« В постаті Лесі Українки ми маємо справу
з дуже особливою душею»
Блаженніший Святослав Шевчук
Її обличчя знайоме більшості українців і українок. Ще б пак! Це ж воно розтиражоване на 200-гривневих купюрах. І немає, мабуть, в країні дорослої людини, якій не доводилось розраховуватися за покупки рожевим папірцем з портретом поетеси з одного боку і лелекою з іншого. Ще там башта старовинна зображена, віночок, слова якісь дрібним шрифтом – та хто там до них придивляється, головне – цифра! Припускаю, знайдуться серед моїх земляків такі, що й імені жінки на портреті не згадають…
Не розумію, навіщо плюндрувати святі для України імена – Лесі, Шевченка, Франка, Сковороди, ліплячи їхні портрети на грошах? Чи пристойно писати вистраждані поетом рядки на заяложених, розхожих папірцях? Невже не досить державників, політиків (їм не звикати)! А чи зайців та білочок, як на білоруських банкнотах?
Ще на початку року побачила світ вже сьома книжка талановитої письменниці, жінки з особливим світобаченням і відчуттям слова Світлани Макаревської (м. Київ). Її "Ознаки" - це збірка віршів і прозових творів, де читач, коли візьме книжку до рук, знайде і впізнає те, що близьке кожній людині: радість, біль, тривоги, роздуми, любов і вдячність.
"У мене є імʼя і цього досить.
Ще й ті дари, що уділив Господь.
Яких мені ще треба нагород?!
Регалій, звань?.. Не хочу і не прошу!
Я в лавах Спілки з іменем Народ".
Ось так, віршовано і відверто, поетеса пише про те, що головне для неї не звання, не регалії, а людська щирість у відповідь на одкровення душі. Бо ж стільки всього пережито, відчуто, побачено, вилито у ці вірші. Може, тому і звучать вони так трепетно, так справжньо, так незабутньо.
Не люби Україну, як матір стареньку, –
бо надходить той час, і його не минуть,
коли стулить повіки натомлені ненька
і піде від дітей у незвідану путь…
Не піднімеш на ноги вмираючу матір,хоч сльозами обмиєш,і будеш тужить.Батьківщину,так само, нелегко втрачати –і не дай нам, Господь, щоб до того дожить.Полюби Батьківщину, як рідну дитину!Як весняну надію, майбутнього цвіт:хоч хворіє дитина, та мама повиннавсе, що тільки можливо, для неї зробить.Материнська турбота лікує, навчає,стереже від лихого, плекає дитя,і пишається ним, як воно підростаєповне сили, наснаги, любові, життя.Підіймай аж до сонця, до неба дитину,щоб ніколи їй світ не затьмарила тінь.Як дитя – найрідніше – люби Україну!Хай здорова зросте для нових поколінь.
21 лютого, 14:00 • НБУ ім. Вернадського • просп. Голосіївський, 3, к. 344
21 лютого 2018 року у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (НБУВ) відбудеться творча зустріч з відомою українською поетесою Світланою Макаревською.
Світлана Борисівна Макаревська є автором поетичних збірок: «Коралі» (Київ, 1996), «Я пожежу вогнем гасила» (Київ, 1999), «Було і буде» (Київ, 2002), «Тепла хвиля:» (Київ, 2005), «Коралі» (Київ, 2013), «Тепла хвиля : поезії, проза» (Київ, 2013).
Збірки ілюстровані репродукціями творів Народних художників України Івана Марчука та Людмили Жоголь.
ОСІННІЙ ВІТЕР
Тріпоче липа за вікном
циганським золотом барвистим,
трясе насінням, як намистом,
в осоння, сповнене теплом.І жвавий вітер вересневий
несе легенькі літачки
чи іграшкові вітрячки –
майбутні липові дерева.Летять вони, як наші долі,
в безмежжі Всесвіту малі…
Летять – хто швидше, хто поволі –
ті – на асфальт, ті – до ріллі.Одним, під сонцем і дощами
судився довгий добрий вік,
а інших викине двірник,
змете, немов сміття погане…І знов осінній вітер свище,
мої розбуркує думки
і надиха на ці рядки –
на філософствування й вірші.А липа ронить «вітрячки»,
а онде падають горіхи.
То осінь виставляє віхи,
свої відмітки-маячки:
на весну, на врожай, на втіху –
на нині, завтра й на віки.
27 травня о 19:00 • МКЦ імені Івана Козловського • Київ, вул.Хрещатик, 50-Б
27 травня о 19.00 у Центрі Івана Козловського Національної оперети України в рамках проекту «Молоді режисери України представляють» режисер Анастасія Байдеріна представить вашій увазі музично-поетичну виставу «Готель прощань – Готель надій» за участю заслуженої артистки України Жанни Боднарук, композитора, піаніста та співака Анатолія Карпенка, молодих артистів Анастасії Байдеріної та Андрія Карпенка.
Назустріч спогадам, всупереч плину часу – головних героїв очікує доленосна зустріч з тінями минулого та... з втраченим коханням. Яке із побачень виявиться більш вражаючим? Як протистояти у двобої з власним «Я»? Чому минуле таке невблаганне? Чи можливо на руїнах від давніх помилок побудувати омріяне майбутнє?.. Отримати відповіді на ці одвічні питання, звірити найпотаємніші почуття та впустити ноту надії у блюз своїх спогадів – можливо тільки в «Готелі ...». Спадкоємна біографія любові чекає на Вас у таємничому просторі... Поринути у заворожуючу історію, гармонійно сплетену з рим проникливої поезії та ліричних мотивів.
У виставі звучить авторська музика Анатолія Карпенка, поезія Світлани Макаревської, Олени Матушек та інших українських поетів.
Вартість квитка, якого можна придбати на місці, 40 грн.
Подія у ФБ: http://fb.com/events/172718546592529
Якщо ви любите ясні веселі кольори, ніжні, прозорі акварелі, ваша пора – квітневий ранок.
Кому що до смаку: хтось закоханий у яскраве різнобарв'я осені, комусь до вподоби чітка графіка зимового пейзажу, комусь – шляхетні пастелі літньої днини. А мені наймиліший той весняний час, коли березневе змагання з холодом нарешті скінчилося, зимі вже немає вороття і бурхливий квітень впевнено набирає міць.
КОРАЛI
Квiтень в листя зелене вбрався,
вже немає зимi вороття.
Ось i ще один рiк нанизався
у намисто мого життя.
Це написано про нас
Нещодавно прочитала дві книжки молодих українських авторок, які не залишили мене байдужою. Хочу познайомити й вас із ними – може, зацікавлю. Це «Імпресії» Олени Гопчук (щойно надруковані – поезія і проза) та «Бажання поверненню не підлягають» Анни Тарнави (роман).
Скільки того літа!
(Київська липнева замальовка)
Плюс тридцять – краще, ніж мінус тридцять!
– Насолоджуйся, – кажу я свому «морозостійкому» чоловікові, який знемагає від спеки, – тобі безкоштовно «дають» тепло! А взимку за температуру вдвічі меншу викладеш щомісяця кругленьку суму. Цінуй момент!
– Ой, дихати нічим, – скаржиться узбечка на ринку, я купую в неї родзинки, курагу й інші східні смаколики. – В нас удома буває й плюс п’ятдесят, але чомусь не так важко, як тут…
Ніколи досі не чула Баха у виконанні на бандурі. Була вражена і зачарована. Звучання фантастичне.
Молода талановита вінничанка Юля Григорук – музикант, поет. Дякую їй за свято, яке вона подарувала. Навзаєм – вірш у відповідь на подарунок. А ще – побажання і порада: бути завжди щасливою!
Бандура звучить, як маленький орган –
піднесено і урочисто,
нанизує нот кришталеве намисто
у разку бажань-сподівань.Тріпочуть акорди стривожених дум
в безсмертній гармонії Баха.
Злітає дівоча рука, наче птаха,
над гострими лезами струн.
Сьогодні день народження в мого онука Родіона – завдяки його появі на світ я стала бабусею (вже 26 років тому!). Я щаслива, бо маю ще й двох внучок – Катрусю й Алінку, а ще похресника-онучка Богданчика.
Найбільше моє бажання, щоб вони – щасливі, здорові, реалізовані – жили в багатій, цивілізованій, сильній Україні.
Їм, а також усім онукам і бабусям на світі дарую цей вірш:
БАБУСЯ
Відколи стала я бабуся,
то так бабусею і звуся.
Мене онуки так зовуть –
у тім моя родинна суть.Я для онуків – не Світлана,
не Свєта (Боже борони!),
бо «Свєт» багато, а вони
бабусю мають незрівнянну!Не визнаю такої моди
по імені бабусю звать.
Бабуся – то вершина роду,
а для онуків – благодать.Бабуся… Це не значить старість!
Це вміст любові і тепла.
Згадайте, що й у вас була,
онукам дарувала радість,
любила вас і берегла
бабуся…
Члени літературної студії «Горлиця» - студенти Університету «УКРАЇНА» дебютували 27 лютого на 271 засіданні Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ (очільник Роман Кухарук) під назвою «Відчуй красу і силу слова».
Вела засідання голова правління Літфоруму Тетяна Іванчук.
Не легко це, виступати, можливо декому і вперше, перед досвідченими майстрами пера. А серед слухачів були письменники Світлана Макаревська, Анатолій Горовий, Інна Ковальчук, Віталій Міхалевський, Надія Позняк та багато інших. Але дівчатка справилися, адже кожен з їх виступів супроводжувався щирими оплесками.