Іванчук Тетяна

Літстудія «Горлиця» Університету «УКРАЇНА» дебютувала на одному із засідань ЛІТЕРАТУРНОГО ФОРУМУ

Члени літературної студії «Горлиця» - студенти Університету «УКРАЇНА» дебютували 27 лютого на 271 засіданні Всеукраїнської творчої спілки ЛІТЕРАТУРНИЙ ФОРУМ (очільник Роман Кухарук) під назвою «Відчуй красу і силу слова». 

Вела засідання голова правління Літфоруму Тетяна Іванчук. 

Не легко це, виступати, можливо декому і вперше, перед досвідченими майстрами пера. А серед слухачів були письменники Світлана Макаревська, Анатолій Горовий, Інна Ковальчук, Віталій Міхалевський, надія Позняк та багато інших. Але дівчатка справилися, адже кожен з їх виступів супроводжувався щирими оплесками. 

«Рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми...»

8 листопада, напередодні Дня української писемності та мови, члени «Літературного форуму» та шанувальники українського поетичного слова зібралися в затишній і завжди гостинній бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні, аби поспілкуватися, поділитися новими творчими здобутками, обговорити хвилюючі усіх проблеми в суспільному житті, зокрема, мовне питання.

Модерувала зустріч голова правління Літфоруму Тетяна Іванчук, яка розпочала його словами Василя Захарченка, про те, що рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. 

Думки виступаючих дещо різнилися щодо української мови, але всі були спільні в тому, що саме українці повинні  бути господарями на своїй землі, щоб нас поважали як націю, як мудрий і мужній народ. 

«По очах його бачу - він був на війні...»

По очах його бачу - він був на війні.
Він не тільки там був - він воює і досі.
Очі в нього такі полиново-сумні,
Ранній сивий туман впав на юне волосся.
Довкруг нього вирує життя круговерть,
Тут не пахне війною, ні кров'ю, ні димом.
А у нього в очу - побратимова смерть,
Дев'ятнадцять всього лиш було побратиму.
Певно, їде до мами вчорашній солдат,
Відпустили додому його ненадовго,
А у погляді - вперта дорога назад,
На війну, там, де друзі лишились у нього.
Ви пробачте нам, хлопчики, біль ваших ран,
Вашу спалену юність, обвітрені долі,
Цей полин у очах, цей невчасний туман
І горіння сердець у воєнній юдолі.
Материнська молитва по світу луна,

Цікава зустріч у у бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні

«Покрова – традиційне свято українського війська з найдавніших часів» – під такою назвою 12 жовтня у бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні пройшла патріотична година за участю:

  • Тетяни Череп-Пероганич, письменниці, члена Національної спілки письменників України, засновниці веб-порталу «Жінка–УКРАЇНКА»;
  • Юрія Пероганича, громадського діяча, засновника ГО «Вікімедіа Україна», одного з авторів української Вікіпедії;
  • Тетяни Іванчук та Юрія Титаріва, поетів;
  • Євгена Букета, краєзнавця, журналіста та громадського діяча, члена правління національної Спілки краєзнавців України,
  • Юрія Старчевода, поета, композитора та виконавця пісень
  •  учнів 7- А та 7-Б класів ЗНЗ № 199.

На перехресті дум і почуттів

Відгук на  збірку поезій Інни  Ковальчук «Воскресле  сонце» (Житомир  - 2015 р. 107 стор.).

Життя подарувало  мені  нових, цікавих, обдарованих, щирих  і талановитих друзів. Інна Ковальчук – чи не  найперша  з них. Така  не  по-сучасному інтелігентна, з проясненим поглядом, який  заглядає прямо  в душу, з манерами  світської леді, добрим серцем  і  щирою, теплою усмішкою.

Презентація, де було все - і біль, і сльози, і любов...

Друга книга поезій Тетяни Іванчук «Там, де небо землю обняло» з’явилася на світ цьогорічною весною. Але за збігом обставин, презентувала її поетеса сьогодні у бібліотеці сімейного читання імені  Садріддіна Айні (м. Київ).  І саме тому осінь, найулюбленіша її пора, не пошкодувала цього чудового дня ні тепла, ні сонця. Тепло було й у залі, де відбувалося знайомство читачів з творчістю авторки, яка своїми віршами викликала впродовж вечора масу різних відчуттів - і біль, і сльози , і любов.

Та й чи могло б бути інакше, коли кожне слово - від душі, коли кожен рядок - з пережитого. Але найбільше у віршах цієї авторки любові до рідних і близьких людей, до внуків, які прийшли підтримати бабусю, а внучка Катя зі своєю подружкою ще й почитала вірші присвячені саме їй, взагалі до життя.

Я виношую в серці слова

Відгук  на книгу  Тетяни  Іванчук  «Там, де небо землю обняло», Київ, 2015 р.,  (135 стор.)

«Я виношую в серці слова, як  дитину виношує мати»  -  ці  рядки  з вірша  Тетяни Іванчук містять два  найважливіші  слова, що характеризують і творчість, і особистість поетеси. Поезія Тетянина  щедра на кольори, настрої, тонкі  відчуття – вона « малює» свої вірші, як картини, влучними, яскравими, живими  словами. І основні з них, як на мене, це,  власне, «слово»  і «мати». Вірніше, «мати» - на першому місці. Бо те саме   «слово»  вона  народжує, як мати  дитину, а тоді відриває від свого серця і відпускає у світ широкий,  до людей.

Симфонія оптимізму та життєвого досвіду

Кожна збірка віршів має свій настрій. Відкриваючи книгу Тетяни Іванчук «Там, де небо землю обняло», ніби приходиш до гостинної оселі, щоб неспішно поспілкуватися з господинею за чаєм з м’ятою. Обговорити все на світі, як буває, коли маєш досить часу для розмови.  І попри те, що в світі коїться багато печальних речей – вертаєшся додому з легкою душею, як після сповіді. Бо книжка проникнута невловимо природним духом оптимізму: «Заглядає в вікна березневе сонечко, і одразу в хаті затишно стає».
 
Книжка-хата завжди повна люду. Там живе не одна душа, а ціла рідня, бо вірші для авторки – як діти:
 

Я виношую в серці слова,
Як дитину виношує мати.
І так боляче часом, бува,
Їх від серця свого відривати!
 

Відчуй красу музики і силу слова!

28 березня під головуванням голови правління Літфоруму Тетяни Іванчук у приміщенні музею Миколи Лисенка у Києві відбулося 261 засідання Всеукраїнської творчої спілки Літературний форум, зорганізоване спільно Меморіальним будинком-музеєм Миколи Лисенка, Українським клубом, ВТС "Літературний форум" та Міжнародним рухом українських громад "Нація". Це було незвичайне засідання. Атмосферу поетичної напруги вдало прикрасили виступи митців пісенного та музичного жанру.

Чи щось незмінне є на цій землі?

Якби можна було якось виміряти чи зважити вміст думок і переживань людини, яка  творить, то,  напевно, це була б планета  завбільшки з Сонце. У кожного  сонця, тобто автора, свій градус кипіння: хтось вариться  у власному соку, не намагаючись вистрибнути з баняка, хтось, швидко нагріваючись, пригорає і втрачає свій неповторний смак, а хтось закипає повільно і  впевнено збільшується в об’ємі, при цьому  набуває тільки йому одному належний запах і колір. У самій  назві книги Василя Куйбіди «Простір перевтілень» передбачено саме оцей збільшений об’єм, який  автор осягає  своїм поетичним поглядом: «безсоння  очікуваного світанку», куди  «осінні дерева повертаються», а  «день прив’язаний до поля  за шворку втраченої тиші», бо  « далеко іще до полудня».

Космічна поезія (відгук на книгу Василя Малишки)

Як виявилося,  не дуже просто   і не дуже  легко  написати рецензію на «Просторовірші».  «В обличчі  розбитих небес-весь космос». Спробуй, опиши  його, оцей  весь  космос, а , тим паче, рецензуй! В кожному  вірші  поета – намагання досягти вершини, хоча  й зветься вона   по-різному:

«край, де  із хмар  вилітають лелеки», «пролом у просторі»,  «наш космос».
Це – казка. Вже не дитяча, але  ще й не доросла. «Я збираю речі  в дорогу, щоб утілити ті  казки». Це – юначий максималізм. У казці можна  мріяти  «бути   чоловіком, коханцем, рекрутом»,  «можна бачити речі наскрізь», бачити, « як світло здіймається до космічного сонця і драбиною прямує до поверху, що вищий за космос».

Відбулася презентація «Материнської молитви» у бібліотеці ім.Сайріддіна Айні

Сьогодні в столичній бібліотеці сімейного читання ім.Сайріддіна Айні відбулася ще одна презентація «Материнської молитви», книги поезій, яка побачила світ рівно рік тому і була присвячена Героям Майдану. 

Участь у зустрічі взяли автори збірки - Тетяна Іванчук, Світлана Макаревська, Тетяна Череп-Пероганич, а також поетеса і співачка з Дніпропетровська Олеся Чайка. Свою поезію прочитала киянка Ольга Золотаренко.

Об'єднати вміст