Жінка-УКРАЇНКА

Нещодавно вийшов новий ошатний номер нашого популярного журналу «Літературний Чернігів», який порадував яскравими, цікавими й талановитими творами земляків, а також авторів з інших областей України та закордону.

Відкриває свіже число велика добірка віршів відомого поета Івана Гентоша «Ми гартовані на Майдані». Прозаїк Владислав Савенок представляє свою повість «Янгол-охоронець». До сторіччя проголошення нашої української держави нині публікуються твори українського поета Варфоломія Кириленка (1893-1965) та розповідь про нього, яку підготував Василь Чепурний. Проникливі спогади про свого батька Варфоломія Кириленка (псевдонім – Павло Степ) і село Хлоп’яники на Придесенні написав і Микола Гавриш із Канади, з міста Торонто, в якому живе багато українців, нащадків славних борців за волю нашої Вітчизни.

Публікуються тут вірші Станіслава Шевченка, Ярослава Савчина, Людмили Ромен, Богдана Братуся, Ганни Демиденко, Тетяни Таланцевої; проза Олександра Забарного, Сніжани Божок, Леоніда Луцюка та Ніни Кочубей.

Розділ «Літературознавство» представлений науковими статтями професора Олександра Ковальчука, доктора філологічних наук Валентини Біляцької та Ігоря Фарини. «Михайло Булгаков, Юрій Сльозкін, Любов Білозерська: чернігівські зв’язки» – так називається публікація краєзнавця Людмили Студьонової. Етнолог, письменник, науковець, професор Микола Ткач завершує свою розповідь «Давня віра та система вірувань». Цікава й стаття етнолога, науковця Івана Забіяки «Ода Подесенню». Михась Ткач публікує свої спогади про незабутнього письменника, журналіста і краєзнавця Віталія Леуса «Працював по сім днів на тиждень».

До проголошення незалежності України, наша література не могла вільно розвиватися в силу національного гніту, всіляких обмежень та заборон. По суті знаходилась в колоніальному становищі. Постійно вилучалися з літератури  сторінки  творів, друковані книги  неугодних режиму поетів і прозаїків, тих які намагалися писати правдиво. Водночас гальмувалося і глибоке і всеохоплююче вивчення літературного процесу, аналіз модерністських і постмодерністських творів, їх художнє розмаїття, концепції, які протягом 20-го століття помітно розвивалися. А ряд досліджень з історії літератури (як української, так і зарубіжної) взагалі було заборонено друкувати. То був абсурдний і неймовірно сумний час для нашого письменства.

Отож після розпаду імперії зла, дослідники-літературознавці активно взялися за усунення цього ганебного явища – написали чимало посібників та словників на національному ґрунті, які стали  суспільно значимим явищем у формуванні світоглядних переконань у молодого покоління, пробудженні їх національної свідомості, духовного і патріотичного виховання. 

Відрадно відзначити, що в цій важливій для нашого суспільства сфері вже давно плідно працює і наш земляк (народився в с. Макишин Городянського району на Чернігівщині), доктор філологічних наук, професор, заступник головного редактора журналу « Літературний Чернігів» Володимир Кузьменко, у якого на рахунку більше 200 наукових праць.

У журналі № 2 (78) 2017 представлено поетичні добірки Володимира Гільчука, Світлани Ілляшенко. Ірини Карпенко, Ігоря Фарини, Петра Остап’юка, Володимира Сенцовського, Любові Матузок та В’ячеслава Щербача.

Вікно у світ шанувальників прози відкривається циклом новел Володимира Сапона «Пшениця на Хрещатику», оповіданнями Тетяни Сидоренко «Про що мовчала стара світлина», Михася Ткача «Мандри Мишка» та «Переляк від рудого кота», Володимира Фриза «Галицька Каліфорнія», Віталія Леуса «Катамаран», Леоніда Луцюка «Танго галактик», Леоніда Кнорозка «Життя стариці Десни».

У розділі «Літературознавство» читачі дізнаються про есе Володимира Кузьменка «Українська русистика сьогодні: від реалій до ідеалу» і наукову статтю Тетяни Дзюби «Катастрофізм  художнього простору оповідання Роллана Сейсенбаєва «День, коли обвалився світ». 70-річчю професора Ніжинського університету Олександра Ковальчука присвячена стаття Оксани Капленко. Подається дослідження Зігріда Ріхтера «Гоголь і католицька церква» у перекладі з німецької Анатолія Роліка.

 У Чернігові відбулася прем’єра лялькової вистави за казками Михася Ткача та Сергія Дзюби!

Взагалі, ця дивовижна ідея належить головному режисерові обласного лялькового театру імені Олександра Довженка Віталію Гольцову та поету і сценаристу Анатолію Покришню. Одного разу спілкувалися по-дружньому й раптом спало на думку: а чому б і не створити в Чернігові лялькові спектаклі за творами письменників із Придесення? Адже талановитих і відомих людей, котрі створюють цікаві казки для дітлахів, тут вистачає!

Володимир Кезля нині відзначав би 80-ліття, хоч доля відміряла йому лише 47 років… Але й цього короткого життя вистачило,  щоб його ім’я утвердилося в українській літературі, а його рідне село Сибереж, що на півдорозі між Черніговом і Ріпками,  у якому він прожив усі ці роки, стало точкою на літературній карті нашого краю.  Хоч на відміну від багатьох колег-літераторів, про славу він ніколи не мріяв.

Його ровесник, відомий український письменник Євген Гуцало у передмові до російського видання творів Володимира Кезлі  зазначив: «Є у нього повість у новелах «Синій вітер з Родощі», що привертає безпосередністю і вистражданістю  життєвих вражень про повоєнне дитинство.  Варто сказати,  що в сучасній українській прозі на цю тему раніше писали тепер уже відомі нині письменники з покоління «дітей війни» — такі, як Григір Тютюнник,  Володимир Дрозд, Микола Вінграновський,  Віктор Близнець, Валерій Шевчук, Юрій Щербак.  До їхніх вагомих художніх надбань долучається і повість Володимира Кезлі, пронизана гіркою печаллю обпаленого війною дитинства. Дитинства, на яке випадали не співмірні віку і досвіду тяжкі втрати рідних і близьких, раннє емоційне змужніння, доросле розуміння своєї відповідальності перед іншими».