворушливих рядків свіжої особливої лірики, яка викликає в читача силу-силенну «бездротових емоцій». Щирих, відвертих, глибоких. Бо линуть вони із серця, з глибин людської душі…

В передньому слові до збірки Леся Мудрак слушно зазначила: «література «не для всіх», це «розвага для обраних»». Подорожуючи вагонами колективного проекту, переходячи зі станції на станцію поетичного метро, я переконалася в цьому й сама. Бо всі тексти написані особливими авторами від душі, для осмислення тим обраним, які здатні зрозуміти.

Читаючи збірку, я спілкувалася з авторами, знайомилася з їхньою високопробною поезією та заглядала в приховані закутки їхнього внутрішнього світу. Мені вдалося насолодитися кожним словом та рядком, не випустивши з-під уваги жодного розділового знаку й із затамованим подихом пропливти повноводними поетичними ріками слів, подекуди шепочучи їх вустами.

Слово про поезію Любові Гонтарук

Коли Любов Гонтарук робила перші спроби в літературі, її примітили Олесь Гончар і Петро Перебийніс. Підтримка і висока атестація таких авторитетних людей, безперечно допомогла їй у професійному ставленні, посилила вимогливість до себе.

Є книжки, читати які без внутрішнього хвилювання неможливо, сторінки ніби обпікають пальці. Потім ти знову повертаєшся в суєту буднів, клопочешся звичними справами, але враження від прочитаного ще довго хвилює!

Саме такий глибокий і непроминальний світ залишає поезія Любові Гонтарук. Це справді світла сповідь чутливої жіночої душі, що поривається жо краси та добра і ностальгійно тужить за Батьківщиною.

Поезія Любові Гонтарук завжди щира, задушевна, відчувається, що вона ллється з глибини серця – незмінно відкритого для краси і добра. Все це йде від надміру почуттів, йде по тонкій межі, ніби по лезу бритви, балансуючи, але їй віриш, бо якимось незбагненним дивом їй вдається зберегти незрадливий тон і довірчу тональність.

Книга поетів із Чернігова вийшла в Іспанії та Болівії

Відомі українські письменники Тетяна і Сергій Дзюби щойно отримали свою нову, свіжовидрукувану в Іспанії та Болівії збірку віршів «Голоси двох поетів». До книжки увійшли їхні вибрані вірші іспанською та українською мовами. Поезії українців талановито переклала іспанською поетеса з Болівії Галина Шитікова де Ескобар. В оформленні цієї ошатної книги використано роботи всесвітньо відомих іспанських художників Хуана Ромеро (у дизайні обкладинки) та Сальвадора Далі (кольорова графіка).

Збірка віршів побачила світ зусиллями Державного університету Сан Сімон (Болівія, м. Кочабамба), Міжнародного Арт-центру «Букісан» (США – Іспанія – Німеччина), Асоціації «Українська Громада Іспанії за права, честь і гідність українців» (м. Мадрид, керівний орган – Світовий Конгрес українців) та видавництва «Десна Поліграф» (Україна, м. Чернігів). Фінансово посприяв підприємець, інвестор, науковець з Києва Володимир Феодосійович Хоменко, уродженець Чернігівщини. Свою підтримку надала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, що об’єднує знаних письменників, перекладачів і науковців із 55 країн.

Об'єднати вміст