Слово про Україну

Тата Рівна: Україна – не дишло

Україна – не дишло, не дзиґа, не біта -
Не крутнеш, не повернеш, не вдариш по пиці
Україна – кобіта, чудесна кобіта!
Лацна, файна, гаряча сільська молодиця.

Не вінок, а очіпок, у свято – хустина.
Сорочина на грудях напнута до тріску.
Всюди з нею за руку – маленька дитина
До якої ще пряник чередується й різка.

До якої ще мова не завжди дієва,
Часто сльози, чи окрик – засторога від бід.
І отак день за днем – напрацьована Єва
І за руку – її неслухняний нарід.

Світлана Кас'яненко — Молитва за Україну

Молитва за Україну - слова та виконання Світлани Кас'яненко, музика та аранжування Олександра Лісінчука.

Олена Білоконь: Україна – це моя родина

Україна – це земля на якій я народилася, земля талановитих, щирих, працьовитих людей. Серед усіх земель, моя найкрасивіша, знана у всьому світі, прославлена письменниками, поетами, художниками, артистами. Велика історія славного українського народу. Я несу до нього пісню, у якій є генетичний код нашої нації. Україна – це моя родина, це ота зернина, що дає життя. Впевнена, що саме тут маю бути корисною. Добрими справами, піснями і втіхою поділюся, бо розділені з друзями, вони помножаться сторицею, засіються радістю й зійдуть натхненням і щастям. Голубе тут небо, золоте колосся, голубі тут води, сонце золоте.

Олена О'Лір: Уся Україна — одне велике серце

Однієї грудневої ночі 2013 року, в тривожному напівсні, мені привидівся-причувся наш Майдан в образі велетенського серця, яке жевріло, мов заграва, і важко пульсувало, гіпнотизуючи своїм несвітським огромом, — і в тому пульсі зливалися жорсткий ритм ударних з динаміків сцени та гул тисяч і тисяч людських голосів. І мене пронизало незворотне знання: це я, я відповідаю за життя цього серця, треба бігти — пильнувати його!

Уся Україна — одне велике серце. Кожен з нас відповідальний за неї. І нині, у воєнне лихоліття, з кожною загибеллю, з кожним пораненням її захисника це серце втрачає безцінні краплини крови…

Олена О’Лір

Ольга Троханчук: Україна для мене — відкрита книга

Україна для мене, як фотографа та дизайнера, відкрита книга, яка надихає, дивує та зачаровує. Я дуже люблю мандрувати, і нібито вже дуже багато де побувала, але кожного разу перехоплює подих від фантастичних карпатських краєвидів, морських пейзажів, поліських боліт, південних степів, а також промислових районів з їхніми відвалами та шахтами.

Наразі не все так добре в нашому краї, як того б хотілося, але ж зміни в хорошому напрямку починаються саме з кожного з нас. Тож ми все ще можемо перевернути цей світ на краще.

Світлана Порхун: Україна — це щира душа

Україна — це щира душа,
Як банально би це не звучало.
І куди би не вирушав
Цього рідного не вистачало

Тут для наших шалених сердець
Юні мальви вкривають дороги,
Тут барвінок проліг навпростець,
Маки стеляться нам під ноги

Тут країна красивих дівчат,
Матерів і бабусь в вишиванках,
Тут пісні , як життя, бринять,
Навіть туга й журба у співанках

Україна — столиця мрій
Про життя і країни кращі,
Осередок віри й надій
На майбутнє для нас путяще

Злата-Зоряна Паламарчук: Мені іншої не треба! Це моя Україна!

А що мені інша?
Мені іншої не треба!
Це - моя Україна!
Мій біль і потреба.

Людмила Грабовенко: я дуже люблю Україну

Я дуже люблю Україну, де я народилася, де проживає моя сім’я. Для мене Україна – найкраща країна у світі. Я дуже, дуже її люблю…

Тетяна Возбранна (Миколюк): Моя земля!

Моя земля

Закрию очі, і шумлять поля.
Десь жайвір все снує по злату.
Цвіте пшеницею земля,
Благословенна Богом і…багата.

Між колосків шумлять вітри –
Розчісують пшениці коси.
Лелечі гнізда стримують стовпи.
І неба очі виграють у росах.

За полем видно стежку – ген!
…Неначе стрічка у вінку строкатім
Тече ріка межи років й імен.
Вертає спогад у батьківську хату.

Червоні маки мріють у полях,
Немов артерії у тілі білім…
Цвіте пшеницею моя земля,
Напута з неба дощем спілим.

Наталка Капустянська: Немає ніде у світі такої краси, як у моїй рідній Україні

Україна для мене починається з батьківського порогу, де пахло чорнобривцями, споришем, попід сусідським обніжком гіркою полинню. Але цей присмак для мене солодкий: бо немає ніде у світі такої краси, як у моїй рідній Україні.

Руслана Якобінчук: Україна – це моя рідна земля

Україна – це моя душа, моя Батьківщина, де я народилася, виросла, живу і працюю. Це надзвичайна природа з розкішними лісами, горами та озерами, з співучою солов"їною мовою. Україна – це моя родина, мої батьки, моя мама, яка завжди мене чекає. Це українська пісня, це перша молитва, яку навчила бабуся. Це глибокий, вольовий та потужний ДУХ нашого українського народу! Україна – це моя рідна земля...

Роксолана Жаркова: Це мати, яка ще росте

Мати, яка ще росте…

Це мати, яка ще росте. Тістом у надрах земних.
І ліпить сама себе зі солі, води і мук.
Печеться вогнем утрат, навіть найбільші з них
Не в силі спинити її годинників стук.

Сплітає години собі, як маскувальну сіть.
І вибухає враз, замінована від зневір.
Ви їжте її по шматку, та молока не просіть,
Під небом, хоча й воно розстріляне вже до дір.

Це мати, в якої – крик, ви не дивуйтесь так, -
Вона розучилася слів, повних речень і шепотінь…
Із ребер її Карпат проростає полин і мак,
А лона її морів народжують рибну тінь.

Об'єднати вміст