Одне з найстаріших літературних періодичних видань України втрапило в скандал із авторським правом. Редакція часопису «Критика» виявила чисельні факти крадіжки текстів із власного видання та сайту у цій газеті. За 2016-2019 роки, «Літературна Україна» без узгодження майже 90 разів разів публікувала тексти без жодних посилань на оригінали, без узгоджень із авторами чи редакцією часопису, яка є майновим правовласником даних текстів.

Здебільшого викрадалися рецензії на нові видання.

Із 9 по 11 жовтня 2019 року в Чернігові, Ніжині, Корюківці, Бахмачі, Острі (Козелецького району) та Седневі відбудеться ІІІ Міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Lуtavrу».

Цей масштабний літературно-мистецький захід проходитиме одночасно на базі багатьох локацій. Сучасні письменники, літературознавці, журналісти України та закордону виступатимуть у школах, університетах, бібліотеках, музеях. Мешканці та гості згаданих населених пунктів Чернігівщини зможуть насолодитися сучасною світовою літературою. Цьогоріч крім класиків та молодих авторів української літератури будуть відомі митці з Польщі, Литви, Хорватії, Білорусі, В’єтнаму, Туреччини, Грузії, Чехії, Румунії, Греції, Великобританії, Сербії.

Організатором ІІІ Міжнародного фестивалю інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Lуtavrу» є громадська організація "Центр новітніх ініціатив та комунікації" (м. Ніжин). Партнерами фестивалю є Чернігівські обласна рада, Чернігівська ОДА, Ніжинська, Корюківська, Остерська, Седнівська та Бахмацька міські ради, ГО "Медіа-центр "Свобода слова нового століття" (м. Корюківка), МГО "Альтернатива" (м. Корюківка) та БФ «Захистимо Україну», Чернігівська обласна організація Спілки письменників України, PENUkraine, Асоціація українських письменників (АУП). 

«Такий шалений рік» — новий роман воїна, сценариста, письменника та володара відзнаки «Золотий письменник України» Сергія Ухачевського про той далекий рік, який ми почали забувати. І який змінив головних героїв книги, змінив країну.

Це історія про ровесників Незалежності України, чотирьох друзів, котрі пройшли все, що пережила наша країна від початку дев’яностих. З бандитськими розборками, міліцейським свавіллям і нескінченними обіцянками покращення від влади.

Працелюбні, успішні вони впевнено підійшли до дві тисячі тринадцятого року, але були кинуті у вир небувалих пригод. Система корупції, політикани, з котрими їх зіштовхнула доля ще на «помаранчевому майдані», намагаються поламати їхнє життя. Але друзі, загартовані в бізнесі і в дев’яностих, не здаються.

Сергій Ухачевський — майстер описів, психологічних, еротичних і бойових сцен. У романі — неймовірна історія кохання і справжньої дружби, що домінують над буденністю. Прагнення боротьби і справедливості для цих хлопців — не порожні слова.Вони борються і перемагають, навіть коли це неможливо. Розповідь захоплює з перших рядків і не відпускає до останньої сторінки.

Збірка віршів під такою назвою нещодавно вийшла в ніжинському видавництві «Орхідея». Автор – Олександр Гадзінський, поет і перекладач, колишній керівник (протягом двадцяти років) літературної студії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Це довгоочікувана книжка для всього літературного Ніжина, а не лише для автора. А ще – для друзів, знайомих, приятелів поета, – а їх у нього надзвичайно багато і в Україні, й поза її межами.

Отож, вони таки зустрілися! Оці випускники! Запускаючи в хід художнє мислення, назву книжки розумію в метафорично-символічній площині. Випускники, як мені здається, – це вірші Олександра Євгеновича, випущені з його творчої уяви, свідомості й навіть підсвідомості на волю, в читацький вжиток, і вони зустрілися саме тут, – у невеликій поетичній збірці на 146 сторінок, щоб бути прочитаними, сприйнятими, проаналізованими.

Юлія Бережко-Камінська. Невідворотне. – К.: Саміт-книга, 2019. – 400 с.

Отже, треба думати про все, треба гартувати
свій дух перед лицем того, що може статися.

Сенека, «Моральні листи до Луцілія», лист XCI

Читаю вступну статтю авторки, а рука тягнеться до ручки і паперу. Поетка стверджує, що «Людина безсила проти невідворотного» (с. 6). Але ж пам’ятаймо, що щастя людини в цьому житті – це коли не стається того, чого не мало би статися, бо наше життя, події «від часу і нагоди залежні вони» (Екклезіяста 9:11б) і щоденної важкої праці. Що ж таке «невідворотне» і чи людство може захиститися від нього? В передньому слові до книжки «Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO» читаємо: «Одним із магістральних напрямів розвитку сучасної науки є створення штучних особистостей, які здатні бути цілковитими аналогами людини» (с. 5). Хибна думка. Людина – твориво Бога живого і неможливо створити щось, що може «бути цілковитими аналогіями людини», бо «Бог є невимірно сущим, істинним і благим» (Тома Аквінський). Із цих позицій і потрібно осмислювати «невідворотне»:

Є те, що віриш Ти у мене, Боже.
Я – тільки вдих у холоді пітьми
Чогось того, що тільки бути може (с. 126).

23 жовтня 2019 року о 14.00 у Ніжині (Ніжинська центральна міська бібліотека, 3-й поверх, Площа М. Заньковецької, 8) відбудуться Літературні родинні читання «Словограй», у яких візьмуть участь родини із 14-ти районів Чернігівщини.

Найкращим способом привчити дітей читати – це влаштовувати сімейні сторітайми. Ритуал story times — спільне заняття дітей та батьків, яке формує повагу до слова і книги.

Мета відродження традицій родинних читань на Чернігівщині, пропаганда культурно-моральних цінностей через слово, культ книги залучення батьків та дітей до сторітайму.                        

Завдання проекту:

 У світ вийшла нова книга молодої української поетки «Невідворотне»

Зізнаюсь чесно, моє ставлення до поезії завжди було спокійним і врівноваженим. Аж поки волею щасливого випадку, не познайомилась із відомою українською поетесою Юлією Бережко-Камінською. Знайомство було поспішним: я опинилась в одній з тернопільських бібліотек (для молоді та юнацтва), де й відбувалась зустріч із згаданою поетесою. Із завмиранням серця слухала поезію в авторському виконанні. Дивне  відчуття огорнуло: ніби знала Юлію відтоді, відколи  Небо стало Небом, а Земля – Землею.  Таке собі дежавю (фр. déjà vu).

Минуло трохи часу і переді мною нова книга поезій невтомної поетеси: вишуканий фоліант на 400 сторінок! Назва «Невідворотне» відразу налаштовує на філософський лад. Зрештою, й дизайн обкладинки (Любомир Олянич): старовинний кишеньковий годинник у стилі ретро із відкритою кришечкою. Ланцюжка не видно, але, дивлячись на зображення, розумієш, що він десь є. У цьому вбачаю глибокий символізм! Адже мова про нематеріальну субстанцію – Час, як такий. Хоча, з якого боку на це подивитись. Ми не можемо торкнутись Часу фізично, але ж є у житті незбагненні миттєвості (і цьому ніхто не заперечить!), коли саме він – Час, не питаючи, повсякчас торкається нас. І відбувається це щомиті і за будь-яких обставин. Ми народжуємось в Часі, живемо в ньому, і, зрештою, здійснюємо Перехід туди… де його нема. Де позаЧАСся. Де вічна Вічність.

Ще на початку року побачила світ вже сьома книжка талановитої письменниці, жінки з особливим світобаченням і відчуттям слова Світлани Макаревської (м. Київ). Її "Ознаки" - це збірка віршів і прозових творів, де читач, коли візьме книжку до рук, знайде і впізнає те, що близьке кожній людині: радість, біль, тривоги, роздуми, любов і вдячність.

"У мене є імʼя і цього досить.
Ще й ті дари, що уділив Господь.
Яких мені ще треба нагород?!
Регалій, звань?.. Не хочу і не прошу!
Я в лавах Спілки з іменем Народ".

Ось так, віршовано і відверто, поетеса пише про те, що головне для неї не звання, не регалії, а людська щирість у відповідь на одкровення душі. Бо ж стільки всього пережито, відчуто, побачено, вилито у ці вірші. Може, тому і звучать вони так трепетно, так справжньо, так незабутньо.

Нову пісню "Долечу" представив гурт VLASNA – яскравий представник сучасної української рок-музики.

Це третій сингл гурту за рік. Перший варіант пісні був записаний ще понад рік тому, проте згодом музиканти вирішили переінакшити її аранжування. Тож за цей час "Долечу" пережила кілька варіацій і, врешті-решт, отримала своє драйвове рок-звучання."Ми живемо в такі бентежні часи, коли особливо важливо зберігати холодну голову і не піддаватись жодним панічним настроям, – каже солістка VLASNA Тетяна Власова. – Спершу ми думали, що випускаємо дещо істеричну пісню. А потім зрозуміли, що якраз навпаки. Насправді це пісня-“антиістерика”, яка допомагає перебороти все те, що нас часом лякає. Зрештою, кожному з нас іноді потрібно добряче зібратись і сказати собі – що б там не було, я все-таки долечу".

Віктор Васильчук. Пригода на Червоній гірці. Оповідання.– Житомир: Вид. О.О.Євенок. 2019. – 24 с.

Чи можемо ми сказати, що все знаємо про край, де живемо чи народилися? Далекий від позитивної відповіді на це питання. Навіть дорослий цього не скаже, якщо він є доскіпливим у пізнанні. А що вже казати про дітей! Часто-густо вони і не підозрюють про існування таємниць ріднокраю. І слава Богу,знаходяться люди, які готові зруйнувати «саркофаг невідомості».

Саме таким вважаю письменника і журналіста Віктора Васильчука з Коростеня, що на Житомирщині, який недавно прийшов до читачів з новою книгою «Пригода на Червоній гірці». Виданням, котре взялося завдати потужного удару тим, хто хибно думає, що з підростаючого покоління варто виховувати особин, які не знають минувшини рідної землі.

Давайте подивимося на це видання з двох «дзвіниць»: темарійної та виражальницької. Гадаю, що ці акценти дають змогу ліпше збагнути виховну суть книжечки.