Творчість

В Україні побачила світ антологія сучасної білоруської поезії "ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ!"

Нещодавно побачила світ антологія сучасної білоруської поезії в перекладах українською, кримськотатарською, литовською, їдиш-білоруською, латиською та польською мовами.

Упорядник, автор ідеї та координатор проєкту - письменник Володимир Вакуленко.

Книга в твердій обкладинці, 280 стор. Папір офсетний. Формат 60х84 1/16. Вартість книги - 100 грн. Щодо придбання можна звертатися до упорядника. Але поспішайте: буде продано усього 70 примірників. Видавництво "Твори" (м. Вінниця).

Віктор Винник і МЕРІ представили нову незвичну для себе пісню «Чорні очі» та яскраве лірик-відео в етно стилі

Навіть всесвітня пандемія не змогла стати на заваді творчості та, незважаючи на те, що концертна діяльність практично призупинена, українські музиканти продовжують писати нові пісні.

Віктор Винник і МЕРІ також продуктивно проводять час: за період карантину музиканти встигли випустити п’ятий офіційний альбом «Снайпери-амури», а також представити кілька пісень та відеокліпів з наступного альбому, робота над яким триває просто зараз.

Нова пісня, яку музиканти презентують нині, дуже незвична і стилістично відрізняється від усього попереднього доробку Віктора Винника і МЕРІ, оскільки виконана в фольклорній стилістиці з відчутними балканськими мотивами. Пісня має назву «Чорні Очі», і йдеться у ній, ясна річ, про любов.

Віталій Білоножко - молодший лауреат премії «Місія Миру»

Премія заснована Міжнародним центром впровадження програм ЮНЕСКО вшанування пам'яті про засновника і голови Правління Валерія Борисовича Попова. Цього року її отримав Віталій Білоножко (молодший) за пісню "Я ненавиджу війну".

На спільному засіданні Правлінь Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО «Місія Миру« і Міжнародної академії літератури і журналістики розглянуто багато пісень про мир у виконанні дітей.

Жіночі проблеми в книжці гумору Ніни Корець «Сукня для фурору»

Ольга Дейнеко

Ніна Корець. Сукня для фурору: гумор. – К.: ЛА «Друге дихання», 2020. – 141 с.

Поетеса з Шацька Ніна Корець послідовно розроблює жіночу проблематику в книжці гумору «Сукня для фурору», яку видала літературна агенція «Друге дихання».

Її твори – про те, чим живе і про що мріє сучасна українська жінка незалежно від віку, як у вірші «Нащо та мода?», героїнею якого є вже далеко не молода пані:

В салон краси прийшла бабуся
(шикарний сервіс, ціни – хмарні!):
– Надіюсь, дива я діждуся
і гроші страчу тут немарно?

– Ну певно так! – стиліст миттєво. –
Вже уявляю крупним планом,
як образ ваш зміню суттєво
на модний, стильний, бездоганний.

– Та ваша мода мені нащо? –
бабуся каже вередливо. –
А ти зроби-но з мене краще
розумну, молоду й вродливу.

Проза Ольги Полевіної

Ольга ПОЛЕВІНА, м. Кропивницький

НОМЕР 13

Було темно. Вони лежали, зв'язані один з одним. Пахло пилом і свіжою друкарською фарбою. Імен у них не було. Були номери.

– Отже, ми востаннє  разом... – сказав Номер 1. – Хто знає, чи вдасться коли-небудь...

– Декому – поталанить. Нас відправляють партіями. Але долі в кожного – різні, – відгукнувся Номер 16.

– Аякже... – протягнув Номер 2. – Але ж ми, вважай, брати.

– Ну, це спірно, – посміхнувся Номер 4. – А може (хі-хі!), сестри? Але, як не назви, у нас багато спільного.

Цьогорічний ужинок «Степу»

Олександр Архангельський,
м. Кропивницький

Вийшло друком нове число літературного альманаху «Степ», органу Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного. Номери 1 та 2 вийшли під однією обкладинкою, що на суттєво здешевило видання.

Перш за все, кілька слів треба сказати про літоб’єднання «Степ». Воно існує майже 81 рік, з 1939 року – з часу заснування Кіровоградської області. Обласна організація Національної спілки письменників України виникла лише 1984 року, тобто через 55  років, коли в області уже нараховувалося 3 члени НСПУ.

Об’єднавши місцевих літераторів, літоб’єднання всі ці роки фактично виконувало функції Спілки. З 1969 року до моменту смерті в жовтні 2017 літоб’єднанням керував Віктор Олексійович Погрібний – журналіст, публіцист, письменник, поет, видавець і громадський діяч.

Про турів, полювання й літературу

Так уже склалося, що коли я була дитиною, то про Чорнобильську трагедію говорили зовсім інакше, ніж зараз. Батько однієї з моїх подруг бувліквідатором аварії на ЧАЕС, 26 квітня в школах проводили щорічні Дні пам’яті, Чорнобильська катастрофа була обов’язковою темою виступів «екологічних агітбригад». Проте Чорнобильусе одно був «десь там», у «чорних» анекдотах, на класних годинах. Ніхто особливо не пояснював, як саме аварія вплинула на розпад Радянського Союзу і якої рани завдала нашій землі, якою залишилась у пам’яті мільйонів українців.Тож, не дивно, що до мого інформаційного поля значно ближчим виявився «Сталкер»—гра, якою захоплювася молодший брат, — навіть хрестоматійна «Чорнобильська мадонна» пролетіла якось мимохідь, без належної уваги.

Почув письменник розповідь кота

Васильчук В.Б. Правдиві байки кота Персика: повість. – Житомир: видавець О.О.Євенок, 2019. – 48 с.

Коли газетярував, то побував в одного природолюба, бо хотів ословити розповідь про людину, яка піклується про «братів наших менших». Спочатку здалося, що потерплю фіаско, бо склалося враження, що мій візаві є неговірким за натурою. Бо на всі запитання відповідав дуже коротко і якось байдуже. Та він зовсім переродився, коли мова зайшла про… голубів. Сам заходився розповідати цікаві історії про своїх улюбленців, яких було так багато на обійсті… А в хаті навстріч нам кинулося кілька кішок. І знову з уст господаря полилась дивовижна ріка історій про хвостатих.Так ніби він сам був учасником пригод кішечок і тепер ділиться спогадами про них…

Цю давню історію пригадав, коли узявся читати повість «Правдиві байки кота Персика» Віктора Васильчука – письменника і журналіста з Коростеня, що на Житомирщині.

Благословенна мить

 

Вірші Таїсії Шаповаленко, музика Лілії Кобільник.

Благословенна мить

Ти зупинив благословенну мить,
Я не живу в ній – розкошую…
Далеке море вечорів  мені шумить,
А ранок денницею мене віншує.

Єдиним поглядом, зате яким…
Не розминутися і не забути.
Такий далекий, а близький такий,
У дні розлуки і в годину смути.

«Сім неб» Лесі Шмигельської

 У кожному рядку знаної української поетеси Лесі Шмигельської, яка творить у маленькому прикарпатському селі Камінь, відчувається велика любов до Батьківщини, до мальовничої місцини в долонях гір.

Тонке сприйняття світу і часу у їх єдності і безперервності, глибочінь емоцій і щирість почуттів, а ще пронизливо-яскраві образи, які западають в душу, стають невід’ємною часткою вашого єства – ось що таке вірші Лесі Шмигельської. Саме так пишуть про творчість поетеси її поціновувачі. Словом – послухаємо Лесю Шмигельську…

- Пані Лесю, так збіглося, що збірка «Сьоме небо» є Вашою сьомою книгою. І, прочитавши у ній вірші, хочеться вигукнути: сім чудес Лесі Шмигельської… Що криється за назвою збірки «Сьоме небо»?

Зоряне небо поезії

Щойно вийшла у світ поетична збірка «Небо на столі», яка стала ре- зультатом плідної співпраці білоруського поета Миколи Адама і україн-ської перекладачки з Придніпров’я (м. Кам’янське) Марії Слободяник.

Майже півроку Марія працювала над перекладами віршів талановитого майстра слова середнього покоління, яке є основою соціуму сьогодення. За- пропонована ним назва книги має багато значень. Одне з них, напевно, можна трактувати як поєднання земного й небесного. Під цією ж назвою Микола Адам готує до виходу в Білорусі книгу мовою оригіналу.

Об'єднати вміст