Жінка-УКРАЇНКА

Сказати, що Україна моя земля – не сказати нічого… вона у мені болить, кричить невинною мукою і просить: «Допоможи! Мені, матері своїй!…». Несе на Голгофу хреста…це наші гріхи, наші поразки і невдачі. Робити певні висновки?… зарано, чи… уже запізно? О, Україно, як надихатися тобою? Де взяти стільки світла і неба… мирного неба?… Сліди важкого чобота печуть груди, вростають мукою у твоє пречисте лоно. О, моя Україно…

Та я все одно вишепчу, вимолю тебе з мороку, бо ти у мене одна – єдина і неділима, як сонце, що у небі, як саме небо…