Мистецький веб-портал

 

На Дніпропетровщині відзначили переможців першого патріотичного літературного конкурсу

_1_148550579720832-4472 На Дніпропетровщині оголосили імена переможців першого обласного патріотичного літературного конкурсу, який проходив в області наприкінці 2016-го. Досвідчені письменники і молоді автори-початківці у поетичних та прозових рядках розмірковували про подвиги героїв минувшини та сучасності. Усього було подано майже 100 робіт. Найкращі з них увійшли до альманаху «Степова Еллада».

На Дніпропетровщині підсумували патріотичний літературний конкурс. На нього подавалися оригінальні авторські матеріали, які раніше не друкувалися. Творчі доробки оцінювала конкурсна комісія: звертала увагу на оригінальність, креатив та тематику творів.

Літератори регіону змагалися у двох номінаціях – поезія та проза. Усього подали майже 100 робіт.

Названі лауретати Міжнародної літературної премії «Воїн світла»

%d0%b2%d0%be%d1%97%d0%bd-%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%bb%d0%b0-4Відбулося вручення Міжнародної літературної премії «Воїн світла».   За рішенням журі, премією нагороджені Михайло Скобла (Республіка Білорусь) за книжку есе «Саркофаги страху» та Микола Хомич (Україна) за роман «Загадка гробниці». 

Книжка есеїстики блогера та ведучого білоруської служби радіо «Свобода» Михайла Скобли «Саркофаги страху» – це гостра полеміка з білоруським суспільством з приводу недобудованості національного проекту Республіки Білорусь, обережності білорусів у відстоюванні своєї свободи, абсурду в сучасній державній культурній політиці, ігнорування владою видатних постатей білоруської історії та інші постколоніальні явища білоруської дійсності.

Він, Вона і війна...

В її словах  всі почуття,
В його - лиш стукіт в скроню.
Її любов дає життя,
Його - туман безсоння.

Щебече сонце їй казки,
Зустрічний птах радіє,
Їй небо ллє до рук зірки.
Йому - лиш дощ за шию.

Вона літала уві снах,
Пір'їнкою неначе,
Для нього сон - це морок, страх,
Він сни свої не бачив.

Як письменник художниці долю передбачив

%d0%ba%d0%b0%d1%80%d0%bf%d0%b0%d1%82%d0%b8Невигадане

Тернопільські мистці – художниця Марія Ділай і письменник Богдан Мельничук – упродовж кількох років підтримували творчі зв’язки. Вона, молода авторка, часто заходила до нього у редакцію “Тернопільського енциклопедичного словника” та журналу “Літературний Тернопіль”, бувала на презентаціях його книжок. Зокрема, під час представлення у прес-клубі газети “Вільного життя плюс” збірки новел “Зламані мальви” (2010 р.) демонструвала свій щойно написаний портрет славетної співачки Соломії Крушельницької. Богдан Мельничук, своєю чергою, захоплювався творчістю Марії Ділай, бував на всіх виставках, у яких вона брала участь, познайомив її з народним художником України, уродженцем Тернопільщини Іваном Марчуком, і вона бувала в його робітні у Києві, брала уроки майстерності.

Степан Процюк: «Найкращі сторінки моїх творів написані з відчуттям запису космічного диктанту»

%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bf%d0%b0%d0%bd-%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%86%d1%8e%d0%baПро літературу як анестезію, магічність (або відсутність такої) у процесі читання автором власних творів і про таємниці душезнавства розповів сучасний український письменник Степан Процюк.

— Творчість як стан: що відчуваєте, пишучи художній текст, і чим для вас є літературна творчість?

— Є письменники, котрі мучаться у процесі творення, інші ж кажуть, що той процес для них — велика радість. Мені ближче формулювання «літературна анестезія»: ніби хтось вприскує наркоз нечутливості свідомості до добра і зла і працює лише підсвідомість. А 90 % нашої психіки — робота підсвідомості. Гадаю, що найкращі сторінки моїх прозових творів були написані з відчуттям запису космічного диктанту.

«Дивлюсь, гадюччя повзає по хаті…»

16174513_739935346157335_4172597428952801917_nЩе тільки наверталося на зимовий світанок і в селі над хатами де-не-де піднімалися мітли димів, а дід Михаль вже простує на озерце в кінці городу. За ніч навіть стежку притрусило  поземком, але то не біда, адже її змалку знає. А на озерці добряче позначив ополонки — повтикав снопи запашної пшеничної соломи з половою. Виймеш ото околіт з продухвини й шурхнуть звідти на сніг в’юни. Тільки збирай їх, пискунів, у шаньку! І не треба ніяких ятерів-підситків…

Діду Михалю вже під дев’яносто. Все життя на цьому обійсті, лишень кілька років в армії служив у Австрії. Було то післявоєння, люди куснем хліба не наїдалися, але не голодували. А повернувся у країну-переможницю — зустрів безхліб’я, голоднеча, як у тридцяті, коли  розкуркулювали та колгоспи насаджували. Якраз тоді й побралися, і пішов я по в’юни молоду дружиноньку годувати. І досі не виходить з пам’яті та приключина.

"Слово Просвіти" №4, 2017. Анонс.

Тематичне мотто цього числа:національна свідомість українців мовоцентрична.

Зараз навколо законопроекту про державну мову наговорено багато різного: розумного і не дуже,трагедійного і драматичного, надмірно надривного і категорично дурного. Видається, що люди справді не бачать або навмисно не помічають дійсного стану речей, який такого закону невідкладно вимагає.
Все й одразу обгрунтувати не зможемо,але цим постійно займаємося. Давно і послідовно, наш девіз -"Без мови немає нації".

Проголосуйте за «Biblioteka Hub» — проект модернізації бібліотеки сімейного читання імені М. Лермонтова!

Цьогоріч Міська влада в місті Кивська міськдержадміністрація впроваджує програму «бюджету участі», яка надає можливість жителям міста пропонувати проекти, які будуть реалізовані адміністрацією наступного року. Загальний обсяг видатків на плановий рік, що планується спрямувати на реалізацію проектів становить 50 000 000 грн. Щоб проект був прийнятий до розгляду, за нього до 29 січня має проголосувати не менше 20 киян.

Один із пректів, за які триває голосування є «Biblioteka Hub» - вільний простір діяльності активних людей, епіцентр соціокультурних подій в мікрорайоні «Відрадний» Солом'янського району Києва.

Підтримайте проект — віддайте свій голос!

Жінки, якими найбільше цікавилися українці в 2016 році

У списку 1000 найпопулярніших за 2016 рік в українській Вікіпедії статей — 179 стаття про людей, серед них 31 стаття про жінок.

З огляду на те, що близько 90% відвідувань української Вікіпедії здійснюється з території України — можна сміливо говорити, що саме ці жінки викликали в українців найбільшу зацікавленість. 

Номер, Стаття, Число переглядів, % з мобільних пристроїв

«Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016

%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%82%d1%83%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d1%87%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%96%d0%b3%d1%96%d0%b2-2016-6-%d0%be%d0%b1%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d0%ba%d0%b0Повна електронну версію щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №4 (76), жовтень-грудень 2016.

ЗМІСТ

ПОЕЗІЯ І ПРОЗА

  • Микола Ткач. Обіч шляху лежу. Поезія.
  • Тетяна Сидоренко. Неарештована спідниця. Новела.
  • Василь Герасим’юк. Поезія.
  • Олена Конечна. Пальці. Оповідання.
  • Володимир Пилипець. Яблука з осіннього саду. Поезія.
  • Віталій Леус. Прокляття (уривок з повісті).
  • Тамара Марченко. Ця мить не вернеться назад. Поезія.
  • Михась Ткач. Я заберу твоє життя. Оповідання.
  • Тетяна Череп-Пероганич. З книги «Берег любові». Поезія.
  • Петро Нестеренко. Фіалки для батька. Оповідання.
  • Олена Мамчич. Молитва до сонця. Поезія.
  • Анастасія Юник. Зелена пожежа. Оповідання.
  • Володимир Фриз. Поезія.
  • Леонід Луцюк. Гість. Довідка. Новели.
Об'єднати вміст