«Завдяки масованій войовничій пропаганді в умовах панування в інформаційному полі винятково однієї, комуністичної, ідеології провідники цього режиму зуміли переконати десятки мільйонів людей у тому, що будують найкращу і найсправедливішу в світі державу комуністичного раю. Насправді ж породили своїми діями неймовірну вакханалію незнаного доти в світовій цивілізації за масштабами і наслідками терору, що став початком геноциду цілого українського народу.
доктор філологічних наук, професор, журналіст
За свою більше ніж 45-літню журналістську практику не вперше стикаюся з випадками, коли мої публікації викликали в когось гнів і обурення. Здебільше йшлося про конкретних посадовців різних рівнів, неспростовні факти про неправедну діяльність яких тягнули або на кримінал чи адміністративну відповідальність, або, принаймні, на громадський осуд.
Такі герої публікацій діяли по-різному: на початку, під час збирання матеріалу, — прагнули, в різний спосіб, задобрити, а то й підкупити, після публікації — погрожували телефоном, шукали захисту вищого за вертикаллю начальства, збирали компромат на автора, пробували позиватися до суду. Та факти, які є цементуючим ядром будь-якого аналітичного матеріалу, і до відбору яких віддавна ставлюся із особливим застереженням, завжди стояли на заваді публічних дій таких “ображених”.
А ось із випадком, коли невдоволеними виявляються особи, прізвища чи дії яких персонально в публікації жодним чином — ні прямо, ні опосередковано — не згадано, зустрічаюся чи не вперше. Як і з явищем перевтілення такого невдоволення у форму відкритого листа до автора, який надсилається в різні ЗМІ з метою ширшого розголосу власної інтерпретації незгоди.
Саме ця обставина й змусила мене продовжити тему, яку підняв у статті під заголовком “Простіть невігластво земляків, професорко Русова” у числі “Слова Просвіти” від 29 березня цього року.
Втім, тему нинішньої статті окреслюю ширше, виносячи на суд громади задавнене й особливо гостре нині запитання: чому значна частина нашої інтелігенції є неприховано агресивною до проблем українського національного відродження, у чому витоки й причини цієї агресії?
Повна електронна версія щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016.
ЗМІСТ
ПОЕЗІЯ І ПРОЗА
Зустрічайте повну електронну версію щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №2 (74), квітень-червень 2016.
ЗМІСТ
ПОЕЗІЯ, ПРОЗА
Вийшло 4 (72) число «Літературного Чернігова» за 2015 рік. В цьому випуску щоквартального мистецького журналу лiтературної спiлки «Чернiгiв» опубліковано:
ПОЕЗІЯ, ПРОЗА
Щойно на засіданні сесії Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» йшлося про тривожні проблеми все ще не українського інформаційно-культурного простору держави.
«Просвіта» засновує премію «МОСКОВСЬКИЙ ПОПИХАЧ». Присуджується тим високопосадовцям, які публічно ігнорують вимогу 10-ї статті Конституції про державність української мови, сприяють пришвидшенню реалізації мрії Кремля про узаконенння в Україні двомовності, як привід до розширення «русского міра».
Сума премії - 30 гривень. Це еквівалент 30-ти срібникам, які отримав Іуда за зраду Ісуса Христа.