Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Цікаві історії
Чуже цікаве життя
П’ять років тому отримала післяплатою з Білої Церкви довідники про членів Національної спілки письменників України. Відомо, в одному – є фото письменників, в іншому – поштові адреси, номери телефонів спілчан. Що книжечкою зацікавились не тільки люди, причетні до писемної творчості, а й ті, що читають прозу й поезію, бодай навідуються до бібліотек переглянути обласну чи столичну газету, невдовзі переконалась.
Якогось недільного дня пролунав дзвінок стаціонарного телефону – рідкісне явище за сучасних умов, коли є мобільний зв’язок.
— Слухаю.
Чоловічий хрипкуватий баритон літньої людини відразу погнав коня розмови вчвал:
ХХІ століття
Сидимо з сином увечері на кухні. Я смажу деруни, Георгій на комп'ютері бавиться. Розмовляємо.
...
— Гошо, щось у вас у школі зовсім не цікаво. Ніхто ні в кого не закохується, ніхто не б'ється... нудно. У моєму четвертому класі одразу три дівчинки закохалися в одного хлопця і побилися через це. А він нікого не обрав з них, врешті. То потім вони від обурення зібралися та ще й його відгамселили.
— Мама, зараз ніхто у школі не закохується. Це неможливо.
— Чого б це?
— Бо зараз усі закохуються в інтернеті. - ХХІ століття!
Історія з життя
Перший вірш написала у шостому класі. Випадково. Взагалі-то спочатку я захопилася малюванням. І щоразу після уроків допізна бавилася олівцями. Виходило непогано. Ще донині зберігаю товстеньку папочку своїх пробних робіт. Отож, якось листопадового вечора, намалювавши кілька рисунків, я щось собі мугикала під ніс. Просто якісь слова, як ото деколи діти щось собі видумують вголос. Виникла якась рима, якась строфа. Захотілося записати. Та ні ручки, ні чистого аркуша не було поряд. Тому мій перший вірш був записаний простим олівцем на обгортці з-під шоколадки J. Він мав назву «Доля України». Важка тематика, як для одинадцятирічної дитини. Тому ніхто спочатку серйозно мою пробу пера не сприйняв. Мама тільки знизувала плечима.
У журі «Великого пекарського турніру»
У 2013 була єдиним представником України у складі міжнародного журі на шоу «Великий пекарський турнір». Перед зйомками проекту довелося пройти суворий кастинг: представники каналу «1+1» приїжджали до Львова. Довелося змагатися за право бути членом журі не лише з відомими майстрами зі столиці й інших областей, а навіть із колегами з рідного навчального закладу. За час роботи вдалося відзняти 10 програм тривалістю 90 хвилин кожна. Зйомки були щоденно і тривали допізна.
Ольга Бреславська. Допоки ти спиш
Люблю солодкі моменти самотності і тиші… Люблю ловити у цій тиші сопіння двох маленьких носиків, а самотність розділяти з чоловіком, коли він спить… Буває іноді, мені не спиться, а від його тепла і з-під трепетних обіймів не вирватися. Я заколисую свої сполохані думки теплими спогадами нашого першого літа, нашого першого слова МИ.
Пам'ятаю, як сьогодні – не спалось. Перекручувала в голові на пам'ять вивчені фрази з коротенької переписки-знайомства на Бігмірі:
Цікаві історії від Тетяни Іванчук
Заклопотана Катруся
Знову підбира слова:
– Якщо ти стара,бабусю,
То я зовсім ще нова!Є у нашого телятки
Мама – жуйку он жує.
Але Катя хоче знати:
– А чи тато в нього є?
Цікава історія від Лідії Єреп
Коли нашому внучку Саші виповнилось 3 роки, я стала наполягати, щоб він мене (бабусю) і дідуся називав на Ви, хоча сини звертаються на ти. Ось уже наш Сашуня на мене каже «Ви, бабушка Ліда». Радіє душа. Послухався, вже величає нас обох на ви.
Одного разу ми з ним виходимо на кухню, а чоловік до мене звертається, щось запитує... А внучок став, дивиться то на мене, то на дідуся, і говорить:«А чому це ви, дід Міша, на бабушку Ліду говорите ти, а не ви?»
Ох, ми й потішились. Тепер часто згадую цей випадок, тільки з чоловіком посваримось, то я одразу ж і нагадую: «А ну, чому це ти до мене звертаєшся на ти? Забув, що говорив внучок?»
Цікава історія від Олени Голубовської
Виступає народна артистка
Моя бабуся, Олена Проценко, мешкає на Чернігівщині і вже багато років є активною учасницею народного хору при Бобровицькому РБК. А я ж свої дитячі роки проводила у неї, і тому її любов до пісні передалася з колиски і мені.
Серед цікавих історій, які зберігає пам’ять, є і ось така.
Цікава історія від Марії Дзюби
Ну, не була б я Марією Дзюбою, якби не запропонувала до рубрики «Цікаві історії» історію абсолютно нецікаву. А вона така, ця
Нецікава історія
Одному чиновнику сподобалася ділянка чужої землі, бо знаходилася у дуже вигідному місці. І той чиновник через корупційні схеми у багатодітної сім’ї цю землю, що належала їм з діда-прадіда, відібрав. Малозаможний батько тієї сім’ї довго тягався по судах та добитися справедливості законним шляхом не зміг і раптово помер від сердечного нападу, посиротивши жінку і трьох неповнолітніх дітей.
Цікава історія від Тетяни Череп-Пероганич
Голова колгоспу
Років п’ятнадцять минуло з того часу, як я вперше у якості штатного працівника переступила поріг районної газети „ Наше життя” Бобровицького району Чернігівської області. Прекрасний колектив, улюблена робота, а ще ж - безліч молодого запалу, невичерпного ентузіазму, маса цікавих ідей і тем.
І от така історія.
Цікава історія від Ольги Лопати
Щодо цікавих історій із життя - їх було безліч! Розповім одну з них, трагікомічну, коли емоції палахкотіли в діапазоні від розпачу і трагічної безнадійності до неймовірної радості та захвату.
Мені було років 14-15, на запрошення маминої приятельки ми поїхали у Польщу. Гостинна тітонька Гражина жила у Лодзі і на початку нашого перебування всюди нас супроводжувала, а потім ми вже самі могли подорожувати. Щодня їздили то в Краків, то у Варшаву.
Цікава історія від Марії Кудрявцевої
Одна з найцікавіших історій відбулася з гуртом «Куку Шанель», коли у 2012 році нас, ще маловідомий колектив, запросили виступити у Москві на благодійному аукціоні у Ксенії Собчак.
