Головна

Поезія

Поезія Тетяни Петровської

* * *

Не вистачить птахам бронежилетів,
На дужих крилах небо голубе.
І як герої рідної планети
Не уявляють у пітьмі себе.

Прихильна не до всіх пташина доля,
До вибухів не звикнути ніяк.
Мов світло, переможе добра воля,
І ворог відповзе, немов змія.

Блакитний простір обіймають крила
Донині неприручених птахів,
Коли слабким піднятися несила,
Відчути на собі політ віків.

Коли окопи чорнозем розрили,
На берегах провалля пролягло,
Птахи в польоті набирають сили,
Як чорні хмари, розганяють зло.

Підбито підсумки поетичного конкурсу "Київські Різдвяні Вірші"

Підбито підсумки поетичного конкурсу «Київські Різдвяні Вірші», який об’єднав авторів із різних регіонів України. Загалом на конкурс було надіслано 47 поезій. Вибір переможців був непростим, адже різниця в оцінках між лауреатами та іншими учасниками в більшості випадків була мінімальною.

Переможцями конкурсу стали:

  • І місце - Леся Пронь
  • ІІ місце - Наталка Поклад
  • ​ІІІ місце - Анатолій Качан

Спеціальні відзнаки від організаторів та журі отримають:
Марія Потехіна, Вікторія Оліщук, Віктор Крупка та Євгенія Назарук.

Увага! Конкурс!

Листопад 21, 2025 - 20:58 — perohanych

Назва конкурсу: «Київські Різдвяні Вірші»

Короткі умови участі:
• Подати один оригінальний вірш різдвяної або зимової тематики.
• Обсяг — до 24 рядків.
• Твір має бути раніше не опублікований.
• Подання до 15 грудня на email: zhinka.ukrainka@gmail.com.
• У заявці вказати: ПІБ, місто, контактний телефон, особистий email.
• Журі визначає 3 переможців, можливі заохочувальні відзнаки.
• Участь — безкоштовна.

Увага! Дитяча поезія на конкурс не приймається!!!

Поезія Лесі Пронь

ВІРШІ ПРО ВІЙНУ

*   *   *

Холодом б’ється об вікна здича́вілий дощ.
Вечір затерплий чекає прильотів зі сходу.
Люди тікають, як миші, у затінки площ,
дехто бурчить,
нарікає на мокру погоду.

Вогники світла в будинках,
як полиски свіч.
Січка дощу каламутить розлогі калюжі.
Горе нависле,
не муч нас,
іди собі пріч!
Торсай,
до правди взивай усі душі байдужі!

«Випране й нове» від Тетяни Шептицької

Вересень 19, 2025 - 15:20 — perohanych
Учора, 18 вересня, у Національному музеї літератури України відбулася презентація нової поетичної збірки Тетяни Шептицької «Випране й нове».
 
Тетяна Шептицька — дослідниця, журналістка, перекладачка, громадська діячка, лауреатка премії імені Леся Танюка та заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». А ще — натхненна поетка, творча енергія якої гуртує навколо себе друзів, колег і читачів.
 
Її третя книжка поєднала «випрані» тексти минулих років і нові поезії, народжені у час війни. У них звучать філософія й стоїцизм, ніжність і віра, відчуття цінності життя й любові до України.

Дорога з присмаком війни

Травень 25, 2025 - 17:43 — perohanych

“Кажуть, що в біді чужі люди стають своїми”.

Дорога в нікуди… і назад: документалістика, нотатки, поезія, проза, фото / Тетяна Череп-Пероганич, Юрій Пероганич. — Біла Церква: Час Змін Інформ, 2025, — 168 с. + вкл., іл. ISBN 978-617-8136-42-0.

Ця книга не тільки незвична, але й незвичайна, бо війна в ній скоріше відчувається, ніж просто описується. Біда, спричинена війною, просочується у самі глибини єства читальника, у кров і плоть, змушує разом з авторами наново переживати події 2022 року. Це – книга про співпочуття людей в часи, коли раптово руйнується звичне життя, світ стає малозрозумілим і подекуди навіть ворожим. Лаконізм, образність, концентрація почуттів на тлі гостро відчутної правдивості емоцій і Тетяни та Юрія Пероганичів, і хлопчика Богданчика стає фактографічною мозаїкою буднів людей, відірваних від свого дому. Це – правда про війну, яка вражає позірною буденністю і непідробною справжністю. А ще – це тонко переданий внутрішній світ людей, які попри все не втратили віру в милосердя і людяність. “Завжди пам’ятатимемо, як нам господар розпалював п’єц у сусідній кімнаті ранесенько, поки ми спали, ... як полагодив для Богдана велосипед, ... поїздку на галявини з квітучим шафраном... І ще багато всього”.

Котики вербові

Квітень 13, 2025 - 20:33 — perohanych

Котики вербові! Ніжні та пухнасті…
Личка доторкнулись… Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька,
Щоб були здорові всі мої рідненькі…

Бо не я б’ю,- кажуть,- а свята вербиця!
Скоро вже Великдень! Будем веселиться!
Зовсім недалечко червоне яєчко!
Син Божий воскресне! А все лихо щезне!

                                  Тетяна Строкач

Станіслав Шевченко: "Життя люби!"

Квітень 10, 2024 - 19:38 — perohanych

ПРОШУ ДОЛЮ

Не дай, Доле,
перекотиполем,
бути без коріння,
а дай чистих
джерел предків
нашим поколінням.

Не дай, доле,
славу предків
глумом зневажати,
бо впаде 
і сволок рідний,
при вході до хати.

Інна Ковальчук. Торкаю весну (ПОЕЗІЯ)

Квітень 9, 2024 - 18:23 — perohanych
***
пройти босоніж по стерні,
віддати світові належне
і знов буяти повесні
беззахисно, беззастережно
поринути у таїну -
свою, не знищену, єдину,
неопалиму купину
в холодній магмі часоплину
і врешті кинути життя
під шепіт владного безсоння
у ніч, у вир передчуття
твоєї
теплої
долоні

Юлія Луценко: Київ пахне вранішньою кавою…

Квітень 18, 2023 - 23:04 — perohanych

* * *

Ну ось, ти стала старшою ще на один рік...
Ти кажеш всім, що тобі лише 31
І відводиш погляд вбік,
Бо ти знаєш, що це не так -
Тобі більше тисячі літ й на тобі - божий знак.

Не зрікайся своєї історії, не втікай від своєї долі!
Долю конем не об'їдеш, не розвієш у чистому полі...

Ти маєш вести за собою - твої діти готові відстояти власний дім -
Пам'ятай, що лелеки вертають довічно додому з далеких країн і зим.
Ти маєш бути сильною, бо такою була завжди!
В печах - душах хат зруйнованих - вогонь розпали й хліб спечи!

Хліб той з нового урожаю, хоч і гіркого, але солодкий і любий...
Постав свічку і помолися за всіх, хто любив тебе до смерті і після смерті любить.

Ти - моя Батьківщина, мій прихисток, мій світ...
Я ж твій щит, меч, долоня, а часом, як треба, й кулак...
Прошу тебе, не забувай, що тобі більше тисячі літ
й на тобі лежить божий знак!

Вийшла друком збірка поезій Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму»

Травень 9, 2022 - 12:42 — perohanych

У видавництві «Час Змін Інформ» (директор Костянтин Климчук) вийшла друком чергова збірка поезій письменниці, журналістки, громадської діячки Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про Маму». Це своєрідна присвята мамі авторки та всім українським матерям, які сьогодні несуть на своїх плечах тяжкий тягар війни.

У книжці зібрано поезії різних років, які поетка писала про найдорожчу людину – маму. Деякі з них написані на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну, коли з рідними людьми, які понад місяць перебували в окупації, авторка не мала ніякого зв’язку.

Онлайн презентація збірника відбулася у минулий четвер, 6 травня за підтримки Національного музею літератури України. Модерувала захід поетеса, науковиця Тетяна Шептицька.

Редактор збірки письменниця Інна Ковальчук. Технічна редакторка Тетяна Виговська. Ілюстрації для книжки виконані художницею Олександрою Кондратенко.

Невідворотність катарсису

Квітень 15, 2022 - 21:57 — perohanych
 
У нас із Юлією Бережко-Камінською уже є спільна «дитина»… Духовна. Адже в далекому 2010 році вийшла друком чергова збірка її віршів «Між видихом і вдихом» із моєю передмовою «Та, хто думає серцем», де я, зокрема, писав: «Літературній моді, здається, Юлія не платить ні шеляга данини, інтуїтивно, завдяки глибині покликання, відчуваючи-розуміючи: вічне завжди модне, бо репродуктивне. Юлія Бережко-Камінська долею волі і волею долі належить до поетів активних, інтернетозаангажованих навіть, але не крикливих, не голослівних, не голонасінних... Загалом — вона мій поет. І як людина, і як майстер, який зі слів, метафор, простору-тиші між ними, творить ритм, риму, голос, пісню... не руйнуючи, а зберігаючи традиційний, шліфований тисячоліттями код саме української, може, навіть ширше — слов’янської духовної душі. Таких із Її покоління зовсім небагато».
Об'єднати вміст