Жінка-УКРАЇНКА

Мама питає: - Що ж воно тепер буде?
Скільки ще горя наробить ця клята війна?
Хай ласка Божа із нами, дитинко, пребуде...
Слухаю маму, і бачу веселку з вікна...

Мама говорить: - А дні нині майже весняні.
Можна насіння потроху купляти. Нема
Моркви. Й капусти... Та тільки бери, ту що рання.
От, щодо квітів, вирішуй на місці сама.

Мама сміється: - Упала посеред двору.
Смішно чого? Та спіткнулася ж об кота...
Але все добре. Приїдете, кажи, скоро?
Зробила для вас сальтисон. Ой, така смакота!

Мама втішає: - Не думайте про погане.
Бо тепер всі то про ковід, то про москаля.
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю... маму,
Бачу веселку чи, може, надію здаля...

                                            Тетяна Череп-Пероганич