Але він – Є.
Він – стоїть.
У цьому соняхи схожі на солдатів
Вони подібні до нас
Вони майже як ми
І це за два роки
А що буде з соняхами на третій на четвертий рік?
Борис Гуменюк
Борис Гуменюк шалено любить соняхи. Вони – в його картинах у різноманітних кольорових інтерпретаціях: від помаранчевих, натхненних Ван Гогом, до вугільно-чорних, що завжди нагадуватимуть українцям про гаряче донбаське літо 2014-го. Соняхи – так само один із важливих образів Борисових віршів з війни, де традиційна квітка українського пейзажу перетворилася на вояка, замученого, покритого кіптявою, та все одно вперто стійкого. «А що буде з соняхами на третій на четвертий рік?» А що буде з соняхами на одинадцятий рік? А що з Борисом на третій рік невідомості?
Вчора, 6 жовтня (помер 5.10.2024), в країну вічного полювання під осінньою мжичкою і пронизливим вітром провели ми душу нашого друга – письменника та історика Павла Бондаренка. У народі кажуть, що погода завжди плаче, коли відлітає світла людина. Не знаю, чи справджується стовідсотково ця прикмета, але ми плакали точно. Від величезної втрати, бо у серцях багатьох, хто знав Пашку, утворилися величезні зяючі дірки, від несправедливості, бо 54 роки для митця, який активно пише і якого активно читають – до болю мізерно...
19 грудня 2023 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася презентація бібліографічних покажчиків «Михайло Бойчук і бойчукісти» та «Биківня – територія пам’яті», підготовлених установами – організаторами заходу.
Завідувачка Науково-бібліографічного відділу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, заслужений працівник культури України, науковий редактор Валентина Кононенко представила біобібліографічний довідник «Михайло Бойчук і бойчукісти». Валентина Кононенко охарактеризувала внесок «бойчукістів» як творчого об’єднання художників-монументалістів у розвиток української культури ХХ ст. Вона розповіла присутнім про структуру видання, де в чотирьох розділах вміщено відомості про літературу, присвячену школі М. Бойчука, персоналії за абеткою прізвищ мистців, про вшанування пам’яті «бойчукістів», бібліографічні видання за темою. Валентина Кононенко подякувала колективу упорядників, який спромігся охопити великий хронологічний період і обсяг роботи, адже у довіднику представлено майже 6,5 тис. бібліографічних записів більш ніж за 110 років (1909-2021) із фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого та провідних бібліотек України.
Вихід книжки "Сла(і)вень "Віршню" співпав у часі з проведенням 27-го фестивалю "Віршень", засновником та організатором якого є відомий письменник, громадський діяч, український захисник Сергій Пантюк. Книжку про історію фестивалю, який став памятним і знаковим для багатьох поколінь митців, написала дружина Сергія - нацуковиця, поетка Тетяна Шептицька.
Сама вона розповідає, що ідея написати книжку виникла в чомусь спонтанно, але відповідно до духу фестивалю - зробити щось прикольне і символічне чоловікові на ювілей:
- Я спеціально опитала для проєкту "старожилів" фестивалю, деяких наших близьких друзів. Але до 55-річчя Сергія Пантюка і 25-річчя "Віршня" не встигла. Була написана лише чернетка тексту. Та воно й добре, що текст трохи влежався, додалася передмова Івана Андрусяка. Післямову написав Євген Баран.
Всеукраїнський конкурс есе «Українське футуро» – молодий проєкт, який цьогоріч вперше реалізували Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», видавництво «Смолоскип» і письменник Сергій Пантюк. Його метою стала популяризація творчості письменників-футуристів, вшанування пам’яті репресованих поетів М. Семенка, І. Маловічка, А. Михайлюка, В. Ярошенка, М. Скуби, Гео Шкурупія, привернення уваги до трагічних сторінок українського минулого і Биківні та виявлення талановитої молоді з оригінальним світоглядом.
До участі у конкурсі зголосилися 32 особи різного віку – як учні загальноосвітніх шкіл, так і студенти перший курсів вищих навчальних закладів України. Доволі широкою виявилась і географія учасників: Київ, Львів, Харків, Запоріжжя, Дніпро, Тернопіль, Ромни, Одеса, смт. Чорнухи Полтавської області, с. Золотарівка Луганської області та інші. Найбільше конкурсних робіт надійшло від студентів факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова – 11 есе.
Нещодавно у видавництві «Меркюрі-Поділля» (Вінниця, 2019) з’явилась невеличка ошатна збірочка поезій Тетяни Шептицької «П’яні персики». Між першою «Окрайцем неба» і нинішньою збірками минуло 5 років. Цей період життя Тетяни Шептицької був наповнений активною науковою та громадською роботою, а вірші збірки стали необхідним підсумком певного етапу життя людської душі. Вони також показали як відданість поетеси улюбленим темам у творчості, так і певну мистецьку еволюцію.
Ця збірка про жінку і смак життя.
Ця збірка про жінку і місто. І то конкретне – Київ. Вона замкнена у його циклічність. Їй близький і зрозумілий кожен камічникпраміста. Цікаво бачити і розуміти Київ через призму його українськості. Хоч ця українськість ніде не нав'язана, вона питома, вона просто є, як і саме місто.
«Маєш бути вільним» саме так перекладається з англійської назва рок-мюзиклу, окремі фрагменти якого побачили світ ще у 2016. 6 червня 2019 «Got to be free» у постановці Віталія Малахова завершив цьогорічний театральний сезон. Вочевидь, для прем’єри, та й ще такого жанру (на жаль, український театр нечасто тішить глядача рок-операми чи рок-мюзиклами), з десяток вистав за кілька років – це дуже небагато й скромно.
Проте розумієш, що постановка не просто живе, а й нарощує свої художні м'язи та збирає заслужені оплески, як в Україні, так і за кордоном. Причин тому, на мою скромну думку, декілька. По-перше, тема(Майдан, російська окупація і війна), що відлунює в серці кожного, хто переживає й проживає разом із країною складний історичний період. Півтори години сценічного дійства охоплюють чимало подій – початок Майдану, драконівські закони 16 січня, ухвалені Верховною Радою, наступ «тітушок», розстріли в центі столиці та початок російсько-української війни. Проте за подіями, які узагальнено вкладаються в 12 епізодів-історій, проявляються глобальніші проблеми українського сьогодення: від подолання суспільством страху, боротьби за свободу до ціни й важливості людського життя.
У вівторок, 22 січня, у Чернігівському молодіжному театрі у рамках проекту «Театрліт» відбулась прем’єра поетичної вистави за творами відомого літератора і громадського діяча Сергія Пантюка «Пан Перевертас та інші» у постановці заслуженого артиста України Олексія Биша.
Створити театральний проект на поетичному матеріалі – своєрідний виклик для усіх учасників дійства. Для режисера, який має вибудувати сценографію так, аби не зрадити основний принцип театрального мистецтва – показати світ через дію; для акторів, які мають не просто художньо декламувати вірші, а їх проживати, пропускаючи через серце досить широкий спектр емоцій – від радості до болю; для автора п’єси, який мусить увібгати у майже годинну виставу розмаїття творчої особистості письменника, який пише для дітей і дорослих, поезію і прозу, а ще воює, ламає стереотипи, мислить, шукає себе у цьому світі й світ у собі. Прем’єра вистави «Пан Перевертас та інші» у Чернігівському молодіжному театрі засвідчила, що все це вдалося! І запальний творчий колектив у складі письменника й тепер уже актора Сергія Пантюка, режисера-постановника Олексія Биша, соліста чернігівського театру естради «Феєрія» Іллі Клименка, акторки Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Світлани Сурай зібрали аншлаг.
10 січня 2019 року в Києві в Національному музеї літератури України відбувся творчий вечір письменника Івана Андрусяка.
На заході, окрім інших книг І. Андрусяка, було представлено щойно виданий двотомник «Фонетика тиші» і «М’яке і пухнасте» (Тернопіль : Богдан, 2019).
Вечір умовно був поділений на дві частини. Спершу Іван Андрусяк представив свою «дорослу» лірику, прозвучали тепер уже класичні вірші новітньої української поезії «Нова деґенерація», «Гуцули», «Панночкоз блакитними очима», «Катерина Білокур. Автопортрет», «Замовляння з голубами. Катрусі» (вірш-присвята дружині поета Катерині Борисенко) та ін. Неодноманітна строфіка віршів, непересічна густа образність та глибина смислів їх долучила слухачів до співтворчого слухання та роздумівпро небуденне.
Про війну має право писати той, хто на ній був. Якими б розкішною уявою чи вправним пером ми не володіли, відчути війну на смак, запах, звук може лише солдат. І влити ці відчуття в слова, так само, як зброяр виливає з олова кулю, як побратими вливають поминальні 100 г у гранчак. Так народжується епос про війну, в якому співіснують біль і страх, надія і віра, покинуті будинки і скавуління псів, особливі воєнні ритуали і рахунок для убитих ворогів... І над словами, степами, тілами - соняхи, чиїх чорних сліз не приймають ні земля, ні ховрахи.
Соняхи у виставі "Війни нема.. Є" за творами письменника Бориса Гуменюка - окремі символи. Вони гинуть, як солдати, висихають, як матері, від горя, стають візуальними, духовним костурами для героя.
Вистава загалом насичена символікою, алюзіями, афоризмами, репліками із класики. І монолог Шекспірівського Гамлета дуже добре вплітається у тексти Гуменюка. Війна, Любов, Природа - три посестри, яких часом не відрізниш одна від одної, крокують поруч із Солдатом. Музи? Мойри? Випробування? Вочевидь, усе разом і трохи більше.
Днями в актовому залі столичного "Конгрес-холу" відбулася вистава "Я - Квітка" театру "Київ", присвячена легендарній Квітці Цісик. Створена вона на основі п'єси Тетяни Череп-Пероганич "Квітка Цісик. Туга за Україною". В головній ролі чудова, талановита актриса - Вікторія Васалатій. Роль Едді виконує музикант, гітарист Юрій Кондратюк. Режисер вистави - директор театру "Київ", Народний артист України Валерій Невєдров.
Відгуками в соцмережах поділилися шанувальники театрального мистецтва.