Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Тетяна Грунська
Тетяна Грунська — автобіографія
Тетяна Грунська — прозаїк, лауреат премії ім. П. Куліша, член Національної спілки письменників України.
Народилась на Хмельниччині, однак здавна, з шкільних років, — львів’янка. Авторка книжок «Сільський роман. Міський роман» (2003), «Дорожній роман. Роман на припоні» (2004), «Вероніка та її коханці» (2006), «Грабіжник, або Чуже побачення» (2007), «Роман речей» (2009), «Злодій» (2011), «Кохання по-чоловічому» (2016).
Лисичка
Дмитро мчав Солов’їною – затишною тінистою вуличкою. Новий джип слухняно корився його вправним рукам. Перед очима стелилася стрічка порожньої дороги: жодного автомобіля назустріч. Та раптом збоку вигулькнуло авто: вискочило з якогось двору. Джип – неабияка втіха й амбітна іграшка Дмитра – з розгону втелющився в темно-сірий легковик. Дмитро не йняв віри: його новенький автомобіль влип у задні дверцята «Жигулів»! Не тямлячи себе, вихопився з машини. Рвонув чужі дверцята – побачив – чорт! – жінку. Зіщулилась перелякано. Дмитрові зосталось безпорадно змахнути руками й звести очі до неба: усе лихо від жінок.
Чуже цікаве життя
П’ять років тому отримала післяплатою з Білої Церкви довідники про членів Національної спілки письменників України. Відомо, в одному – є фото письменників, в іншому – поштові адреси, номери телефонів спілчан. Що книжечкою зацікавились не тільки люди, причетні до писемної творчості, а й ті, що читають прозу й поезію, бодай навідуються до бібліотек переглянути обласну чи столичну газету, невдовзі переконалась.
Якогось недільного дня пролунав дзвінок стаціонарного телефону – рідкісне явище за сучасних умов, коли є мобільний зв’язок.
— Слухаю.
Чоловічий хрипкуватий баритон літньої людини відразу погнав коня розмови вчвал:
