Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Жінки в історії
Рушники долі — збірка творів переможців та учасників літературного конкурсу «Жінка в історії»
Квітень 12, 2016 - 22:27 — perohanych
Рушники долі / Упоряд. Т. Череп-Пероганич, Ю. Пероганич, Є. Букет. – К. : ТекстOver; Веб-портал «Жінка– УКРАЇНКА», 2016. – 168 с.
До книги увійшли твори переможців та учасників конкурсу нарисів «Жінка в історії», завдяки яким Україна відкриє для себе багато цікавих жіночих постатей, забутих і маловідомих імен.
Редактор лауреат премії імені Павла Тичини Дмитро Головко
На обкладинці світлина фотохудожника Руслана Трача
Замість передмови
Ця книга особлива. Вона про тих жінок, які свої життя присвя- тили боротьбі за кращу долю України, відроджували, звеличували, прославляли рідну землю добрими справами в різних галузях осві- ти, мистецтва, літератури. Та й не тільки. Вона також про тих, хто за вироком долі, мав залишити рідний дім, і знайти пристанище на чужині, але ніколи не переставав свою тугу виливати в добрі спра- ви на благо Вітчизни, хто сьогодні працює, творить на благо рідної держави.
Величний зразок із минулого
Березень 28, 2016 - 19:58 — perohanych
У наш час, коли весь світ захоплюється і схиляє голови перед незламністю сучасної героїні Надії Савченко, доречно згадати і величний зразок такої незламності з минулого. Адже саме такі зразки породжують, плекають і продовжують традиції українського патріотизму й сили духу в сьогоденні.
У квітні маємо згадати Лесю Паєвську, яку в нас мало знають, але яку знали в Москві і трагічну долю якої вирішили там же, де вирішують долю сучасної героїні.
8 квітня 1953 року з Москви наказали розстріляти українку і це було негайно виконане в Києві…
Леся Паєвська – величний зразок посвяти Україні
(17.І.1908 – 8.IV.1953)
Українка, що першою з жінок удостоїлась прижиттєвої виставки у Луврі — Соня Делоне
У нашій країні її ім'я не надто відоме, от у Європі та Штатах її роботи можна знайти у найкращих галереях. При чому всюди наголошують на її українському походженні.
Соня народилась в Одесі, та після смерті батьків семирічну дівчинку забрали родичі з Петербурга. Своє справжнє мистецьке життя розпочала в Парижі, куди вона переїхала на навчання, а от творчий прорив — у декреті. Шиючи ковдру для новонародженого сина, молода художниця використала різнокольорові клаптики тканин. І тут прийшло осяяння: до дизайну одягу можна також додати трохи авангарду. Так Соня починає шити дивакуваті сукні з тканинним колажем.
«Жінка в історії» – прийом робіт на конкурс завершено
Березень 12, 2014 - 09:05 — perohanychКонкурс публікацій, який було оголошено порталом наприкінці минулого року, завершено. Роботи відправлено на розгляд журі.
Варто зазначити, що на адресу порталу надійшло більше сотні цікавих робіт, які надихнули нас на видання книги, куди ввійдуть найкращі твори.
На переможців чекають достойні призи. Про дату нагородження повідомимо згодом. Слідкуйте за нашими анонсами.
Подаємо список учасників:
Жінка - Українка
Так склалося поетапно, що в історії кожної країни є певні періоди і герої які відзначилися в ті періоди. Герої в розумінні не лише чоловіки, а й жінки. На даний момент в нашій країні формується новий період «боротьба за Європу», який увійде в історію і нові герої чиї імена теж впишуть в історію України.
Війну виграли жінки, а славу Перемоги присвоїли собі чоловіки
Наші древні пращури-чоловіки затівали війни, самі ж у них і воювали – без жінок. Останню найкривавішу війну розв’язали теж чоловіки, перетворили її в людську м’ясорубку, а коли дійшли до Перемоги, то почали так себе хвалити, що й досі не перестають. Та недавно на заходах в Чернігівському історичному музею довелось почути святу правду від колишнього воїна Герарда Кузнєцова: «А війну то виграли наші жінки!».
Свідку і учаснику страшних подій не вистачило пальців двох рук, щоб порахувати аргументи на підтримку такого зізнання. Допомогла йому й офіційна статистика, на основі якої зроблений загальний висновок: історія не знає такої масової участі жінок у війні, як було в 1941-45 роках на території СРСР.
З когорти нескорених: Галина Кузьменко, вояк УПА з Бобровиччини
|
Галина Кузьменко-“Надя” в повстанському однострої. Фото з Яворівського архіву УПА; автор – невідомий |
…На Прикарпатті, у лавах повстанців, її знали під псевдонімом “Надя” і як уродженку Миколаївської області. Ще живі чимало свідків, які бачили її в підвідділах УПА – молоду, енергійну, з розкішним каштановим волоссям дівчину – члена Крайового проводу референтури пропаґанди. Одна з мешканок Яворова, де в 1999 році віднайдено збірку світлин із зображенням “Наді” розповіла, що бачила її в компанії боївки “Хмари” (Дмитра Білінчука), коли переносили скриню з документами і друкарською машинкою, а стрілець “Олень” (Микола Калинич) засвідчив присутність “Наді” в складі комісії, котра приймала присягу новобранців. Оце була вся інформація про відважну дівчину-східнячку, зафіксовану на повстанських світлинах орієнтовно 1945-46 років – без жодних відомостей про її подальшу долю…
Аж раптом на одну з газетних публікацій світлини “Наді” відгукнувся пан Микола Міщенко з Київської області. Він упізнав у однострої УПА свою однокласницю Галину Кузьменко, уродженицю села Нова Басань Бобровицького району Чернігівської області, з якою вчився в середній школі в Константинівці на Донеччині напередодні війни. Вони обоє потрапили на Донбас, коли їхні родини рятувалися від голодомору і репресій приснопам’ятних 30-х років. В своєму емоційному листі пан Микола, ветеран Другої світової війни оповів неймовірну історію, в реальність якої повірити важко, але тим не менше це факт.
Велична покута Катрі Гриневичевої
(19.11.1875 – 25.12.1947)
У листопаді маємо день народження визначної українки Катрі Гриневичевої, а на грудень припадає річниця її смерті. На жаль, сучасне українське суспільство мало уваги приділяє цим датам, а молоде покоління поголовно нічого не знає про цю непересічну письменницю й патріотку, народну вчительку і видатну діячку загального поступу українства. А доля призначила їй вражаюче незвичну роль в українській історії! Тож звернімо погляди до небуденної її долі, величної і трагічної.
Український жіночий героїзм
Український жіночий героїзм… Вперше над цією темою я задумалась на початку українського відродження 80-90 років, коли почула з уст відомого у Львові і дуже шанованого мною священика о.Ярослава Тихого таку фразу: “Всюди, де важко й небезпечно, попереду були жінки”. Отець розвивав цю тезу, починаючи від часів Ісуса Христа, акцентував на тому моменті, коли розп’яли Ісуса Христа. Апостоли, вражені й налякані, зачинились у скритому приміщенні, боячись можливих переслідувань щодо себе, здавалося, що справа Ісуса Христа загинула, що все пропало, відступило перед жорстоким злом… І у цей важкий момент саме жінки, жінки-мироносиці, не злякались, а пішли вперед, пішли виконувати те, що вважали своїм обов’язком. І саме їм ангел сповістив благу вість…
Споглядаючи під таким ракурсом на історію України, бачимо на всіх її сторінках яскраві ілюстрації жіночого героїзму.
Ще одна унікальна історія не менш унікального кохання
« України земля незрівнянна
Тебе народила, сплекала.
Турецький полон Сулеймана,-
Недоля – чи доля спіткала?
Хуррем засіяла, для хана
Її пісня неспокоєм стала.
Могутність сталеву султана
В полон свій взяла Роксолана.
Сонцелика-Хуррем-Роксолано
Пливеш крізь віки величаво.
Ти й мудрості символом стала,
І любові, краса – Роксолана!»
(О.МАКОВЕЦЬ, «Роксолана»)
Який же треба було мати характер, яку красу, розум і чари, щоб ще в першій половині ХУІ століття поставити себе так високо й незалежно, як це зробила українка з Рогатина Настя Лісовська.
Дух часу, тепло душі…
- Час знайомства -
Наталія Кобринська – "Дух часу". Очі вирізнили цю малу, непоказну книжечку з поміж інших, рука потяглася саме до неї - спрацювали, напевне підсвідомі асоціації.
Є серед моїх знайомих родина Кобринських. Спіткало їх велике горе - померла їхня, змалку хвора, донька Наталка. І в пам'ять про неї батьки видали тоненьку збірочку Наталиних віршів - дівчина кохалася в поезії...
І знову я бачу знайоме ім'я на палітурці. Такий дивний збіг. І авторка зовсім інша, і з часу зовсім іншого, а ім'я те саме. Чи то доля обирає за іменем, чи ім'я притягує до себе певну долю? Не знаю. Але закономірність якась є.
