Жінка-УКРАЇНКА

Відгук на  збірку поезій Інни  Ковальчук «Воскресле  сонце» (Житомир  - 2015 р. 107 стор.).

Життя подарувало  мені  нових, цікавих, обдарованих, щирих  і талановитих друзів. Інна Ковальчук – чи не  найперша  з них. Така  не  по-сучасному інтелігентна, з проясненим поглядом, який  заглядає прямо  в душу, з манерами  світської леді, добрим серцем  і  щирою, теплою усмішкою.

Інна видала  вже  четверту збірку поезій «Воскресле сонце», яку я маю щастя читати і перечитувати не  раз. З поезією Інни  я познайомилася давно на теренах Інтернету. Вона одразу припала  мені  до душі, бо вона така, ніби  мереживо, уміло  сплетене руками талановитої майстрині. Авторка  ненав’язливо    висловлює свою  думку, розмірковує  про вічне і земне:
                        Не  озиратись…Розсотати
                        Застигле плетиво доріг…
                        Згадати, що чекає мати…
                        І помолитися за всіх…
У  Інни  власний  унікальний стиль написання, тонке відчуття часу і простору:  «окраєць сонця», «пелюстка  свічки», «відбитки доль», «вуста тиші», «крапелька весни». Поезія Інни  виважено-мудра, багатогранна, трепетно-жіноча, досконала  з точки зору граматики і якась по-родинному  тепла, близька для душі і серця:
                            Промінням  чистим
                            Лагідно торкає
                            Зорю вечірню
                            Вранішня зоря.
Світосприйняття через поетичне  слово завжди хвилююче  і неоднозначне для тих, хто  його читає. Дуже важко віддати перевагу   якомусь конкретному віршу, бо кожен вірш – то  як перлина  в разку  дороцінного  намиста. Ось, наприклад, вірш «Світлина». Це ж ніби про мене:
                               Щиро вдячна  рокам
                               За збережені спогади чисті,
                                Що дарують  мені
                                Невмирущого щастя чуття,
                                За таке  дороге,
                                Помережане  світлом обійстя
                                На світлині оцій -
                                Неповторній  краплині життя.
Невелика  книжка  вмістила в собі цілий  Всесвіт. Небайдуже серце поетеси пропускає  крізь себе  красу і біль  своєї  землі, відтворює  неповторні відтінки природи  і порухи людської душі: «діброва проводжає осінь…», «дарма, що зашпори у серці».

Майстерність, вміле застосування скарбів  рідної мови виділяє поезію Інни Ковальчук з-поміж інших багатством образів, влучними метафорами,   використанням маловживаних  слів  і зворотів:  « вертаюсь до мальв і лелек, джерел і криниці».

Авторка – щира  патріотка.  В цей непростий час, «на зламі чорної доби»
її тендітна муза не втрачає віру  і надію:
                                        Але  - світає!
                                        Боже мій, світає!
                                        Це воскресає сонце…
                                         Для живих.
«Дорога  до тебе»  - останній розділ книги,як заключний акорд  з ледь вловимим смутком і жалем до мелодії душі і почуттів, якою є збірка  поезій Інни Ковальчук «Воскресле  сонце»

                                    Тетяна Іванчук