Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Куліш Наталя
Тріумф вишивальниці Любові Шаламай у бібліотеці
Травень 30, 2019 - 22:26 — perohanych
29 травня, за ініціативи і підтримки Вінницького земляцтва, у Центральній районній бібліотеці Солом’янки відбулася виставка картин заслуженої майстрині народної творчості України Любові Шаламай. Це вже третя виставка вінницької вишивальниці на Солом’янці, організована керівництвом мережі бібліотек району.
Нагадаємо, що перша відбулася у бібліотеці мистецтв ім. М. Бажана, друга — до Дня вишиванки — у приміщенні районної адміністрації, котру відкривала народна артистка і громадська діячка Галина Яблонська. І ось, нарешті, 31 вишита картина у бібліотеці на вул. Освіти, 14А.
Під час виставки слово мали: депутатка обласної ради м. Вінниця Жанна Дмитренко від обласного центру народної творчості; Людмила Локаєнко з департаменту культури Вінницької міської ради; письменниця і заступниця голови Вінницького земляцтва в Києві Ніна Гнатюк; поет і старший науковий співробітник інституту фольклору й етнографії НАН України Микола Дмитренко; культуролог і письменник Олександр Шокало, а також землячки – кандидат філологічних наук Марія Сметанська та журналістка і письменниця Галина Волошенюк та багато інших поціновувачів мистецтва. Як от — студенти факультету урбаністики і містобудування КНУБА разом з викладачкою.
У бібліотеці вчать, як бути коханою
Травень 5, 2019 - 18:43 — perohanych
Наталя Куліш
Іще донедавна багато хто «вирішував» такі делікатні питання, як стосунки між чоловіком і жінкою, ‑ мовчки, закусивши від образи губи, пліткуючи з друзями або й просто занурювався у всі тяжкі гріхи. Сьогодні ми вчимося звертатися до психологів з душевними проблемами, так само як вже давно звикли ходити до стоматолога чи терапевта. Це стає явищем і доброю ознакою, адже люди не байдужі до свого психічного здоров’я, а відтак це добре позначається на здоров’ї суспільства загалом.
А ще останнім часом неабияку популярність мають тематичні психологічні книжки.
2 травня у центральній районній бібліотеці Солом’янки (ЦРБ імені Ф. Достоєвського, вул. Освіти,14а) відбулася зустріч з психологом Олександром Куберським (професійний психолог, сертифікований коуч, автор тренінгів «Мистецтво змінити життя», «Тисяча і один секрет стосунків», «Я – оратор!», «Ораторське мистецтво в корпоративній культурі», письменник), під час якої презентувалася його книжка «Жінка прагне бути коханою» (видавництво «Букс Брайт, Київ, 2019). Друга назва книжки: «Прості поради психолога, як поліпшити стосунки, краще зрозуміти чоловіків, покохати та створити щасливу сім’ю». Погодьтеся, не зайві знання у наш стрімкий час, коли про біль душі немає коли задумуватися.
Як Одеса була у Києві, або єднання буржуазних світів
Травень 2, 2019 - 14:27 — perohanych
Наталя Куліш
У світ вийшла нова книжка одеської письменниці Арсенії Великої «Оксамитова тека, або Україна і буржуазний стиль».
Це роман-філософія про кохання і любов до України. Головна героїня Надія, письменниця,‑ наша сучасниця. Вона має добрий смак в усьому: розуміється на капелюшках і шалях, полюбляє класичну музику і залюбки відвідує театр. Її подруга Лілі, редакторка, частенько обговорює з Надією літературні новинки і дає слушні поради. Каву по-турецьки навчив готувати Надію ‑Май, її колишній… Наразі жінка вільна… Вона, взагалі, незалежна і самодостатня…
Один громадянин пізнього вечора помилився номером телефону… і вони з Надією довгенько говорилипро музику і театр. Ця несподівана розмова розворушила Гріга, зневіреного самітника, заінтригувала його, вселила в підсвідомість солодкий неспокій небайдужості.
День української мови в Румунії
Листопад 15, 2018 - 09:10 — perohanych
Наталя Куліш
8-10 листопада 2018 року в Бухаресті відбулася Міжнародна наукова конференція «Українці Румунії: історія, сучасність та перспективи». Зорганізував подію Союз українців Румунії, який очолює Микола Мирослав Петрецький, депутат румунського Парламенту, хто особисто посприяв, щоб у Румунії святкували День української мови на державному рівні. Присутніх запевнили, що віднині так буде щороку 9 листопада, як і в Україні.
На захід з’їхалися не тільки місцеві румуни українського походження, а й українці з України, хто тісно і не один рік співробітничає в культурній сфері з СУРом.
Це були плідні три дні взаємопізнання один одного, пов’язане з роботою у секціях літератури, етнографії та комунікації. Піднімалися теми: «Формули мовленнєвого етикету в епістолярному дискурсі (на матеріалі письменницького епістолярію Буковини)»; «Створення інтерактивної мапи діалектів як один із способів збереження мовної та культурної спадщини України та Румунії»; «Українсько-румунські відносини на сторінках вітчизняних періодичних видань 2014-2018 рр.» та інші. Мовні, етнографічні та комунікативні зв’язки розглядалися у виступах науковців, журналістів і письменників у контексті взаємопроникнення України і Румунії не тільки як держав-сусідок, а й культурно-цивілізаційному поступі, що не дає згаснути національним традиціям, звичаям і… мові.
«Вони всі їли борщ!»
Липень 3, 2018 - 12:21 — perohanychНаталя Куліш
Він завжди приходив сюди їсти борщ, бо хотів бути класиком. Вони були на кожній серветці закладу. Це були портрети Лесі Українки, Тараса Шевченка чи Івана Франка, де майорів хитрий слоган: «Вони всі їли борщ!».
Його вже знали всі офіціанти їдальні. Він щоразу замовляв тільки борщ і вареники з сиром, вдаючи щирого українця. Коли жвава офіціантка приносила страви, він неспішно витирав серветкою ложку і вилку, відкладав убік скибку чорного хліба з двома кусниками сала.
‑ Для цуцика. Він голодний чекає мене за дверима, ‑ пояснював здивованому сусідові навпроти за столом.
Жабка-мандрівниця
Липень 3, 2018 - 12:20 — perohanychНаталя Куліш
Зоя вдивлялася з вікна маршрутки на пагорб між цегляними п’ятиповерхівками. Згадала, як п’ять років тому вона винаймала тут житло. Дивилася і не бачила того каналізаційного люка, де знайшла знерухомленого чоловіка. Зараз все поросло споришем і пирієм. А тоді була зима. І така сніжна і морозяна…
Жінка приїхала з роботи, як завжди, після сьомої вечора. Не вечеряла, тільки випила чаю, щоб зігрітися. І вирішила винести сміття, щоб трохи освоїти місцевість біля недавно орендованого житла…
Ігор Гавришкевич: «Бути українцем ‑ замало, треба відчути причетність до рідного краю»
Травень 23, 2018 - 23:04 — perohanych
Наталя Куліш
Фото картин надані художником
Від середини червня і до кінця серпня у Києві будуть представлені картини львівського художника Ігоря Гавришкевича.
Його творчий доробок уже експонувався на більше 50 художніх виставках в Україні та за кордоном. Він є автором сотень живописних творів. Зокрема серій: «Стежками Т. Шевченка», «Пращури» та «Козацькими стежками», що виникли внаслідок його подорожей по Україні та Казахстані. Найвідоміші твори «Нічне сяйво на Шевченківській кручі», «Між Сяном і Доном», «Подорожні», «Фрески Холодного яру», «Літописець», «Старі верби», «У храмі», «На козацькій чайці», «Відпочинок», «Схід сонця в Карпатах і квіти», «Воля», «Ностальгія», «Думи мої», «Нічне світло на чужині», «Меч пращурів», «Манґишлацький сад», «Зустріч Великодня в Україні».
Михайло Трайста продовжує Україну в Румунії
Квітень 1, 2018 - 21:29 — perohanychНаталя Куліш
— Пане Михайле, читала Ваше інтерв’ю для української газети, яке записане два роки тому. Там Ви говорили про культурні україно-румунські зв’язки, про історію української літератури на теренах нинішньої Румунії і колишньої України (Буковина). Оскільки нині в Україні світ побачила вже друга Ваша книжка «Незнайомка у фіалковій сукні» (Київ, 2018 р., видавництво «Друге дихання», (перша – «Конокрадська честь», Львів), то будемо говорити тепер про Вашу творчість. Як Вам ведеться в Румунії – українсько-румунському письменнику і журналісту на професійній стежці? Тобто чи вільно творити українцю, який живе в Румунії ?
Новорічний подарунок українській армії, що воює на Донбасі, від Наталі Куліш
Грудень 25, 2017 - 10:41 — perohanych
Владислав Кобзєв
Перед Новим роком вийшла поетична збірка-календар Наталі Куліш «Біжу я берегом життя». Досі письменниця була більше відома, як прозаїк і перекладач. Книжка її оповідань і есе «Танок самотнього метелика» відзначена премією «Літературні відкриття року». Вона переклала книжку повістей білоруського прозаїка Бориса Петровича «Спочатку була темрява», роман лауреата премії «Російський Букер» Андрія Дмитрієва «Закрита книга» та книжку з романом і оповіданнями азербайджанської письменниці Афаг Масуд «Свобода», які вперше познайомили українських читачів з творчістю цих письменників.
У цьому році твори Наталі Куліш видавалися в антологіях сучасного українського верлібра «Світ не завершено» та «Чоловік, жінка і парасоля», перекладених румунською і азербайджанською мовами.
Чума Києву не страшна
Грудень 14, 2017 - 21:50 — perohanych
Автор тексту і фото
Наталя Куліш
Ярослав Орос другий український Боккаччо, бо першим у минулорічній публікації я назвала Володимира Даниленка. Вони удвох ниньки керують київськими письменниками. Тому-то столиця може спати спокійно – з книжками від українських Боккаччо Чума киянам не страшна.
А якщо без жартів, то недавно у світ вийшла 11 книжка Ярослава Ороса «Витівки Ярґа» (Літературна агенція «Друге дихання», видавець Володимир Даниленко, за сприяння Петра Матуляка та Ярослава Садового), яку було презентовано у «Книгарні Є», де можна й купити видання.
«Свобода» по-азербайджанськи
Листопад 28, 2017 - 21:50 — perohanych
Автор тексту і фото: Наталя Куліш
Якщо в романі Джонатана Франзена «Свобода» йдеться про свободу вибору, де головні герої-демократи Патті й Уолтер Берглунд заради примарної свободи жертвують стосунками зі своїми близькими, то в азербайджанської письменниці Афаг Масуд у романі «Свобода» ідеться про внутрішню свободу людини. Скоріше автор ставить риторичні запитання: «Коли людина відчуває свободу?» і «Чи може людина в східному патріархальному суспільстві дозволити собі вільнодумство?».
Герої роману Афаг Масуд «Свобода» ‑ наші сучасники.
Сердечко на замерзлому вікні
Вересень 8, 2017 - 21:06 — perohanych
Наталя Куліш
7 вересня 2017 року в Центрі Леся Курбаса відбулася прем’єра містичного моноспектаклю за оповіданням Володимира Даниленка «Малюнок на замерзлому вікні»
Режисер – Володимир Завальнюк
Дівчинка – актриса театру «Перетворення» Олена Мотовилова
Це історія про велику любов,
яку не може вбити ні суєта,
ні благополуччя,
ні байдужість,
ні час.
«Коли я побачила тата у трамваї і почала до нього пробиратися, щоб взяти його за руку і не втратити більше, моє серце так гучно стукало, що я злякалася. Але ніхто не робив мені зауваження: «Дівчинко, ти так гучно стукаєш своїм серцем, невже ти не розумієш, що заважаєш нам їхати». Це кульмінація моновистави.
