До проголошення незалежності України, наша література не могла вільно розвиватися в силу національного гніту, всіляких обмежень та заборон. По суті знаходилась в колоніальному становищі. Постійно вилучалися з літератури сторінки творів, друковані книги неугодних режиму поетів і прозаїків, тих які намагалися писати правдиво. Водночас гальмувалося і глибоке і всеохоплююче вивчення літературного процесу, аналіз модерністських і постмодерністських творів, їх художнє розмаїття, концепції, які протягом 20-го століття помітно розвивалися. А ряд досліджень з історії літератури (як української, так і зарубіжної) взагалі було заборонено друкувати. То був абсурдний і неймовірно сумний час для нашого письменства.
Отож після розпаду імперії зла, дослідники-літературознавці активно взялися за усунення цього ганебного явища – написали чимало посібників та словників на національному ґрунті, які стали суспільно значимим явищем у формуванні світоглядних переконань у молодого покоління, пробудженні їх національної свідомості, духовного і патріотичного виховання.
Відрадно відзначити, що в цій важливій для нашого суспільства сфері вже давно плідно працює і наш земляк (народився в с. Макишин Городянського району на Чернігівщині), доктор філологічних наук, професор, заступник головного редактора журналу « Літературний Чернігів» Володимир Кузьменко, у якого на рахунку більше 200 наукових праць.