Прес-конференція в УНІАН з нагоди презентації Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград». Зліва направо: Володимир Бутко — президент корпорації «Еталон»; Микола Луків, Іван Драч, Петро Засенко — українські поети, члени журі Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград», Вікторія Колесник — директор Київського музею Максима Рильського, Максим Рильський-онук — директор родинного фонду Максима Рильського

Це вже четвертий конкурс імені Максима Рильського для поетів-аматорів. Перші три відбувалися в 2006-му, 2008-му та 2012 роках. Як і раніше, організатори вернісажу-2017 — родинний фонд Максима Рильського, Український фонд культури та Київський літературно-меморіальний музей   М. Т. Рильського за підтримки корпорації «Еталон».

За висловом Бориса Олійника, «Троянди й виноград» — найдемократичніший в Україні поетичний конкурс, бо тут немає жодних обмежень, аби лиш в людині жила поетична іскра Божа. А на думку Івана Драча, вернісаж продовжує благородну справу Максима Рильського — надає молоді путівку в творче життя.

Кожен із трьох попередніх вернісажів збирав від 200 до 250 учасників, а це кілька десятків тисяч віршів. Географія тої поезії — усі регіони країни, а найактивнішими виявилися Київ, Житомирщина, Полтавщина, Херсонщина, Дніпропетровщина й Хмельниччина. Наймолодшим учасникам було 10—12 літ, найстаршим — 70—80. А середній вік конкурсантів — 20 років. Містян більше, ніж селян, а перед ведуть школярі та студенти, за ними — вчителі, викладачі, далі — журналісти. Були й медики, бухгалтери, архітектори.

— «Троянди й виноград» — конкурс для всіх (від 10 років і старших). Він ставить за мету відкрити обдарування людини, яка, можливо, пише тільки для себе, — каже М. Г. Рильський, голова родинного фонду свого діда. — Поет завжди гостро відчуває ритми і болі життя, концентровано викладає їх сприйняття, а ми отримуємо духовний зріз життя суспільства, можливо, емоційний, але не менш достовірний від рейтингів та опитувань.

Яскраве сонце сяє в небесах…
Природа нині ожила й розквітла.
У наших спраглих душах і серцях
Горить любові життєдайне світло.

Б’ють дзвони у церквах і сіл, і міст,
Повсюди Воскресіння величають.
Врочистий Великодній  благовіст
–Христос Воскрес! – Христос Воскрес! – лунає.

Великдень йде до українських хат,
Пасхальна радість двері відчиняє.
Благословенних світлоносних свят
Вкраїнці один одному бажають.

Paitashky - Lullaby (official video)
Колискова "Ой люлі, люлі" - Етнодует "Пайташки"
Етнодует акторки Ірини Бардакової та композитора Анастасії Комлікової.

Знання англійської відкриває двері до високооплачуваної роботи, величезних масивів корисної інформації і, звичайно, перегляду серіалів в оригіналі. Platfor.ma підготувала добірку найбільш зручних і цікавих способів вивчати мову онлайн: від безкоштовних курсів до ігор, постановки вимови і вчителя по Skype.

Сьогодні не потрібно бути суперполіглотом і володіти безліччю мов, щоб комфортно пересуватися по світу і не відчувати незручностей у спілкуванні. Знання навіть однієї-єдиної мови – англійської – відкриває масу можливостей для будь-якої людини. У нашій країні знання англійської в кілька разів підвищує середню зарплату фахівця в різних сферах - про це йдеться в дослідженні соціологічної компанії TNS 2015 року. Серед можливостей, які дає знання англійської, українці виділяють вільне спілкування з іноземцями, високі шанси отримати високооплачувану роботу в Україні, а також навчання і працевлаштування за кордоном.

Через немите скло мого вікна
Берізка білокора проглядає.
Мабуть, весна… Чаруюча весна
Її листочки в вітах розкриває.

Черговий раз дарує цю красу,
І тішить душу – що тепло настане,
Що сніг перетвориться на росу,
Лишень уже на скронях не розтане.

Берізка ж в повсякденності розмов,
В теорії ймовірності монети
Про те, що є на світі ще любов, -
Нагадує пропитому поету.

Коли весна заглядає на наші подвір`я – ми й самі починаємо квітнути. Натхенння, кажуть, варто шукати у природі. Тоді усе цвітіння виливається у гарний настрій та плідну роботу. Проте, існують люди, які носять вічну весну всередині. Таких людей і називають митцями. З Іванною Стеф'юк ми зустрілись у час, коли цвітінням чернівецьких магнолій розгорілась весна. Письменниця, літературознавець, методист, журналістка. Завжди привітна, з дивовижно-запальним вогником в очах, Іванна поділилась зі мною хорошими новинами про нові звершення та особливими секретами творчості.  Приємною розмовою ділюся з Вами:

Сергій Шуба, з котрим я познайомився чверть віку тому, був незвичайним чоловіком із ще незвичайнішим родоводом. До того ж свій чотирьохсотлітній з гаком родовід йому не треба десь пошукувати й підтверджувати — це довів у своєму «Молороссийкому родословнике» історик Вадим Модзалевський, який на початку минуло століття працював у Чернігівській губернській архівній комісії і власноручно видав довідку Віктору Шубі, дядьку нашого персонажу, про те, що він має «дворянское достоинство». Ця легендарна посвідка зберігалась потім в архіві Сергія Борисовича.

Отож запорозький козак Василь Шуба, предок Сергіїв у десятому коліні, вирушав з військом гетьмана Петра Сагайдачного у морські походи на турецькі фортеці Кафу та Сіноп. Мабуть, через те, улюбленою піснею діда і батька мого співрозмовника була «Ревуть-стогнуть  гори-хвилі», а сам він закінчив морехідне училище. Наступний Шуба, на ім’я Степан, є найвідоміший у їхній генеалогії.

Природа наділила людину унікальним феноменом – пам’ятю. Досить лише згадати  людину, як перед очима одразу постає її постать. Згадуються риси обличчя, ріст, характерні рухи, жести, міміка, навіть голос та посмішка. Земляка, поета Карла Копинця, якому 2 квітня виповнилося б 80 згадую часто.

Його поетичні рядки спливають самі по собі. Був завжди розважливим, спокійним,  з почуттям власної гідності і доброти чоловік. Справжній інтелігент, виважений і мудрий співбесідник, батько, а згодом дідусь, який бачив усе, тонко відчував душу людську, вловлював настрій, умів цінувати людину за її працю. Від ранньої юності до схилу своїх прожитих літ жив, чесно трудився, завжди допомагав людям у біді. Навіть, коли залишалася остання надія і німе запитання в очах рідних: «Чи житиме?» як хірург не гасив надії. Справді, його руки, ведені Божим провидінням часто вершили дива. Повертали до тями та життя важко прооперованих людей, заново воскрешали їх, дарували радість сили, надію і віру у завтрашній день.