Мистецький веб-портал

 

«Велика чарівниця» — відгук на книгу Любові Гонтарук «Я маленька липка»

_20160111_131917

Пані Любове, Ви велика чарівниця! Добра, світла і щедра! Переглянув кілька оповідок із щойно отриманої новенької книги «Я маленька липка», і оте «переглянув» поглинуло мене і не відпустило до пізньої ночі. Прочитав одне оповідання, і кортить інше прочитати, і так далі.

Юрій Смолич зізнавався своїм читачам – «Я вас тримаю за ґудзик», а Ви, Любове Романівно, причаровуєте своїм джерельним талантом, небуденним світлом людяності, чистотою родинної сердечності, правдивості і душевної щедрості…

Все так просто, здається, давно відоме, зрозуміле… А під пером чарівниці Слова ці спомини дитинства стають перлами прози, одкровенням національної родинної педагогіки і… осудом тоталітарному ладу, який руйнував родини і долі, нищив народні моральні й духовні цінності. Такі книги для родинного вечірнього читання, бо корисні і повчальні як для дітей, так і для їхніх батьків. Ця духовна сув‘язь поколінь міцнитиме наш народ, нашу націю.

«В нашім домі дверей не буде...»

Вперше в Україні, у видавництві «Десна-Поліграф» (м. Чернігів), вийшла книжка відомого білоруського поета Михася Пазнякова, голови Мінської організації Спілки письменників Білорусі, академіка, лауреата багатьох літературних нагород, зокрема Національної літературної премії Білорусі. Чудові вірші автора переклали знані українські письменники і перекладачі: Сергій Дзюба, Олег Гончаренко та Ярослав Савчин. Це – спільний проект поета Михася Пазнякова і Міжнародної літературно-мистецької Академії України. Пропонуємо відгук на книжку президента Академії  Сергія Дзюби.

Творчістю відомого білоруського поета Михася Пазнякова я захопився, прочитавши одного його вірша. Поезію я люблю з дитинства, щороку читаю понад 400 книжок авторів із різних держав. Тому здивувати мене непросто... Однак такий Вірш (пишу з великої літери, адже це справжня, велика Поезія) мене вразив. Тепер він – серед моїх улюблених віршів, які я часто читаю на творчих зустрічах і презентаціях. І людям він дуже подобається, незалежно від віку, професій, характеру, способу життя. Подобається дітям, хоча вони й не можуть пояснити небанальних авторських образів, метафор та порівнянь... Втім, дітлахи, на відміну від дорослих, одразу ж відчувають фальш, і їм стає зовсім нецікаво. Бо казка неодмінно має бути правдивою. Так от, у цій поезії – ані граму неправди!

На презентації персоналізованої казки Галини Теличук «Таємне життя Святого Миколая» маленькі гості створять нову книгу!

18 листопада о 15.00 розпочнеться серія новорічних інтерактивів у рамках презентації персоналізованої казки молодої авторки Галини Теличук «Таємне життя Святого Миколая» для дошкільного і молодшого шкільного віку.

На презентації ви дізнаєтесь, що таке персоналізована книга і навіщо вона потрібна дітям і батькам, поспілкуєтесь із авторкою та ілюстратором цієї чарівної віршованої історії, а ваші діти зможуть намалювати свої мрії і тим самим стати співавтором наступної книги видавництва Fairy Tale! Адже найкращі малюнки та історії, створені вашими дітьми, увійдуть до нової книги під назвою «Книга дитячих бажань. Про що мріють українські діти?»

Міжнародна медаль Івана Мазепи – патріотам України!

Міжнародна літературно-мистецька Академія України назвала відомих патріотів, удостоєних міжнародної почесної відзнаки – медалі Івана Мазепи (рішення № 7).

Нагороджені: знаний перекладач та громадський діяч, голова правління ГО «Українська ініціатива» Юрій Косенко (родом – із Чернігівщини, а тепер мешкає в Києві), і двоє відомих письменників із Дніпра – головний редактор популярного всеукраїнського щомісячника «Бористен», публіцист і прозаїк Фідель Сухоніс та авторка проникливих творів для дітей Еліна Заржицька. Посмертно нагороджені видатні українські діячі – поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, педагог та радіожурналіст, Шевченківський лауреат Ігор Качуровський (Німеччина) і поет, прозаїк, драматург, перекладач, критик, засновник легендарної Нью-Йоркської групи Богдан Бойчук (США).

Поетеса, яка закликає світ до справедливості

Щоб не збідніти і не вичерпуватися, світ потребує духовного підживлення - літератури, яка наповнює його життям, а особливо самобутньої жіночої поезії, яка привносить у це життя нове дихання.

Важко назвати точну дату зародження жіночої поезії ...

Російська поетеса Лідія Авілова, що жила і творила два століття тому, вважала, що поезія не є проявом будь-яких особливих талантів, вважаючи це справою буденною. Зауважимо, що це писала людина, чия творчість стала справжнім одкровенням в російській літературі XIX століття. Тієї ж думки дотримувалися і сучасники Авиловой - Г.Бичер-Стоу і Шарлотта Бронте, які шукали відповіді на одвічне питання «що ж таке людські почуття?». І навіть Юлія Жданівська була майже такої ж думки про поетичний дар. Творчість цих авторів на слуху і понині. Як би екзотично ці визнання не звучали, але жінкам не так-то просто було переступити психологічний рубіж, впевнено заявивши про себе. Анна Ахматова писала: «На жаль! Ліричний поет зобов'язаний бути чоловіком»... Що це - початок боротьби за гендерну рівність в XX столітті або визнання комплексів в натуральному вираженні почуттів і світовідчуття ?! Можна довго блукати в пошуках відповіді на це питання, але краще зануритися в історію жіночої поезії, а там ...

Осінь – пора не тільки весіль, а й новосіль

Здається, вже втрачено зв’язок між традиційною українською ха­тою і сучасною міською домівкою. Тоді чому ж, як і у давніх трипільців, сьогодні будинки зво­дять вікнами до сонця, чому кладуть під перший камінь по­жертву у вигляді дрібних грошей (колись це були навіть живі    твари­ни? Чому в нову оселю, як і раніше, за­пускають кота або півня? Чому на зведених стінах будівельники ставлять об­жинкове дерево або «квітку» з ко­лосся, а в містах на даху прикріплюють просто букет квітів? Всі ці мудрі повір’я предків, спрямовані на поліпшення добробуту новоселів, на застереження від злих сил, у поетично - символічних формах живуть і в наш прагматичний час.

Традиційне українське житло в різних регіонах має свої особливості. Крізь століття, від покоління до покоління, передавалася практика й досвід вибору місця й часу для закладин будівлі. А разом з тим проводилися ритуали, значення яких з часом вже важко пояснити, але яких дотримувалися, і вони залишилися подекуди в побуті й понині. Бо це є народна мудрість, яка пережила віки, це пам’ять і давні знання предків, що прийшли до нас з глибин тисячоліть.

Радіодиктант — це не перевірка грамотності, це акція єднання навколо мови

Перший радіодиктант національної єдності відбувся у травні 2000 року до Дня Кирила і Мефодія (24 травня) та з нагоди перепоховання Тараса Шевченка.

Але «подвійний» інформаційний привід ніяк радіодиктанту не допоміг: слухачі не зовсім зрозуміли, що треба було робити, тому надсилали свої роботи упродовж усього літа. Перший радіодиктант провели навесні, а результати оголошували восени. До того часу уже всі встигли забутися, що писали диктант. Але після оголошення імен переможців - згадали: і на радіо знову почали приходити роботи. Але ж уже оголосили результати! Тому уже наступного року запровадили перші правила: обмеження щодо дати надсилання, певні вимоги щодо оформлення.

Презентація повстанського роману «Троща» Василя Шкляра

16 листопада 2017 • 19:00–20:00 • Будинок кіно • Київ, вул. Саксаганського, 6 • Вхід вільний

«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.

Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…

Подія у Фейсбуці…

Об'єднати вміст