Слово про Україну

Олександра Кондратюк про Україну

Заплющую очі і бачу чисте,бездонне небо. Родючі поля, застелені пшеницею кольору сонця.  Безкрайні ріки та чисті, мов сльоза джерела. Все – це моя Батьківщина. Мені до болю знайомий запах цієї беззахисної, але в той же час сильної та терплячої країни. Де кожен знає ціну свободи, а національна свідомість зашкалює навіть у 15.

Та відкривши очі, я бачу жах буденності…. Небо плаче сірими сльозама від болю, земля вмирає від спраги, а ріки просять порятунку з кожною хвилиною все більше й більше. Все, що будувалося роками розгромили практично за рік, немов цими шляхами пройшов велетень, не дивлячись собі під ноги, все змінилося, окрім людських відчуттів…

Людмила Максимлюк: вірю я, що зацвіте калина!

Ти думаєш – я стала на коліна?
Я тільки зав'язала берці!
Жіноче ім я в мене – Україна!
Любов і гордість оповили серце!

Ти думаєш – мене здолати? –
І грози, й гради ранять мої груди…
Не раз приходилось мені вмирати,
Щоб знову відродитися і бути!

Та вірю я, що зацвіте калина,
І кануть в небуття на схід тумани...
Що мати дочекається на сина!
А я схилилася перев'язати рани…

Стою на краю прірви і молюся –
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! – Cхилилась тільки зав'язати берці!

12.01 2015

Вікторія Льода-Ропецька: І вже буде щасливою козацькая доля!

Хай не буде «ще не вмерла» –
Хай буде живая!
І весела, і щаслива від краю до краю.
Хай пшениця колоситься, лани золотіють,
Хай великі і маленькі, хай усі радіють.
Пісня най рікою лине від Карпат до моря,
Хай ніхто в країні-неньці більш не знає горя!
Як піднялись і повстали, кайдани порвали,
Так не даймо ж більш нікому, щоб волю забрали!
Вже воскресла України і слава, і воля.
І вже буде щасливою козацькая доля!

Ілона Константинова: Вірю в майбутнє твоє, Україно!

Вірю в майбутнє твоє, Україно,
Що високо в небі зорею сія.
І де б не була, та до тебе лиш лину
Душею і серцем, і думкою я.

Хотіли з обличчя Землі тебе стерти,
У ярма тяжкії народ запрягти.
Та доньки й сини не дали тобі вмерти,
Поклали життя, тільки б далі йшла ти.

І сяйвом величним засяяла знову
На цілу Європу, на весь білий світ.
Розквітла і наша співучая мова,
Неначе калини весняної цвіт.

Ми будемо жити у нашій країні,
Плекати свою солов’їную мову.
І будемо гордо іти у майбутнє
В братерстві, єднанні й любові.

Марія Сипченко: Я вірю в те, що незабаром сонце щастя осяє наші широкі українські землі

Моя держава – це могутні землі, родюча земля, щирі люди, чисте повітря та безмежні поля. Моя країна – це безкраї простори добра та любові. Мені неймовірно прикро відчувати весь біль мого краю. Прикро бачити те, що комусь чорна ікра з неба, а комусь чорна стрічка в куточку фото.

Я щиро сподіваюсь на глибоке, чисте, синє небо над нашою рідною Україною. Я вірю в те, що незабаром сонце щастя осяє наші широкі українські землі.

Наталя Куліш: У КРАЇ НА щасливу даль

У КРАЇ НА стежках дитинства
У КРАЇ НА шляхах зростань
У КРАЇ НА дорозі рішень
У КРАЇ НА щасливу даль

Олеся Бойко: Моє життя в Тобі, Україно

Заплакані блакитні очі,які своєю глибиною примушують жити і боротися. Жовтогарячі коси ланів з криваво – маковими плямами,стоптані як споришеві стежки,груди,але невмируще серце. Поламані руки і ноги,та незламний дух. Обпльована лицемірами душа,та бездоганне терпіння. Обірвані струни в рідній пісні,але нестерпна жага до Життя і Волі – це моя Україна!!!

Немає в світі такого краю,де б жив такий волелюбний народ. Багато виросло бур’янів у Твоєму саду, Україно,та завдяки працелюбності, із тернин проростають райські квіти. Ти плекала і плекаєш, як мати,кожну дитину,але «в сім'ї не без виродків»,та відчаєм Тебе не скорити,Україно!

Надія Гураль: Моє життя цілком пусте без тебе

Мій краю рідний, моя Батьківщино,
З стрічками в сонці зрошених полів,
З блакитним небом—зоряним, гостинним,
З піснями струнних трав, полів, лісів.

Моє життя цілком пусте без тебе,
Як та ріка, що вийшла з берегів.
Люблю блакитне неозоре небо
Над хлібним подихом заквітчаних полів.

Дай, Боже, нам наснаги вогняної
І відверни народ від сатани,
Щоб не душив в дітей душі святої,
Не гнав братів у далеч чужини.

Олександра Кара: Воскресне наша Україна!

ВОСКРЕСНЕ НАША УКРАЇНА

Дай сили, Господи, подай!
Збороти  нечисть, що нависла.
І вборонити рідний край...
Молись за нас, Свята, Пречиста.

Всі тягнем руки до небес,
стаєм в молитві на коліна.
Бо віримо, - Христос воскрес!
Воскресне наша Україна!

11.08.2015

Катерина Савко: Врятуймо, а хто як не ми?!

… Мені мов наснилась картина.
Стоїть в горах Криму дівчина.
І стогін, і плач звідти лине,
А сукня на ній жовто-синя.

Вона не просила – волала,
Вона допомоги чекала!
Звала ледь не кожну людину,
Взиралася в кожну шпарину.

Прикривши на грудях руками
Свої окривавлені рани.
А ворон у небі літає,
Він слушної миті чекає.

Ось крок ще раз зробить – і …
прірва,
Та сукню ніхто вже не зірве,
Ніхто не обріже волосся,
Зламати її не вдалосся!

Второпала я, – та дівчина,
То ж ненька моя – Україна!
Ми всі не повинні їй дати,
Від відчаю в прірву ступати!

Це ж наша земля влита кров’ю
Зігріймо ж її ми любов’ю
То ж мужніми будьмо людьми
Врятуймо, а хто як не ми?!

Неллі Сюпюр: Україна — це мій дім, це моя Батьківщина

Дуже болить душа, коли бачиш, що в моїй країні йде війна. Сьогодні ми стикнулися з потужною військовою і пропагандистською машиною Росії.

Вважаю, що моє місце і моя місія сьогодні – це проводити  для людей в Україні та за її межами на високому якісному рівні концерти, фестивалі, майстер-класи, виступи, вечори тощо. Для мене не має значення – виступаю я у комерційному або у благодійному заході – для вишуканого глядача або для вимушених переселенців – всюди у мене 100% творча віддача.

Не випадково в моїй програмі не лише українські а також інші етнічні танці, бо таким чином ми робимо людей більш терпимими та показуємо всьому світу, що Українська культура – це сучасна потужна культура з великим потенціалом.

Тетяна Яковенко: Вишивана моя українська душа

Вишивана душа

Рушниками вквітчана господа,
Мальви й чорнобривці у росі.
Мій народе, мій безсмертний роде,
Вічний у любові і красі.
Бо на Україні в кожній хаті
Квітами любові і тепла
Дітям крила вишивала мати.
Щоб душа крилатою була.

Україно моя!
Із туману років
Вишиванії крила летять рушників.
Вишивана любов,
Вишивана печаль
Вишивана моя
Українська душа.

Маминою піснею вітає,
Любий серцю батьківський поріг,
Рушниками серце захищає ,
Кожен хрестик - мамин оберіг. 
Бо на Україні в кожній хаті
Квітами любові і тепла
Дітям крила вишивала мати.
Щоб душа крилатою була.

Об'єднати вміст