Не думалося і не гадалося, що доведеться про цей Словник не Миколі Михайловичу вести мову, над яким він працював не один рік дуже вдумливо і натхненно, а мені, його братові. Не хотілося б з цього починати, але людське життя не передбачуване.
Цієї весняної пори українська культура зазнала тяжкої втрати. На 78 році життя перестало битися серце Миколи Ткача – нашого земляка, члена Чернігівського земляцтва, письменника, талановитого поета, видатного науковця, українознавця, кандидата історичних наук, професора Національного університету культури і мистецтв.
Микола Ткач на теренах культури знакова постать, унікальна творча особистість. Він писав поезію, оповідання, збирав по селах народні пісні, етнографічні матеріали( видав разом з дружиною Надією Данилевською кілька збірок українського фольклору). У 1975 році побачила світ його перша поетична книжка „ Риштування”, з якої партійні рецензенти вилучили найбільш вартісні вірші, в яких були ознаки радянської дійсності. Згодом почали з’являтися інші збірки. Зокрема „ Відвідини матері”, „ Древо”, „ Дзвони скляної гори”, „Золоті орелі” – ліричний дует з Надією Данилевською, „Не осквернись, душа моя, у слові” „У світлині неба”, „Непочата вода”, „Вино з тюльпанів”, „Осел у шкурі лева”, „Сонячний зайчик”, „У володіннях Волоса”, „ Земля і люди”, „Михайлик і Марко” – книга для дітей, „Цвіт полинь” – книга авторських пісень. І остання його лебедина пісня, поетична книга – „Вербове коріння”, яку він встиг ще потримати в руках. У ній виявився філософський і символічний підтекст, адже латинське vergum – то слово. Книги „Вино з тюльпанів” та „Земля і люди” висувалися на премію Тараса Шевченка.
Нещодавно вийшов новий ошатний номер нашого популярного журналу «Літературний Чернігів», який порадував яскравими, цікавими й талановитими творами земляків, а також авторів з інших областей України та закордону.
Відкриває свіже число велика добірка віршів відомого поета Івана Гентоша «Ми гартовані на Майдані». Прозаїк Владислав Савенок представляє свою повість «Янгол-охоронець». До сторіччя проголошення нашої української держави нині публікуються твори українського поета Варфоломія Кириленка (1893-1965) та розповідь про нього, яку підготував Василь Чепурний. Проникливі спогади про свого батька Варфоломія Кириленка (псевдонім – Павло Степ) і село Хлоп’яники на Придесенні написав і Микола Гавриш із Канади, з міста Торонто, в якому живе багато українців, нащадків славних борців за волю нашої Вітчизни.
Публікуються тут вірші Станіслава Шевченка, Ярослава Савчина, Людмили Ромен, Богдана Братуся, Ганни Демиденко, Тетяни Таланцевої; проза Олександра Забарного, Сніжани Божок, Леоніда Луцюка та Ніни Кочубей.
Розділ «Літературознавство» представлений науковими статтями професора Олександра Ковальчука, доктора філологічних наук Валентини Біляцької та Ігоря Фарини. «Михайло Булгаков, Юрій Сльозкін, Любов Білозерська: чернігівські зв’язки» – так називається публікація краєзнавця Людмили Студьонової. Етнолог, письменник, науковець, професор Микола Ткач завершує свою розповідь «Давня віра та система вірувань». Цікава й стаття етнолога, науковця Івана Забіяки «Ода Подесенню». Михась Ткач публікує свої спогади про незабутнього письменника, журналіста і краєзнавця Віталія Леуса «Працював по сім днів на тиждень».
Повна електронна версія щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №1 (77), січень-березень 2017.
ЗМІСТ
ПОЕЗІЯ, ПРОЗА
Валентина Грибенко. В моїм засмученім краю. Поезія.
3 Тетяна Лепська. Куце щастя. Оповідання.
Андрій Барабаш. Поезія
Михась Ткач. Голос за дверима. Оповідання.
Станіслав Шевченко. Полюси любові. Поезія.
Оксана Костенецька. Одеський розіграш. Оповідання.
Дмитро Маринич. Поезія.
лександр Забарний. Старі дерева не пересаджують. Оповідання.
Ліна Ланська. Поезія. (Передмова Михася Ткача)
Юрій Бондаренко. Потоп. Оповідання.
Христина Береславська. Поезія.
Микола Заєць. Незвичайний виліт. Оповідання. (Передмова Миколи Лелюка).
Яків Ковалець. Густа кров. Поезія. (Післямова Валентини Меркулової).
ПЕРЕКЛАДИ
Всеволод Ткаченко. Переклади