Головна

Слово про Україну

Олена Багрянцева: Україна, з піснями й лелеками, Пахне медом.

Я щаслива, що народилась і живу в Україні. Бажаю їй залишатись такою ж могутньою та вродливою.

…Оповита квітневим небом,
Незабутня з дитинства далекого,
Україна, з піснями й лелеками,
Пахне медом.

Альвіна Селютіна: Кожен має робити свою справу так, ніби за його роботою спостерігає вся Україна

Немає непотрібних людей і немає непотрібних профессій. Кожен має робити свою справу, але робити її добре. Так, ніби за його роботою спостерігає вся Україна. Це запорука успіху країни і нації.

Наталя Уварова: Й зараз прорвемося, витримаємо

Україна. Моя Україна, моя Батьківщина, моя країна. Моя земля. Тут поховані мої батьки, тут живуть й будуть жити мої діти.

Я народилася на півдні України, в маленькому місті якому усього лише двісті з копійками років. Місто моє – російськомовне, родина – теж. Та незважаючи на мову та мовне середовище, незважаючи на радянське дитинство я завжди відчувала себе українкою. Я пам'ятаю один момент з дитинства – у другому класі тоді починалося вивчення української мови й можна було відмовитися. Після батьківських зборів батьки тоді обговорювали це, обурювалися – як можна відмовлятися від вивчення мови? Адже ми живемо на Україні! Звичайно, обговорювалося не при дитині, але ж діти завжди чують те, що їм не потрібно чути.

Людмила Хвоя: Лиш перед Богом я на колінах

Я люблю нашу неньку Україну! Люблю українську мову, яку не випадково називають солов'їною, українські народні пісні, звичаї і традиції. Із задоволенням подорожую Україною. Захоплююся нашим працьовитим, талановитим, мудрим, толерантним, мирним, дружелюбним народом. Україна – унікальна країна! Бо ж ніколи в історії не було нічого подібного до нашої РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ! Люблю, горджуся, пишаюся Україною! Сьогодні про нашу державу, яку ще так недавно часто плутали з Росією, знають в усьому світі. На велику повагу і захоплення заслуговує народ, який прагне утвердити європейські цінності і зі зброєю в руках боронить свою незалежність.

Ольга Зозуля: Я щаслива бути українкою

Я щаслива бути українкою, жити і творити на своїй рідній землі. Вважаю це справжнім щастям.

Надія Матвіїв-Таранова: Моя Україна

Моя Україна

Калиноньку за вікном
Нічка огортає.
Навіває тихий сон,
Пісню їй співає.

Цю мелодію казкову
Соловейко вторить,
А відлуння знову й знову
Понад лугом бродить.

Моя рідна Україна,
Яка ж ти безкрая,
Найдорожча і єдина
Кращої немає.

Ольга Кузьменко: Вважаю себе патріоткою

Вважаю себе патріоткою. Люблю свою Україну у різних її проявах і станах. Подобаються мені статті британського журналіста Ланселота Лоутона, який ще в 1930-их, як і український поет Олександр Олесь писав, що «Україна є найбільшою проблемою Європи» і протягом багатьох століть вона була непочута іншими країнами.

Валентина Люліч: Притулившись до серця країни, У поезії тіло тремтить

***

Руки пестять ліси і хмарини,
Як в обіймах усе охопить!..
Притулившись до серця країни,
У поезії тіло тремтить.

Відкриває себе, тендітна,
Перед нами уся стоїть.
Як, Вкраїно, тебе не любити!
Цілувати б тебе кожну мить.

Тільки б слів у душі вистачало.
Ця любов безневинна, проста.
Щоби слово її звучало,
Відкриває у світ вуста.

Де ще є поезія більша –
В поцілунку словами мовчать! –
Як тоді, коли сказані вірші
З вуст країни у пісні звучать!
 

Світлана Александрова: Живу я у своїй країні

Живу я у своїй країні,
Де небо, голубе, як льон,
Де море — шовковисто-синє,
І де лунає кілька мов.
Я хочу в спокою та мирі
Свою країну підіймать,
Де люди — добрі, світлі, щирі,
Де дух свободи не зламать.
Та чорні хмари небо вкрили
Свинцем, нам дихать не дає,
Молюся:” Боже, дай нам сили,
Щоб захистить життя своє!”
Та зірка наша не погасла,
Країна нам — понад усе!
Звучать патріотичні гасла -
Народ на боротьбу встає!
Ми захистимо нашу неньку,
Такий народ не подолати,
У нас бо, як писав Шевченко:
Повстане син та поруч мати.
Кобзар писав-бо нам :”Єднайтесь!”,
Країну ми не продамо,

Ольга Сухацька: Май повагу до України – говори українською мовою!

Бог, Батьківщина, Родина – це свята трійця, на якій тримається особистисть кожної свідомої людини. Люблять не за щось, а просто так. Але нам, українському народу, дуже пощастило – нам є за що любити свою Батьківщину. У нас найгарніші ліси та поля, у нас багато родючої землі та прісної води, в нас святі міста та ікони, що мироточать, у нас прекрасний народ, до якого ми з вами відносимось. Особливо хочеться підкреслити красу нашої мови – чомусь саме українські пісні проникають у саме сердце. А тому повторю слова моєї мами: «Живеш на українській землі, їсиш українській хліб, май повагу до України – говори українською мовою!» 

Катерина Лук'яненко: Я – українка! І я горда цим званням!

Я – українка! І я горда цим званням!
Іду. Пишаюся. Заквітчана барвінком
Моя душа. І прадідів земля
Веде мене в майбутнє. На хвилинку
Я зупинюся, щоб напитися життя
З криниці, щоб набратись сил від сонця,
Відчути серцем пісню солов'я,
Спіймати долю у свої долонці.

Я – українка! Це моє ім'я!
 Моє покликання! Моя болюча туга…
Ступаю боса… Зорана рілля
Димить у полі під залізним плугом.
Цвіркун скликає гучно на обід,
У пелюстках квіток бджола працює.
Я хочу відродити славний рід,
Де мир, любов і щастя запанують!

Об'єднати вміст