Славна моя Україна, непоборна і непокорена, ніколи ти не була такою могутньою і прекрасною, як зараз, ніхто ніколи не міг тебе приборкати, бо ми, українці, завжди оберігаємо тебе, шануємо і не дамо топтати тебе чоботом і розривати тіло твоє. Ні монголи, ні татари не здолали твоє дівочої чистоти. Ти народжуєш і плекаєш синів твоїх, які, захищаючи тебе, завжди пам’ятають істину: люби Україну, як матір люби. За часи існування українці жили і кохали, вірили в Бога, і тому цінували тебе і радо зустрічали усіх гостей інших народностей, не маючи поняття посягати на сусідську державу. І тому я вірю: ми переможемо, здолавши ворогів і те лихо, що вони приносять з собою.
Для мене Україна — це моя земля, де пустила коріння моя родина, моя мова, якою розмовляю я і бажаю, щоб розмовляли мої діти та онуки, це традиції мої дідів-прадідів, це казки, легенди і історії, які складались тисячоліттями і які пишу я.
У краю, що зветься Україною,
Кетяги калини пахнуть дниною,
Ранки - солов'їні, вечори - духмяні,
А вода медова тільки на світанні,
Їхати до неї, близько, не далеко,
На краю батьківського лелеки,
Або через сад.
Моя Батьківщина – Україна. Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Це край моєї рідної оселі. Тут живе моя родина, друзі, знайомі. Шаную та люблю традиції своєї рідної землі. Мені подобається задушевна українська пісня. Україна це мій дім! Я точно знаю, що наше небо – найгарніше, наші ліси – найбагатші, а люди – найпрацьовитіші. Батьківщина – це рідна домівка, місце, де ми народилися та провели найкращі дитячі роки. У кожної людини Батьківщина одна-єдина, як і родина, тому її історія, культура, звичаї та традиції свято шануються. Любіть рідну землю!
Найкраще ставлення до моєї країни відображають власні пісні, що написані душею і серцем:
«Моя ти земле, мій отчий краю,
тобі в любові я присягаю
ця пісня лине із мого серця
до України, що матірю зветься».
Україна у квітах
Як зростають троянди і маки,
Чорнобривці і польові квіти –
так із кожним наступним світанком
підростають малесенькі діти.
Наче в маківку - в їхню голівку
Ми зернятка любові вкладаєм,
Так в майбутнє ми шлемо листівку,
так себе ми частинку лишаєм…
Майбутнє України - в дітях. Тому наша задача сьогодні — виховати їх відповідальними, люблячими, готовими вкладати свої сили в розвиток нашої держави і бути щасливими тут, а не шукати готового щастя деінде. Наша задача - будувати, розвивати, створювати, наповнювати - робити це інтенсивно, бо багато часу було втрачено...
Скільки б гарних патріотичних слів ми не говорили про Україну, якщо вони не йдуть із самісінького серця, то порожні звуки. Любов до рідної землі, як любов до матері, живе у грудях. Вона або є, або її немає… Іншого не дано. З усіма наслідками, що з цього випливають.
Для мене Україна — це Всесвіт.
Закохавшись з дитинства в красу рідного краю, не можу спокійно дивитися на події, які нищать найкращих синів Батьківщини. Коли вже не сила терпіти цей біль, то він виливається у римовані рядочки.
Я щаслива, що народилась та живу на такій мальовничій землі – ім'я якій Україна.
Україна для мене, як матінка рідна
Україна для мене, це мій рідний край
Це хатина матусі, що в садах квітне
І завжди закликає – сюди приїжай.
Люблю тебе, рідна моя, земле моїх батьків, дідів і прадідів! Не зраджу ніколи й нізащо. Передам свою незрадливу любов дітям та онучатам, аби і в них у серці була ти, моя Україно. Земле моя, ти – найкраща у світі! Тобою милуюсь, тебе обожнюю, свята моя, найсвятіша, найдорожча, найрідніша!
Це – моя земля
Там, де гори, й ліси, й синь небес розляглася без краю,
Де тумани густі котять хвилі, неначе моря,
Сходить Батько Даждьбог й долю дітям зерном засіває …
Колоситься добром і любов’ю зоріє Земля!Приспів:
Україна для мене — це рай земний, обрана Богом земля. Це моя мати, яку люблю, бо пов'язана з нею кревно.