Інтерв'ю

Розмова про життя творче під час війни

У програмі «Про головне в деталях» на "Галичина TV"  відбулося нещодавно інтерв'ю тележурналіста Любомира Белея з Галиною Ільєвою —  землячкою іванофранківців, яка давно творить у Києві, але продовжує нести у своїх текстах і піснях дух Прикарпаття.
 
Вона лавреатка міжнародних фестивалів, письменниця, авторка й виконавиця пісень, телерадіожурналістка, кандидатка філологічних наук.
 
Інтервʼю вдбулося напередодні творчого вечора Галини Ільєвої в Івано-Франківську, який зібрав немало шанувальників її творчости.
 
Переглянути запис можна тут.

Тетяна Виговська: “Я радію, що мені вдалося створити простір української культури в Катовицях, аби ми не забували про рідну землю”

"В центрі Сілезького воєводства біженка відкрила українську бібліотеку. Тепер тут черги", –  заголовки з такою назвою сколихнули інфопростір в кінці 2022 року. Про ініціативу видавчині, журналістки та волонтерки Тетяни Виговської писали як польські, так і українські ЗМІ. А цього року українка здивувала наступною новиною: вона створила у Польщі видавництво, метою якого є переклад та публікація українських творів польською, а польських – українською, а також видання українсько-польських альманахів та книжок-білінгв. Першим проєктом був випуск двомовних казок, який вийшов завдяки співпраці з польською асоціацією "Покоління". І от нещодавно її новостворена  "Fundacja Czas Zmian" видала переклад переможця культурно-мистецьких проєктів "Українського інституту книги" – повість Костянтина Климчука "Літо, коли сонце стало чорним" – на польську мову.

Вже два з половиною роки ти перебуваєш в Польщі. Тобі довелося покинути не лише країну, а й улюблену справу. Як тобі вдалося не впасти у відчай і відновити роботу видавництва "Час Змін Інформ"?

"Я хочу, щоб світ не втомлювався від України!"

Підліткова повість Костянтина Климчука “Літо, коли сонце стало чорним” вийшла в польському перекладі.

 Не так давно, минулого 2023 року, ми вітали автора з перемогою в конкурсі культурно-мистецьких проєктів “Українського інституту книги”, а вже цьогоріч книжка отримала ще два відзначення: Всеукраїнську премію ім. Василя Юхимовича та перемогу в польському конкурсі мікрогрантів Інституції Культури ім. Кристини Бохенек “Katowice Miasto Ogrodów”. У цьому інтерв’ю ми говоримо не лише про історію написання “Літа…” і його успіх на польському й українському ринках, а й про волонтерський досвід автора та його найближчі проєкти.

– Ти писав цю книжку переважно у Катовицях, коли затримався там через раптове загострення хронічної хвороби. На диво, книжка дописалася досить швидко: за 2 місяці. Чим тебе надихали Катовиці та загалом Сілезія?

Марія Морозенко: “Слово — зброя, воюйте з честю”

Марія Морозенко — українська дитяча письменниця, членкиня Національної спілки письменників України, літературна редакторка, філологиня, лауреатка багатьох літературних премій. З 26 лютого 2019 – голова Київської організації Національної спілки письменників України. Громадська діячка, волонтерка. Про життя сьогоднішнє, про те, які творчі плани має, чим нині займається – у нашій з нею розмові.

– Пані Маріє, повномасштабне вторгнення які зміни внесло у Ваше творче життя?

– Головна зміна від лютого минулого року — це своєрідна домовленість із творчістю, як пауза на невизначений період. Відверто кажучи, я не виставляла собі жодних заборон на свою творчість, однак писати тривалий час зовсім не могла. І вже значно пізніше почали самі прописуватися поетичні рядки. Найчастіше вночі. І я їх записувала, а безсонні ночі війни не давали спокою. Втім, до повноцінного особистісного творчого життя я ще й досі не повернулась.

Сергій Пантюк: «Вірю в кожного, хто поруч»

"Віршню" незабаром 30. Традиційно напередодні його проведення говоримо із засновником фестивалю - відомим українським письменником, громадським діячем, українським воїном Сергієм Пантюком.

- Фестиваль не втрачає актуальності. Щоразу, як тільки, з'являється оголошення про його чергове проведення – під цим оголошенням безліч схвальних коментарів від авторів різного віку, які бажають виступити. Сергію, чим "зваблюєш"  шанувальників фесту? Які творчі секрети маєш?

— За багато років, думаю, причетні до творення літератури люди помітили, що "Віршень" – вимогливий до наявності таланту і водночас дуже демократичний фестиваль. А ще він створює дружню, майже родинну атмосферу та згодом надовго залишає цей позитивний посмак. Хіба цього недостатньо, щоб "звабити" нових адептів? А ще "Віршень" – не бренд і не проєкт, це явище і середовище, яке протягом минулих кількох років розвивалося і функціонувало мало не цілорічно. Ще й у різних куточках України. А сам я старався якомога менше впливати на цей процес, передаючи умовні повноваження усім охочим. Мабуть, саме тут таїться секрет успіху.

Тетяна Череп-Пероганич: «Хотілося б, аби до письменників повернулися обличчям наші вітчизняні ЗМІ»

Гостя СловОпису – відома журналістка, поетеса Тетяна Череп-Пероганич.

Тетяно, завжди із задоволенням читаю Ваші проникливі й глибокі вірші в соцмережах. Що надихає на поезію в наш такий прозаїчний час?

Почала писати дуже рано. З дитячих літ. Перші тексти з’являлися в районній і обласних газетах. У 1996 році вийшла моя перша маленька поетична збірка «Ідуть дощі», яку редагував і до якої написав передмову, чим дуже мені допоміг, нині покійний професор, поет, критик Олександр Астаф’єв. Тоді я, мабуть, чи не вперше, відчула як важливо, коли поруч з тобою ті люди, які можуть чомусь навчити, порадити,  підтримати, вселити віру у власні сили. Саме за це я вдячна  і Анатолію Погрібному  і Дмитру Головку. Кожен з цих письменників у свій час – були моїми вчителями, моїми натхненниками. Бо натхнення я теж отримую і від спілкування з хорошими, освіченими, цікавими  людьми.

Олена Ілюшина: "У кожній дитині можна розкрити талант"

Напередодні нового навчального року хочу познайомити вас із унікальною очільницею Технічного ліцею Шевченківського району — Оленою Олександрівною Ілюшиною.

Це та категорія працівників освіти, які на своєму власному прикладі доводять світові, що, попри непрості  життєві ситуації (у цьому випадку – операція на серці й хребті) можуть працювати 20 годин на добу, 365 днів у році, вишивати картини, займатися спортом… Крім того, привчати до здорового способу життя ввесь педагогічний колектив і самих ліцеїстів…

Про ці та інші цікавинки дізнаєтеся з нашої розмови.  

Євген Букет: Передплачуйте україномовні видання «Видавничого дому «Українська культура»

Сьогодні люди настільки звикли до гаджетів, що не всі знають про друковані засоби інформації і те, що вони й нині є, і що їх можна передплатити. Саме про це й поговорили з директором «Видавничого дому «Українська культура», журналістом, краєзнавцем, письменником Євгеном Букетом.

– Євгене, у чому, на Ваш погляд, причини такого стану речей?

– Друковані засоби масової інформації і справді в останні кілька десятиліть поступилися місцем у інформаційному просторі прямоефірним телебаченню та інтернету, які майже миттєво транслюють інформацію з місця подій споживачеві. Проте друковані ЗМІ  продовжують виконувати аналітичну і систематизаційну функції – фільтрувати, узагальнювати і підсумовувати інформаційний потік. Адже в наш час людям досить складно розібратися в новинах звідусіль, до того ж в інтернеті циркулює багато фейків, які запускаються з метою посіяти паніку, зневіру, розгубленість. Інформацію потрібно аналізувати і коментувати, пояснювати, розкладати «по поличках». Тому в світі останнім часом зважають на точку зору професійних журналістів, представників давно відомих ЗМІ з авторитетними журналістськими школами. У США і країнах Євросоюзу спостерігаємо тенденцію до зростання тиражів друкованих ЗМІ, їхню підтримку через грантові програми.

Будинок під назвою «Література жахів» (ВІДЕО)

Анна Штепура

В світі не існує жодної людини, яка не знає страху, саме це і стало причиною популярності жанру «горор» в літературі, кінематографі, живописі та інших видах мистецтва. Література ж вирізняється з-поміж іншого більшою універсальністю та здатністю слів формувати та втілювати в життя найрізноманітніші та найдивніші витвори людської фантазії та підсвідомого.

Саме тому, усвідомлюючи важливість жанру горор, організатор Ярослав Карпець вирішив створити серію лекцій на цю тематику разом з лекторкою Анастасією Трофименко. На першій лекції «Інфіковані горором: від канону до сучасності» було проговорено багато важливої інформації, проте за такий обмежений час неможливо охопити всю історію такого широкого жанру і її зв’язок з Королем жахів, Стівеном Кінгом. Через це Анастасія погодилася відповісти на декілька важливих запитань, які більше розкриють її думку щодо жанру та особливостей творчості всесвітньо відомого письменника.

«Маленький принц» — це візитівка Антуана де Сент-Екзюпері в цьому світі

Цього літа світ відзначає знамення дату — 120 років із дня народження льотчика й письменника Антуана де Сент-Екзюпері. На жаль, через пандемію коронавірусу офлайнові заходи або зовсім відмінилися, або перейшли у онлайн. Так сталося із річницею французького письменника в Україні. "Сент-Екс: крива долі та зигзаги твопчості" — так називався онлайн-захід, який організував та провів молодий письменник, який виступив у іншому амплуа — лекторському. Тож, що нового можна дізнатися про видатного творця "Маленького принца" я дізналася у Ярослава Карпця

— Чи планувалась лекція офлайн?

Ні, лекція офлайн не планувалася. Збирати аудиторію в реальному просторі часі дуже складно з точки зору організації: потрібно знайти приміщення, вибрати адекватний час, коли люди або після роботи, або у вихідний день. Їм треба приїхати, себто витратити час і кошти. Це непроста задача.

«Сім неб» Лесі Шмигельської

 У кожному рядку знаної української поетеси Лесі Шмигельської, яка творить у маленькому прикарпатському селі Камінь, відчувається велика любов до Батьківщини, до мальовничої місцини в долонях гір.

Тонке сприйняття світу і часу у їх єдності і безперервності, глибочінь емоцій і щирість почуттів, а ще пронизливо-яскраві образи, які западають в душу, стають невід’ємною часткою вашого єства – ось що таке вірші Лесі Шмигельської. Саме так пишуть про творчість поетеси її поціновувачі. Словом – послухаємо Лесю Шмигельську…

- Пані Лесю, так збіглося, що збірка «Сьоме небо» є Вашою сьомою книгою. І, прочитавши у ній вірші, хочеться вигукнути: сім чудес Лесі Шмигельської… Що криється за назвою збірки «Сьоме небо»?

Ярина Каторож: Звичайна незвичайна дівчина

Ярина Ка́торож народилась у Винниках (Личаківського району м. Львова) 25 березня 1994 року.

Закінчила Львівську школу мистецтв: курс образотворчого мистецтва і курс фортепіано. Вищу освіту отримала в Українській академії друкарства за спеціальністю «Мистецтво».

Писати почала ще в школі...

Здається, звичайна біографія звичайної дівчини. Хіба таких мало в Україні? Ну,трішки грає на фортепіано, ну щось малює, ну написала декілька віршів... Стане дорослою, – і закрутить її у вирі домашніх справ: чоловік, діти, побут, або серйозної роботи: інженера, лікаря, вчительки... Аж ні, ця дівчинка виявила неабиякі схильності до творчості. І багато чого досягла завдяки своїм дитячим захопленням.

У 2015 році вона була удостоєна спеціальної відзнаки від Дари Корній і Тали Владмирової «Українське сучасне фентезі» в номінації «Романи» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман-фентезі «Алхімія свободи». Але це не єдиний роман молодої авторки. Вийшли друком вже дві частини трилогії «Палімпсест», захоплені читачі очікують третьої...

Серед цих захоплених читачів і я. Отже, вирішила поспілкуватися з Яриною, яке люб’язно погодилась на це інтерв’ю.

Об'єднати вміст