Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Слово про Україну
Віра Шурман: Земле моя, ти – найкраща у світі!
Люблю тебе, рідна моя, земле моїх батьків, дідів і прадідів! Не зраджу ніколи й нізащо. Передам свою незрадливу любов дітям та онучатам, аби і в них у серці була ти, моя Україно. Земле моя, ти – найкраща у світі! Тобою милуюсь, тебе обожнюю, свята моя, найсвятіша, найдорожча, найрідніша!
Це – моя земля
Там, де гори, й ліси, й синь небес розляглася без краю,
Де тумани густі котять хвилі, неначе моря,
Сходить Батько Даждьбог й долю дітям зерном засіває …
Колоситься добром і любов’ю зоріє Земля!Приспів:
Галина Швидків: Україна — це моя мати
Україна для мене — це рай земний, обрана Богом земля. Це моя мати, яку люблю, бо пов'язана з нею кревно.
Тата Рівна: Україна – не дишло
Україна – не дишло, не дзиґа, не біта -
Не крутнеш, не повернеш, не вдариш по пиці
Україна – кобіта, чудесна кобіта!
Лацна, файна, гаряча сільська молодиця.Не вінок, а очіпок, у свято – хустина.
Сорочина на грудях напнута до тріску.
Всюди з нею за руку – маленька дитина
До якої ще пряник чередується й різка.До якої ще мова не завжди дієва,
Часто сльози, чи окрик – засторога від бід.
І отак день за днем – напрацьована Єва
І за руку – її неслухняний нарід.
Світлана Кас'яненко — Молитва за Україну
Молитва за Україну - слова та виконання Світлани Кас'яненко, музика та аранжування Олександра Лісінчука.
Олена Білоконь: Україна – це моя родина
Україна – це земля на якій я народилася, земля талановитих, щирих, працьовитих людей. Серед усіх земель, моя найкрасивіша, знана у всьому світі, прославлена письменниками, поетами, художниками, артистами. Велика історія славного українського народу. Я несу до нього пісню, у якій є генетичний код нашої нації. Україна – це моя родина, це ота зернина, що дає життя. Впевнена, що саме тут маю бути корисною. Добрими справами, піснями і втіхою поділюся, бо розділені з друзями, вони помножаться сторицею, засіються радістю й зійдуть натхненням і щастям. Голубе тут небо, золоте колосся, голубі тут води, сонце золоте.
Олена О'Лір: Уся Україна — одне велике серце
Однієї грудневої ночі 2013 року, в тривожному напівсні, мені привидівся-причувся наш Майдан в образі велетенського серця, яке жевріло, мов заграва, і важко пульсувало, гіпнотизуючи своїм несвітським огромом, — і в тому пульсі зливалися жорсткий ритм ударних з динаміків сцени та гул тисяч і тисяч людських голосів. І мене пронизало незворотне знання: це я, я відповідаю за життя цього серця, треба бігти — пильнувати його!
Уся Україна — одне велике серце. Кожен з нас відповідальний за неї. І нині, у воєнне лихоліття, з кожною загибеллю, з кожним пораненням її захисника це серце втрачає безцінні краплини крови…
Олена О’Лір
Ольга Троханчук: Україна для мене — відкрита книга
Україна для мене, як фотографа та дизайнера, відкрита книга, яка надихає, дивує та зачаровує. Я дуже люблю мандрувати, і нібито вже дуже багато де побувала, але кожного разу перехоплює подих від фантастичних карпатських краєвидів, морських пейзажів, поліських боліт, південних степів, а також промислових районів з їхніми відвалами та шахтами.
Наразі не все так добре в нашому краї, як того б хотілося, але ж зміни в хорошому напрямку починаються саме з кожного з нас. Тож ми все ще можемо перевернути цей світ на краще.
Світлана Порхун: Україна — це щира душа
Україна — це щира душа,
Як банально би це не звучало.
І куди би не вирушав
Цього рідного не вистачалоТут для наших шалених сердець
Юні мальви вкривають дороги,
Тут барвінок проліг навпростець,
Маки стеляться нам під ногиТут країна красивих дівчат,
Матерів і бабусь в вишиванках,
Тут пісні , як життя, бринять,
Навіть туга й журба у співанкахУкраїна — столиця мрій
Про життя і країни кращі,
Осередок віри й надій
На майбутнє для нас путяще
Злата-Зоряна Паламарчук: Мені іншої не треба! Це моя Україна!
А що мені інша?
Мені іншої не треба!
Це - моя Україна!
Мій біль і потреба.
Людмила Грабовенко: я дуже люблю Україну
Я дуже люблю Україну, де я народилася, де проживає моя сім’я. Для мене Україна – найкраща країна у світі. Я дуже, дуже її люблю…
Тетяна Возбранна (Миколюк): Моя земля!
Моя земля
Закрию очі, і шумлять поля.
Десь жайвір все снує по злату.
Цвіте пшеницею земля,
Благословенна Богом і…багата.Між колосків шумлять вітри –
Розчісують пшениці коси.
Лелечі гнізда стримують стовпи.
І неба очі виграють у росах.За полем видно стежку – ген!
…Неначе стрічка у вінку строкатім
Тече ріка межи років й імен.
Вертає спогад у батьківську хату.Червоні маки мріють у полях,
Немов артерії у тілі білім…
Цвіте пшеницею моя земля,
Напута з неба дощем спілим.
Наталка Капустянська: Немає ніде у світі такої краси, як у моїй рідній Україні
Україна для мене починається з батьківського порогу, де пахло чорнобривцями, споришем, попід сусідським обніжком гіркою полинню. Але цей присмак для мене солодкий: бо немає ніде у світі такої краси, як у моїй рідній Україні.
