Слово – зброя!

Рускій ваєнний карабль, йди ... – Віктор Винник і МЕРІ

Уже понад місяць українські захисники героїчно боронять нашу рідну землю і завдають підступному ворогу важких  непоправних втрат. Вітчизняні артисти також не стоять осторонь. Дехто воює в ЗСУ, дехто вступив до лав територіальної оборони, а дехто продовжує роботу на культурному фронті, створюючи й виконуючи пісні.

Фраза «рускій ваєнний карабль, йди на#уй» стала чи не головним гаслом цієї війни і якнайкраще змальовує ставлення українців до цинічних російських агресорів.

Днями фронтмен гурту МЕРІ Віктор Винник виклав у мережу пісню, яку так і назвав «Рускій ваєнний карабль, йди на#уй». Віктор розповів, що пісню було написано зовсім нещодавно. Оскільки, зі зрозумілих причин, швидко спродюсувати її не вдалось, то співак просто виконав пісню під гітару на студії. Цей матеріал було відзнято і нашвидкуруч змонтовано та опубліковано в YouTube.

«Герой» — нова пісня Віктора Винника і гурту МЕРІ

Війна внесла свої корективи в усі аспекти нашого життя. Але вона не здатна зупинити життя країни, що виборює свою свободу. Українські артисти, кожен у свій спосіб, долучаються до цієї боротьби. Культурний фронт також дуже важливий і робить великий вклад у нашу Перемогу.

Днями Віктор Винник і МЕРІ представили пісню під назвою «Герой». Для відео були використані живі кадри боїв, що точаться просто зараз на нашій землі. Пісня цікава тим, що була написана більш як десять років тому, в 2011-му, тоді ж була записана демоверсія. Усі ці роки пісня пролежала у шухляді, чекаючи свого часу.

Гуси-гуси! — Га-га-га! — На Московію? — Ага!

— Гуси-гуси!
— Га-га-га!
— На Московію?
— Ага!
 
— Що ж, летіть, 
Наснаги й сили.
Орків кидайте в могили.
Забивайте їх крильми.
Зверху - ви,
А знизу - ми.
 
Знищимо всіх до одного,
Не шкодуючи нікого...
Отже, гусоньки, до зброї!
— Га-га-га, завжди готові!
 
— Гуси-гуси!
— Га-га-га!
— На Московію?
— Ага!

Проєкт “Сховок”, або коли культура лікує

Мабуть, багато хто чув у ці буремні дні, що культура – не на часі, адже країна у вогні і не до концертів. Все, здавалося би, логічно, але ж.. сфера культури  – це не лише концерти, планові заходи і такі ж планові звіти. Принаймні, якщо ми говоримо про те, що культура є важливою складовою розвитку країни. Саме тому на Прикарпатті телекомпанія «Снятин» та Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини розпочали оригінальний проєкт: культурологічні випуски з укриття.

Уже знято три випуски. Перший присвячено «Січовому щоденнику» Івана Стригуна і споминам за 6 тижнів до світової війни. І саме там відповідь на питання, чому мова, пісня і література – це не розвага, а частина державної політики. Другий випуск організатори присвятили усім землякам, які, рятуючись від війни, стали вимушеними переселенцями – спеціально для них записали читання поезії Сергія Жадана «Попіл дорожніх валіз». Третій випуск присвячений повстанському щоденникові чоловіка, який переміг смерть.

Переможці Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" - 2019

РОМАНИ
І премія "Зламані сходи" Василь Добрянський Івано-Франківська обл. 
ІІ премія "Шпигунки з притулку Артеміда" Наталія Довгопол Греція(Афіни) 
ІІІ премія "Літератор" Сергій Грініченко Суми.

КІНОСЦЕНАРІї 
І премія "Кияни" Алла Мелентьєва Київ 
ІІ премія "Коли приходить вечір" Соломія Кривенко Львів 
ІІІ премія "День перемоги" Олексій Уманський Андрій Євстратенко Київ

П’ЄСИ 
І премія "Собака" Юрій Васюк Чернігів 
ІІ премія "Степан Бандера" Марія Лелека Київ 
ІІІ премія "Шахтар-чемпіон" Володимир Стенько Синельникове

Добровольці Божої чоти

Добровольці Божої чоти

Пісня бійця "Правого Сектору" на псевдо "Бик"

"Русскому Миру" посвящается

"Русский Мир" мертвечиной пропах.
Где он был, там везде трупов горы.
Ложь сплошная, насилье и страх -
Вот его три кита, три опоры.

Он всю жизнь пригубить не дурак,
Пьёт взахлёб эту красную влагу.
Жертвы ищет хмельной вурдалак. -
Он без крови не ступит и шагу.

Он на весь белый свет жутко зол.
Но убийцу ждёт Божья Десница.
И всё чаще осиновый кол
Стал в кошмарах ему ночью сниться.

(10 сентября 2018 года)

Александр Бывшев,
Россия

Я ніколи не думав, що може ненависть так...

я ніколи не думав, що може ненависть так,
народившись нізвідки, щедро мене наповнити,
що побачу, як у польоті тривожно птах
не ухилиться від розбитої навпіл бомби – ти

не збирався ще вчора лишати усе, що мав,
і рушати кудись у болота, холодні схови,
до зруйнованих вщент будинків, де ще нема
аніяких запевнень, що їх відбудують знову.

і сьогодні, ненавистю висічений по вінця,
кожне слово – червона смуга від батога,
я дивлюсь і не можу відвести погляд від місця,
де під ковдрою мала б бути твоя нога.

Юрій Прокопенко. Про мову

БЕЗМОВНІСТЬ

Ми нею майже не розмовляли,
Нам ніби було усе зрозуміло,
Днів мовчазних пролетіло чимало,
Мова сховала оксамитові крила.
Кожен сприймав це як належне,
Згодом домислював щось своє,
Безмовність стала новим безмежжям, 
Ми ще не знали, до чого це призведе. 
Ми ще не бачили, ми не відчували,
Скільки в мовчанні багато скорботи,
Солодке на смак підступності жало,
Не запитало: «Навіщо ти? Хто ти?»
Заздрістю щеплене та злорадством,
Мову – тавровану моветоном,
Мовчання впіймало тенетами рабства,
Підрізало крила, оділо в прокльони.
Навіяло нам, що безмовність – коштовна,
Навіщо літати? Смакуємо муки!
І вже зовсім поруч могилка безкровна,
І звідти не чути ні слова, ні звуку.

З Днем Гідності та Свободи!

"Душа народу незнищенна! Як Божий дар, як Божий дар!"
Вірші Анатолія Матвійчука. Читає Руслана Федюк

Об'єднати вміст