Рецензії

Ця книга - славень життю!

Віктор Васильчук. ПРИРЕЧЕНІ НА ЖИТТЯ: новелети, оповідання – Житомир: ФОП Худяков О.В., 2023. – 232 с: іл.

Дитинство! Часто дорослі згадують своє дитинство. Одні повертаються до його миттєвостей у мріях і спогадах, інші – мандрують зі своїми дітками чи онуками.

Книга, про яку розповім – це чарівна країна, де дорослі й дітлахи будуть однаково щасливими. А коли мандруватимуть разом, то ще більше зміцнять свою спорідненість, непереривність поколінь, генетичного коду українського народу, його приналежності сивих тисячоліть, часом спокійних, часом звитяжних, часом героїчних. І завжди підтримкою і передумовою вижити, зміцніти, перемогти були виховання любові до роду-родини, друзів, знайомих, пошани до праці, бережливості і чуйного ставлення до навколишнього світу, всіх Божих творінь. Саме такою є мета і завдання знаного автора з Житомирщини Віктора Васильчука, прізвище якого внесене до «Золотого фонду нації». Віктор Борисович – надзвичайно цікава особистість – творець понад 20 книг, письменник, заслужений журналіст України, засновник і очільник благодійної вільної газети «Вечірній Коростень», член Національної спілки письменників України, засновник Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», фундатор Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича, почесний громадянин міста Коростень, генерал-хорунжий «Поліської Січі», лавреат низки престижних Всеукраїнських і міжнародних премій, літературних змагань. Ось так лаконічно про Віктора Васильчука як особистість. А читачів далі зацікавить, а який же він, Віктор Васильчук тут і зараз, в реальності? З автором поки що не знайома особисто, але з його книг я пізнала його як Людину. І скажу набагато лаконічніше: він той, про кого для характеристики найперше зринають мені рядки поезії незабутнього Василя Олійника «Вітаюсь з водою за руку, в сонце вдягаю душу».

Зима, яка іде і не минає

Враження від прочитаного

Підступаючи до читання нової книжки відомого автора, я завжди ловлю себе на застереженнях про те, чи автор не «виписався», чи не грішить повторами у темах і художніх засобах, чи так само буде його поетичний світ впізнаваним… І ще багато подібних  рефлексій може виникати. Але безперечним залишається одне: нова книжка – це завжди подія.

«Зникома зима» (Вінниця, ТОВ «Меркьюрі Поділля», 2023) – 19-та книжка нашого земляка з Сокільця, відомого письменника, видавця, громадського діяча, а тепер ще й військовослужбовця ЗСУ Сергія Пантюка. Обкладинка «Зникомої зими» проілюстрована фрагментом картини творчого і бойового побратима автора, художника, а також письменника та військового Бориса Гуменюка.

Іскри із вогнища життя

(Васильчук В. Б. Зустріч у рейсовому автобусі. Повість, новелети. Житомир, 2022).

Сьогодні, на початку воєнного тривожного 2023 року, «мирна» проза перебуває наче на другому плані нашого сприйняття. Із особливою увагою ми вчитуємось у майже щоденникові оповіді учасників бойових дій, в описи   різних подій (різного жанру) із визволених від рашистів українських територій, в спрямовану  на сучасні політичні перипетії публіцистику. І от мою увагу привабила опублікована у фейсбуці, оповідка «Солодкий мамин хліб». З особливою ностальгією я поринула у хатній затишок, де бродить мамине тісто, де в печі палають березові дрова, які нарубав батько, щоб більше було жару, де він потім «дужими пальцями розламує свіжоспечений хліб на шматочки»… Захопилася, поринула у подібні спогади,  наче вступила в тепло рідного дому, відступило від серця болюче місиво війни… Психологічний ефект внутрішньої радості виявився не просто потрясаючим, він пробудив такі глибинні цінності українського роду і народу – хліборобські, землеробські труди віковічні, що стало зрозуміло з особливою ясністю і глибиною, чому таким незнищенним у своєму добротворенні виявися український народ, багато віків і поколінь витримуючи важкі і криваві випробування. Ось на прикладі простої працьовитої родини, зі складним багатонаціональним родоводом, на її способі життя, її взаємин, основаних на повазі, любові, взаємодопомозі, на чистоті словесній і хатній… На цій основі, на цьому віковічному фундаменті будувалися всі найкращі надбання українського народу. На цих засадах творить і Віктор Васильчук.

Невідворотність катарсису

 
У нас із Юлією Бережко-Камінською уже є спільна «дитина»… Духовна. Адже в далекому 2010 році вийшла друком чергова збірка її віршів «Між видихом і вдихом» із моєю передмовою «Та, хто думає серцем», де я, зокрема, писав: «Літературній моді, здається, Юлія не платить ні шеляга данини, інтуїтивно, завдяки глибині покликання, відчуваючи-розуміючи: вічне завжди модне, бо репродуктивне. Юлія Бережко-Камінська долею волі і волею долі належить до поетів активних, інтернетозаангажованих навіть, але не крикливих, не голослівних, не голонасінних... Загалом — вона мій поет. І як людина, і як майстер, який зі слів, метафор, простору-тиші між ними, творить ритм, риму, голос, пісню... не руйнуючи, а зберігаючи традиційний, шліфований тисячоліттями код саме української, може, навіть ширше — слов’янської духовної душі. Таких із Її покоління зовсім небагато».

Відгук на прозову збірку «Скелети У Шафі» Яни Ловчинської

«Скелети у шафі» –  перша прозова збірка письменниці Яни Ловчинської (справжнє ім’я Яна Линнік) з міста Кам’янського Дніпропетровської області.

Серйозно займатися творчістю дівчина почала кілька років тому, приставши до відомої на Дніпропетровщині мистецької спільноти «VivArt» (координаторка Марія Дружко). Однією з особливостей її літературного таланту є вміння з невеличкої деталі вимальовувати і розбудовувати повноцінний завершений текст. Наприклад, есе «Ридикюль», «Камінчик», притча «Суперечка», новела «Театр» та ін.

До книжки «Скелети у шафі» увійшло 11 прозових різножанрових творів: фантастичні оповідання «Притулок для котів», «Легкі гроші», «Велетень», притчі «Суперечка», «Скелети у шафі», новели «Театр», «Загублений», «Трамвай», ліричні есе «Час», «Ридикюль», «Камінчик». Та, незважаючи на різні жанри, усі ці твори об’єднує суспільно-філософська тематика. У своїй книзі Яна Ловчинська підіймає такі гострі й актуальні для сучасного суспільства теми, як значення сімейних цінностей у стосунках між чоловіком і жінкою, взаємоповаги та підтримки («Велетень», «Трамвай», «Ридикюль»).

Діти врятують світ!

Казка «Неймовірні пригоди трьох друзів» стала дебютною книжкою молодої письменниці з міста Кам’янське Ганни Тимошенко. Це захоплива історія про приятелів, які зголошуються «врятувати всіх дітей на Землі» від злої чаклунки.

А почалося все з незвичного знайомства з сірим котом. Пухнастий змушений служити відьмі і заманювати дітлахів у пастку, звідки їх назавжди забирають у похмуре підземне царство. Троє героїв книжки теж потрапили у тенета, але кіт вирішив їм допомогти і стати провідником у моторошному підземеллі. Він пропонує (нічого дивного, адже у казках тварини можуть говорити) друзям гуртом зупинити підступну чаклунку та визволити дітей із неволі. Вони повірили котику і опинилися у фантастичному світі, де небезпека чатує на кожному кроці.

Головні персонажі книжки – троє вірних друзів, але вони різні за вдачею: рішуча і відважна Ліза, розважливий і спокійний Роман, а також завбачливий і обережний Кирило, «якого всі вважали боягузом». Взаємовиручка, сміливість і справжня дружба приносить дітлахам успіх у їхній благородній справі. Як відомо, хоробрим доля допомагає та зло неодмінно буде переможене.

Чоловічий токсикоз у новому романі Володимира Даниленка «Маски Діани Стогодюк»

Сніжана Чернюк

Володимир Даниленко. Маски Діани Стогодюк. К.: ВЦ «Академія», 2021. 256 с.

Фатальна жінка – що може бути банальніше й прісніше в часи буяння гендерно-феміністичних студій? За тисячі років існування цей художній динозавр мав давно вимерти, витіснитися модернішими, складнішими й повнокровнішими жіночими образами. Ну яка таємнича la femme fatale в епоху інформаційного надміру, коли можна довідатися все й про всіх, лише відкривши інтернет? Які можуть бути душевні драми, коли Фрейд і Ко давно описали, проаналізували, прояснили, навіяли найменші порухи душі, мислимі й немислимі комплекси?

Але… Медіа знову й знову говорять про «токсичних» людей чи «токсичні стосунки» – і збирають маси читачів, бо кожен із нас знає таких людей. Нонфікшн щосили експлуатує золоту жилу, роздаючи інструкції з виявлення та знешкодження психопатів, та чого там – із вирощування та використання психопатів також!

Про "Лелечий дім" Євгенії Яворської

Олена ФЕДІНА,
кандидат філологічних наук

Рецензія на збірку прозових оповідань Євгенії Яворської «Лелечий дім» (Харків, «Друкарня Мадрид», 2021 р.)

Книжку Євгенії Яворської «Лелечий дім» варто назвати унікальною для нашого часу. Далеко не кожен письменник чи видавництво переймаються проблемами та потребами суспільства. Зокрема, з огляду на скорочення спеціалізованих закладів освіти для дітей з вадами зору, випуск художньої літератури, яка б по-сучасному відлунювалась у свідомості молоді – справжня подія.

Історії, написані людською долею – у книзі «Падіння яблука» Віктора Татарина

Коли починається знайомство читача з книгою маловідомого автора: коли читач тримає видання в руках і пробігає очима зміст чи коли чує лише назву книги і бачить обкладинку? На що звертає увагу читач, знайомлячись з виданням? Все це автор має зважувати, готуючи свою книгу до друку. Щоб книга інтригувала й сама закликала взяти її й прочитати, автор має дібрати відповідну «говірку» назву, а дизайнер повинен добре попрацювати над оформленням обкладинки.

Більшість читачів обирають книги за обкладинкою. Скажімо, якщо дизайнер має відчуття прекрасного і повністю пропустив крізь себе текст, котрим наповнена книга, то й ілюстрація вийде чуттєва, насичена емоціями та прихованим змістом, який художник передав пензлем, а письменник – словом. Художниці Тетяні Кузик, яка оформлювала обкладинку до «Падіння яблука» майстерно вдалося зобразити на обкладинці фрагмент з кожного твору Віктора Татарина, тобто на їх прикладі ми бачимо плід продуктивної мистецької співпраці двох творчих людей. Чому слід спершу сказати про оформлення, а не відразу про наповнення книги? Певно, тому що у творчості маловідомого автора досить багато залежить від обкладинки видання його творів – чи візьме читач ту книгу, не знаючи автора, але звернувши увагу на оформлення.

У світі дванадцяти див

Віктор Васильчук. Дванадцять казок: казки/Васильчук В.Б. — Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2020. — 48с.: іл. ISBN 978-966-995-230-1

Дванадцять здавна є сакральним числом — воно присутнє і в міфології різних народів світу, і в сучасній системі відліку часу (дванадцять богів Грецького Олімпу, дванадцять апостолів Христа, дванадцять місяців у році, дванадцять секторів циферблату, по якому хвилинна стрілка рухається у дванадцять разів швидше, ніж годинна), а тепер додалося ще й "Дванадцять казок" Віктора Васильчука.

Нове видання одразу привертає увагу, починаючи з назви та естетичної палітурки. Книга для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, але й дорослим подарує позитивні емоції та гарний настрій. Ця книжка стане добрим другом, якщо у Вас дитина віку "чомучки",  або якщо — це маленький допитливий школярик.

Вони змінили світ. Лікарі й біологи

Олена Швець-Васіна,
м. Дніпро

Саме з такою назвою вийшла з друку книга серії «Найкращий подарунок» у видавництві «Талант» (м. Харків). Її укладачі – Еліна Заржицька та Катерина Шаповалова – зуміли зібрати цікаві і дивовижні факти і легенди про великих вчених у галузях медицини і біології.

Особливий захват викликають ілюстрації Наталії Шерстюк. Образне художнє відтворення і портретів видатних особистостей, і словесних квантів їх життя – найцікавіших і виразних – зразу ж привертають увагу.

Історія українців та України в фотоальбомі від "Київстар"

Проєкт Київстар «Дивись. Згадуй. Відчувай» нещодавно реалізовано з метою нагадати українцям про пережиті моменти, починаючи з 90-х років. Упорядник — Марта Мольфар.

Видання вийшло п'ятитисячним тиражем (друкарня "Майстер Книг"), в якому вміщено понад 160 фотографій. 

Ми вже й не пам'ятаємо, а може хто і не знав, що 16 червня пролунав перший дзвінок мобільною мережею. «Алло, Іване?» — привітався президент Леонід Кравчук, телефонуючи українському послу в Німеччину. Розмова тривала 40 секунд.

Об'єднати вміст