Сьогодні люди настільки звикли до гаджетів, що не всі знають про друковані засоби інформації і те, що вони й нині є, і що їх можна передплатити. Саме про це й поговорили з директором «Видавничого дому «Українська культура», журналістом, краєзнавцем, письменником Євгеном Букетом.
– Євгене, у чому, на Ваш погляд, причини такого стану речей?
– Друковані засоби масової інформації і справді в останні кілька десятиліть поступилися місцем у інформаційному просторі прямоефірним телебаченню та інтернету, які майже миттєво транслюють інформацію з місця подій споживачеві. Проте друковані ЗМІ продовжують виконувати аналітичну і систематизаційну функції – фільтрувати, узагальнювати і підсумовувати інформаційний потік. Адже в наш час людям досить складно розібратися в новинах звідусіль, до того ж в інтернеті циркулює багато фейків, які запускаються з метою посіяти паніку, зневіру, розгубленість. Інформацію потрібно аналізувати і коментувати, пояснювати, розкладати «по поличках». Тому в світі останнім часом зважають на точку зору професійних журналістів, представників давно відомих ЗМІ з авторитетними журналістськими школами. У США і країнах Євросоюзу спостерігаємо тенденцію до зростання тиражів друкованих ЗМІ, їхню підтримку через грантові програми.
В Україні ж триває хаотична «діджиталізація» та бездумна інформаційна політика, яка вважає сегмент друкованої періодики рудиментом минулого століття. Як наслідок, чимало українських друкованих ЗМІ перебувають на грані виживання. Особливо ця проблема загострилася наприкінці 2018 – початку 2019 рр., коли було проведене т.зв. «роздержавлення» друкованих ЗМІ. Реформа, якою передбачався поступовий перехід від бюджетного фінансування до самофінансування преси була виконана частково, а окремими відомствами свідомо провалена. Так, Міністерство культури України на чолі з тодішнім міністром Євгеном Нищуком зробило все для того, щоб знищити друковані ЗМІ Національного газетно-журнального видавництва через досить банальну причину – приміщення, в якому працювали трудові колективи редакцій. У підсумку наше приміщення чиновники в незаконний спосіб забрали, а видання нам вдалося зберегти: перереєструвати, оптимізувати і стабілізувати їх випуск.
– Розкажіть про ті друковані ЗМІ, які виходять у «Видавничому домі «Українська культура».
– Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Українська культура» створене редакціями видань Національного газетно-журнального видавництва 28 грудня 2018 року і продовжує видавати журнали:
«Українська культура» – заснований 1921 року, який з 1991-го є головним культурологічним виданням країни. Головний редактор – Тетяна Череп-Пероганич. Передплатний індекс – 95220, ISSN: 0868-9644, періодичність виходу – 4 рази на рік;
«Пам’ятки України: національна спадщина» – що продовжує традиції заснованого Петром Троньком 1969 року бюлетеня «Пам’ятники України». Головний редактор – Дмитро Чобіт. Передплатний індекс – 60333, періодичність виходу – 2 рази на рік;
«Музика» – заснований Музичним товариством ім. Миколи Леонтовича 1923 року. Головний редактор – Володимир Корнійчук. Передплатний індекс – 74310, ISSN: 0131-2367, періодичність виходу – 4 рази на рік;
та газети:
«Культура і життя» – одна з найстаріших газет України, заснована Гнатом Хоткевичем 1913 року. Головний редактор – Євген Букет. Передплатний індекс – 60969, ISSN: 2519-4429, періодичність виходу – 2 рази на місяць;
«Кримська світлиця» – газета українців Криму, що видається з 1992 року. Головний редактор – Андрій Щекун. Передплатний індекс – 90269, періодичність виходу – 2 рази на місяць.
Передплатити видання можна в будь-якому відділенні Укрпошти або онлайн на сайті ДП «Преса» за посиланням: http://presa.ua/pub/publisher/view/id/136437/
– А хто ваші читачі?
– Нашими читачами є українська інтелігенція, патріоти, яким не байдужа українська культура в найрізноманітніших її проявах: мистецтво, література, кіно, театр, музика, народна творчість, експериментальні творчі проєкти, державна політика в галузі культури, проблеми культурної спадщини України, пам’яткознавства тощо. Ми продовжуємо працювати над утвердженням національної свідомості читачів, захистом національних інтересів у культурі і мистецтві, висвітленням справжньої, а не викривленої української історії, духовності та науки. І я дякую кожному читачеві, передплатнику, авторові, які продовжують вболівати за наші видання, дякую бібліотекам, які примножують нашу читацьку аудиторію.
– Як вдається сьогодні втримуватися на плаву? Адже багато саме україномовних видань призупинило діяльність.
– Вижити нам допомогла оптимізація: ми дещо збільшили вартість передплати видань і зменшили періодичність виходу, порівняно з 2018-м і попередніми роками, коли чимало витрат компенсувалися із державного бюджету. Це допомогло зменшити фактичні витрати і зберегти якість видань. В той же час, недержавна форма власності значно спростила чимало аспектів діяльності: ми почали концентруватися на менеджменті, а не на бюрократії, шукати ресурси для забезпечення стабільного випуску газет і журналів. Нам сьогодні критично не вистачає хіба що реклами – поширення інформації про те, що культурологічні видання «Українська культура», «Культура і життя», «Пам’ятки України: національна спадщина», «Музика» і «Кримська світлиця» видаються, доступні, надзвичайно цікаві і відкриті для всіх.
– Розпочато передплату на 2021 рік. Вам є що з цього приводу сказати потенційному читачеві?
– Наступного року ми плануємо розширити можливості поширення наших видань. Зокрема, вже доступна передплата електронних версій на сайті https://smartpress.com.ua/ . Тобто буде можливість читати газети і журнали не тільки на «застарілому» папері, а й на гаджетах; не тільки в Україні, а в будь-якому куточку світу. Зараз саме від кількості передплатників напряму залежить існування наших видань, їх стабільний випуск і залучення авторів. Тому я дуже сподіваюся на посильну підтримку кожного – передплатіть бодай одне наше видання. Це вже буде суттєвий внесок, який допоможе нам розвиватися та бути надійними помічниками в бурхливому морі інформації. Підтримайте українські культурологічні часописи не словом, а ділом!
