Ткач Микола

Микола Ткач нагороджений медаллю Івана Мазепи

%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0-%d1%82%d0%ba%d0%b0%d1%87З нагоди 75-річчя з дня народження і за визначну творчу та наукову діяльність нагороджується міжнародною патріотичною медаллю Івана Мазепи (рішення № 5) відомий український письменник, професор Микола Ткач (м. Київ).

Микола Михайлович народився на Чернігівщині. Він – автор багатьох книжок. Брат знаного письменника, очільника Літературної спілки «Чернігів» та журналу «Літературний Чернігів» Михася Ткача.

Микола Ткач – член Національної спілки письменників України. Лауреат багатьох міжнародних, всеукраїнських премій, зокрема Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» та Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша.

«Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016

%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%82%d1%83%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d1%87%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d1%96%d0%b2-2016-6-%d0%be%d0%b1%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d0%ba%d0%b0Повна електронну версію щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016.

ЗМІСТ

ПОЕЗІЯ І ПРОЗА

  • Микола Ткач. Обіч шляху лежу. Поезія.
  • Тетяна Сидоренко. Неарештована спідниця. Новела.
  • Василь Герасим’юк. Поезія.
  • Олена Конечна. Пальці. Оповідання.
  • Володимир Пилипець. Яблука з осіннього саду. Поезія.
  • Віталій Леус. Прокляття (уривок з повісті).
  • Тамара Марченко. Ця мить не вернеться назад. Поезія.
  • Михась Ткач. Я заберу твоє життя. Оповідання.
  • Тетяна Череп-Пероганич. З книги «Берег любові». Поезія.
  • Петро Нестеренко. Фіалки для батька. Оповідання.
  • Олена Мамчич. Молитва до сонця. Поезія.
  • Анастасія Юник. Зелена пожежа. Оповідання.
  • Володимир Фриз. Поезія.
  • Леонід Луцюк. Гість. Довідка. Новели.

Балада про вояка

Над містом Щастя похитнувся день,
високе небо затягло габою.
Та ніч сказала: «Він іще прийде…»
Хоч хлопець зранку не вернувся з бою.

Тепер лежав далеко від Карпат,
лежав далеко від Полісся й Степу…
Чув сильний біль. Але больніш стократ (пекучішу)
олжу московську: підлу і нестерпну.

В ногах його поріс гіркий полин,
а в головах – волошка синьоока.
Спинився в небі журавлиний клин,
і смерть спинилась поряд – за півкроку.

Так він лежав, лишивши всіх і все… –
аж день новий зайнявся білим маком.
З дівочих зваб, з намріяних пісень
прийшла до нього русокоса мавка.

Вона здолала нетрі лісові,
стрімкі вершини і глибокі звори.
Сльоза гаряча бризнула з-під вій
і впала на лице його суворе.

І сталось диво. Враз козак устав.
І в бій пішов на найманців околи.
Священна воля і священна мста
тепер уже не спиниться ніколи.

Микола ТКАЧ

Лауреати премії імені Пантелеймона Куліша

Новий рік приніс на Придесення приємну звістку, адже лауреатами престижної міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша у 2014-му стали одразу двоє наших земляків.

Відомий письменник, професор Київського національного університету культури і мистецтв Микола Ткач (брат очільника Літературної спілки «Чернігів», головного редактора журналу «Літературний Чернігів» Михася Ткача) відзначений за збірку поезій «У володіннях волоса».

А знаний журналіст, письменник, головний редактор видавничого дому «Букрек» Микола Максимець, який тепер мешкає в Чернівцях,  вшанований за свої оповідання, есеї та резонансні публіцистичні твори: «Пастух білого птаха», «Приїжджайте додому, синочки», «Троянда з Поліського краю», «Тривожна тиша в Лісограді», «Якщо завтра війна…» і «Чернігів зустрічає земляків». Як видно навіть із назв, твори лауреата – в основному, про рідне Придесення та жителів Сіверянського краю.

Об'єднати вміст