Вишивка

«Повернення обрядової памʼяті», або деякі штрихи до історії та семантики тканого рушника

Рушник у своєму побутовому та сакрально-обрядовому втіленні пройшов не одне тисячоліття і акумулював семантику як власне полотна, так і візерунку, яким декорований. Навіть за відсутності візерунку рушник виконує обрядову роль і є носієм повідомлення, знаком, у вузькому розумінні – мовою.

Залежно від своєї ролі рушник поділяється на різновиди, назвемо лише кілька з них – «утеравник» (рушник для витирання рук»), «підперізник», «образóвий» («божий рушник», «божник», «покутний рушник») - рушник, яким прикрашаються ікони в хаті, «сповивач», «вінчальний», «батьківський» (яким перевʼязують вінчальних батьків), «про смерть» тощо.

Тріумф вишивальниці Любові Шаламай у бібліотеці

29 травня, за ініціативи і підтримки Вінницького земляцтва, у Центральній районній бібліотеці Солом’янки відбулася виставка картин заслуженої майстрині народної творчості України Любові Шаламай. Це вже третя виставка вінницької вишивальниці на Солом’янці, організована керівництвом мережі бібліотек району.

Нагадаємо, що перша відбулася у бібліотеці мистецтв ім. М. Бажана, друга — до Дня вишиванки — у приміщенні районної адміністрації, котру відкривала народна артистка і громадська діячка Галина Яблонська. І ось, нарешті, 31 вишита картина у бібліотеці на вул. Освіти, 14А.

Під час виставки слово мали: депутатка обласної ради м. Вінниця Жанна Дмитренко від обласного центру народної творчості; Людмила Локаєнко з департаменту культури Вінницької міської ради; письменниця і заступниця голови Вінницького земляцтва в Києві Ніна Гнатюк; поет і старший науковий співробітник інституту фольклору й етнографії НАН України Микола Дмитренко; культуролог і письменник Олександр Шокало, а також землячки – кандидат філологічних наук Марія Сметанська та журналістка і письменниця Галина Волошенюк та багато інших поціновувачів мистецтва. Як от — студенти факультету урбаністики і містобудування КНУБА разом з викладачкою.

Рушник на щастя, на долю й вишиванка для синочка

Роки збігають водою... Все частіше в думках повертаєшся у світ дитинства, напоєний батьківською любов'ю, матусиною наукою, татусевою мудрістю. До цих пір у закутках душі бережеш чарівний світ традицій, а на великі свята витягуєш їх зі скрині пам'яті й вони оживають родинною колядкою чи гаївкою, смакують кутею чи виграють-усміхаються спеченими пасочками, а чи відлунюють посівальними.

І вірю, чим більше засіватимуть на Василія, тим рясніше збиратимемо на Іллі, чим більше буде щедрих побажань, тим світлішим буде рік прийдешній. Випещую кожне слово, думку, а вже коли випадає вільна хвилинка, тоді руки й душа тягнуться до вишиття, яке дарує душевний спокій, а на полотні народжується-програмується доля.

Українська патріотка з Донбасу

У тому, що полум’яне слово і талановите мистецтво – це також могутня зброя, ще раз переконалися всі, хто завітав до Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського на відкриття виставки відомої вишивальниці, патріотки з Донбасу, 81-річної Людмила Огнєвої.

Людмила Родіонівна – родом із Вінниччини, а мешкала в Донецьку, де очолювала обласний відділ Союзу українок. Роботи майстрині присвячені історії України та видатним діячам минувшини – очільникам Київської Русі,  славним запорожцям, героям, які мужньо виборювали нашу Незалежність. Це – і геніальні українські письменники (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Василь Симоненко, Василь Стус…), полководці (Степан Бандера), «Небесна сотня», нинішні українські бійці, які самовіддано захищають нашу Вітчизну на Донбасі.

Об'єднати вміст