Леся Шмигельська

Леся Шмигельська народилася 3 листопада 1972 в селі Камінь Рожнятівського району Івано-Франківської області. Закінчила Калуський коледж культури і мистецтв. Працює шкільним бібліотекарем.

Леся Шмигельська автор поетичних збірок: «Поцілунок літа» (2008), «Жінка з осені» (2010), «Тепло незвіданих доріг» (2012), «Всеобрій» (2014). Вірші авторки друкувалися в літературних та періодичних виданнях в Україні та за рубежем.

Леся Шмигельська: Ти у мене одна

Сказати, що Україна моя земля – не сказати нічого… вона у мені болить, кричить невинною мукою і просить: «Допоможи! Мені, матері своїй!…». Несе на Голгофу хреста…це наші гріхи, наші поразки і невдачі. Робити певні висновки?… зарано, чи… уже запізно? О, Україно, як надихатися тобою? Де взяти стільки світла і неба… мирного неба?… Сліди важкого чобота печуть груди, вростають мукою у твоє пречисте лоно. О, моя Україно…

Та я все одно вишепчу, вимолю тебе з мороку, бо ти у мене одна – єдина і неділима, як сонце, що у небі, як саме небо…

Поезія Лесі Шмигельської

* * *

Заміноване поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.
Ще жива Україна, лиш мука гірчить над чолом
І на серці – ураза, якої епоха не згоїть.

Ще не вмерла… Всевишній, молю, опустися з небес,
Омофором святим огорни волелюбів одчайних.
Межи сотні Іуд і Пілатів таскають свій хрест,
Наче прокляті нині не світом, а безлічсвітами.

Це сини Твої, Боже. Невже не даси їм руки,
Не ізбавиш од скверни безвинну, заплакану землю?!
На обстріляній ниві ще горсточка стебел тонких,
Які не скалічив душею обділений нелюд.