Мистецький веб-портал

 

Виставка «Медвін: книжковий світ» буде проведена 20-22 квітня

У зв'язку з проведенням дебатів кандидатів в Президенти, 19 квітня весь периметр стадіону буде закритий. 

Це форс-мажор, з якого знайдено вихід!!!

Виставка буде проведена 20-22 квітня в залі на 1-му поверсі, в якому ми з Вами працювали раніше.

Заїзд на виставку - зранку 20 квітня - з 8.00 до 11.00

КНИЖКА непереможна і люди чекають на зустріч із нею!!! Свято має відбутись і воно буде!!!

Гавайський берег українського кохання

(Роздуми над американською легендою)

Давно-давно це було. Не одне і не два століття тому. Оскільки ж в жодних архівах про це поки що  не знайшли підтверджувальних документів, переповім і я красиву легенду. Почув її  зовсім недавно на  тихоокеанському узбережжі острова Оаху – найбільшого серед архіпелагу  Гавайських островів, які територіально належать Сполученим Штатам Америки.

Отож було це в ті часи, коли один з українських гетьманів ще не виконав наказ біснуватого батюшки-імператора спалити всі чайки козацького флоту, а в Сибірі, за словами мого земляка-поета, сказані ним у поемі «Батурин», ще каралися-мучилися, але не каялися  «гетьманів полки».Ніби саме з тих полків набралася  чимала команда сміливців-відчайдухів. Розправили вони вуса, закинули за вуха оселедці на бритих головах та й майнули після каторги не додому, де  стояла розорена матінка-Січ і де по всій Материзні лунав плач і стогін від нагаїв московських посіпак.  Знали: не буде їм там спокою. Не дадуть засівати ниву житом-пшеницею. Пригадають їм і Берестечко з Перекопом, і Батурин з Конотопом, де вони та їх пращури  списами завзято скородили московські ребра та прибивали переможні щити над Арбатськими воротами самозваної першопрестольної.

Про роман Оксани Щирби "Ілюзії великого міста"

Мені, як людині,я ка протягом тривалого часу стежить за молодими авторами, надзвичайно важливі й цікаві їхні пошуки, творче зростання від книжки до книжки, огранення ідіостилю. Тоді можна зрозуміти, чи працює автор над собою, над словом, над літературним розвитком.
 
Наприкінці 2017року до рук потрапила перша книжка прози Оксани Щирби "Стежка в долонях" (в-во "Самміт-книга"), вона навіть подарувала молодій письменниці титул "Літаратурне відкриття 2018 року"... Скажу чесно, що найчастіше, будь-які подібні речі (накшталт, премії, стипендії) псують, на мою думку, у молодого автора внутрішнього цензора... Але... затамувала подих... Чекала наступної книжки... І ось - маємо урбаністичну прозу  "Ілюзії великого міста"(в-во" Самміт-книга", 2018).
 
Перше, що кинулося в очі і порадувало: текст почав набувати власної неповторної стилістики, легкості оповіді, цікавих експериментів із діалектами; вразила тематика - адже йдеться про інклюз...
 
Аби ви змогли зануритися у сюжений світ Оксани Щирби, який ох-який заплутаний, вам доведеться заплющити очі й уявити себе єдиним цілим із емоційним полотном авторки.

Перелітні птахи

Сьогодні важко віднайти в Україні людину, котра б не мала родичів, друзів чи бодай знайомих, які у пошуках заробітків і кращої долі вирішили залишити Україну, тимчасово або назавжди, – адже трудова міграція й еміграція досить часто пов’язані. Виїздять різні категорії українців: ті, котрі опинилися у грошовій скруті, і ті, хто не може зреалізуватися в умовах сучасної української дійсності; ті, хто прагне зберегти накопичені статки, і ті, хто хоче, щоб діти інтегрувалися до європейського суспільства і мали краще майбутнє. Малокваліфіковані продавці сили і дипломовані спеціалісти; скажімо, лікарі, котрі, окрім роботи в державних лікарнях, приймали хворих у власних приватних кабінетах і клініках.

Сучасні міграційні процеси класифікують як «п’яту хвилю» переміщень українців і порівнюють з попередніми чотирма великими хвилями у XIX – XX століттях (остання чверть XIX століття, 20-ті, 40-50- ті, 90-ті роки XX століття). Українці перших потоків імміграції переважно не втратили своєї національної ідентичності й сформували великі діаспори за кордоном, які тривалий час підтримували національно-визвольні устремління  та різноманітні культурно-політичні проекти на Батьківщині. Нинішні переселенці здебільшого асимілюються чи стають громадянами з подвійною лояльністю, на позначення нового типу міграції (йдеться про висококваліфіковану її частину) у пресі і назва знайшлася – «молоді упевнені космополіти». А життя тим часом розгортає свої сюжети.

Поет у ролі композитора

Сергій Дзюба. Примчу на білому коні. Сто пісень. – Київ – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: ТОВ  «Видавництво «Десна Поліграф», 2018. – 208 с.

А чому б і ні, зрештою? Нічого поганого в цьому не бачу. І можу наводити аргументи на користь цієї думки. Та вважаю, що їх многоти не потрібно. Бо (на мою думку, звісно) чи не найпромовистішим є наступне. Нині часто-густо ролі поетів і композиторів беруть на себе виконавці, спонукані матеріальними питаннями (такі творива не витримують серйозної критики; мелодії нерідко повторюються, а тексти не відзначаються ні художністю, ні логікою). Й на цьому тлі помітно виграють поети, виступаючи у ролі композиторів. Принаймні про це подумалося, коли почав перечитувати книгу Сергія Дзюби – уродженця Пирятина на Полтавщині, який нині мешкає в Чернігові.

Роздуми про "Голос перепілки"

Марія Ткачівська. Голос перепілки: роман. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб сімейного Досуга», 2018. – 192 с.

Минуле не хоче вмирати. Якщо задуматися над ним,
воно може пояснити і сьогоднішнє, й завтрашнє.

Михайло Слабошпицький, «Тіні в дзеркалі»

«Голос перепілки» (в пошуках батька)... Почуймо її голос думкою серця: «...Ой мала, мала, ой мала, мала перепілонька діти...
– тихо джеркотала маленька сіра перепілка, сокотала тоненьким голосом своє “сюррр”!» (с. 138).

Пробудження весни

Пам'ятаєте Шевченкові вірші: “Встала весна, чорну землю сонну розбудила...” А хто ж розбудить весну? Завжди знайдеться людина, яка скаже: “А на що її будити, сама прийде у свій час.” А можливо весні приємно, щоб ми її кликали, щоб ми її пробуджували. В давні часи так і було: діти і молодь співали веснянки, при цьому ще й витанцьовували особливі, магічні танці. А я знаю сучасну жінку, яка вміє пробуджувати весну, ще й інших навчає цього чудового мистецтва.

Лариса Валентинівна Федорченко, керівник дитячого хореографічного колективу “Гранд” будинку культури імені Чайковського селища Володимирівка що на Донеччині,  впевнена, що нині, як ніколи, є потреба дарувати одне одному позитивний, власне весняний настрій. Лариса давно мріяла створити хореографічну композицію за мотивами “Лісової пісні” Лесі Українки. І цього року вона нарешті вигадала такий, як відчувала,  малюнок сценічного дійства. Втілити у рухах образи міфічних персонажів лісової феєрії юним акторам допомагало незвичне, яскраве вбрання. Лариса Валентинівна разом з батьками своїх вихованців вигадала, як мають виглядати сценічні костюми, разом шили і виготовляли деталі-прикраси. 

«…Любов довготерпить» Оксани Радушинської

Минулої неділі у Замку князів Острозьких у Старокостянтинові на Хмельниччині авторка презентувала свою нову поетичну збірку «…Любов довготерпить».

Атмосферна аура древніх стін, старовинних предметів, живе потріскування вогню в каміні, голос давнього годинника з боєм... Голоси та очі глядачів, переплетення емоцій і серцебиттів... А ще – звучання мелодій, поезія і проза, квіти, шампанське і пахуча кава... Цей день видався особливим. Натхненно, трепетно, сонячно особливим! – так розповідає про свято поезії сама Оксана.

Авторка двадцяти восьми книг поезії та прози для дітей і дорослих, серед яких твори, включені до сучасної шкільної програми, відзначені перемогами у престижних літературних преміях та конкурсах, гідно оцінені читачами, зізнається, що чекала цієї поетичної збірки понад дванадцять років. Хоча не чекала, а натхненно працювала, видаючи «на гора» повісті, роман, дитячі книжечки. А вірші.. За словами Оксани, вони приходили з душі, як світло, закодовувалися словами на білому аркуші, виринали на моніторі комп’ютера, звучали мелодією голосу під час читань. І чекали. Покірно чекали свого часу. Аж доки, осяяні однією назвою, оживуть плетивом історій, одкровень, загравань, істин на сторінках книги, назвавшись іменням любові. Тієї любові, яка вміє довго терпіти, отримуючи у винагороду вічність!

Зайці на Дніпрі

Еліна Заржицька. Заєць та чарівний барабан. Х. – Юнісофт, 2017. – 64 с.: іл. - (Серія «Читаю сам»)

Сучасні діти – це нове покоління. Психологи їх називають покоління «Z» або діти цифрового покоління. Вони з дитинства чудово справляюся з гаджетами, їх неможливо примусити щось зробити. Цим дітям необхідно пояснити, для чого потрібно виконати певну дію.

Саме тому існує проблема не читаючих дітей у сучасному суспільстві. І саме тому сучасним письменникам треба проявити гнучкість, щоб створити такий твір, щоб він зацікавив дитину. В той же час цей твір повинен нести і виховне навантаження.

Тому наша сучасниця, дніпрянка Еліна Заржицька і створила цикл казок, які об’єднала у збірник «Заєць та чарівний барабан». Це казки про тварин. Але наділені вони людськими якостями. Короткі діалоги не перевтомлюють маленького читача, але ненав’язливо знайомляться з діалектами рідного краю, вчать дружити та вибирати друзів за інтересами.Особливо добре у авторки виходить підводити підсумки діям персонажів казки, застосовуючи фразеологічні обороти.

Що читають і які книги купують в окупованому Донецьку?

Книг у продажу в Донецьку мало, а книгарень практично не лишилося. Про це повідомляється на "Свои.city", передає Depo.Донбас.

Як зазначається, єдиний гідний асортимент виявився на ринку "Маяк" лише в одному великому магазині. Українська література тут теж є, але не скрізь.

У центрі міста вдалося знайти тільки один книжковий магазин - "Ерідан". Всі інші магазини книг і лавки закриті. У "Ерідану" книг і відвідувачів мало, хоча товар коштує дешево. Знайшлися книжки українською - їх продають задарма. Однак попиту практично немає.

На диво, ринок "Маяк" відновився досить швидко. По суті, він є єдиним з місць обласного значення, де можна щось роздобути: техніку, телефони, ноутбуки. Тут як і раніше продаються книги, канцтовари, іграшки та інше. Єдине, що не працює, - це сам універмаг "Маяк".

Якщо пройтися по рядах, стає очевидно - реально задіяні близько 25% території. "Життя кипить" тільки в перших рядах.

Об'єднати вміст