Жінка-УКРАЇНКА

У вівторок, 22 січня, у Чернігівському молодіжному театрі у рамках проекту «Театрліт» відбулась прем’єра поетичної вистави за творами відомого літератора і громадського діяча Сергія Пантюка «Пан Перевертас та інші» у постановці заслуженого артиста України Олексія Биша.

Створити театральний проект на поетичному матеріалі – своєрідний виклик для усіх учасників дійства. Для режисера, який має вибудувати сценографію так, аби не зрадити основний принцип театрального мистецтва – показати світ через дію; для акторів, які мають не просто художньо декламувати вірші, а їх проживати, пропускаючи через серце досить широкий спектр емоцій – від радості до болю; для автора п’єси, який мусить увібгати у майже годинну виставу розмаїття творчої особистості письменника, який пише для дітей і дорослих, поезію і прозу, а ще воює, ламає стереотипи, мислить, шукає себе у цьому світі й світ у собі. Прем’єра вистави «Пан Перевертас та інші» у Чернігівському молодіжному театрі засвідчила, що все це вдалося! І запальний творчий колектив у складі письменника й тепер уже актора Сергія Пантюка, режисера-постановника Олексія Биша, соліста чернігівського театру естради «Феєрія» Іллі Клименка, акторки Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Світлани Сурай зібрали аншлаг.

У виставі «Пан Перевертас та інші» майстерно поєднано вірші Сергія Пантюка для дорослого читача, де осмислюються складні питання війни, смерті, творчості, пам’яті родової та національної, щастя й любові, тягаря прожитих років і здійсненних учинків, із текстами для дітей, де світло й радісно, безтурботно та фантазійно, де не існує нічого неможливого: «Жене до нірки кішку мишка, // Мене читає зранку книжка, // Блукає братик по оселі, // Збирає іграшки на стелі». Тут добрим словом хочеться згадати автора п’єси Дмитра Мамчура, який у творчості друга й колеги по цеху Сергія Пантюка виокремив означені мотиви й поєднав у суцільну метафоричну й енергетично сконденсовану оповідь.

Обрамлення вистави – лист, що отримує герой від себе майбутнього – дозволило поєднати в єдиному часопросторі дві іпостасі письменницької особистості: дитину й дорослого, світ минулого і теперішнього (майбутнього), миру й війни. Хлопчик, який то тінню, то в реалі паралельно співіснує з митцем є не лише спогадом про дитячі роки, коли легко мріялось, а душа ще не знала втрат, не бачила жахіть і крові, а й водночас своєрідним альтер-его героя, яке може дати запотиличника, вчинити розгардіяш у хаті, нагадати дорослому про його потаємні бажання й забуті вміння. Тож прекрасним рішенням було час від часу міняти Хлопчика і Автора місцями, ніби проектуючи їх один на одного, адже в кожній дитині вже є зерно дорослого, а в кожному дорослому сидить малий неслухняник із зачудованими очима. Цей дуалізм чудово ілюструє застосований прийом гри тіні й світла. Взагалі світло у виставі дуже образно домальовує ті реальності, в яких діють герої. Так, червоний колір додає трагізму й надриву до воєнної теми, адже сучасна війна присутня поруч не лише, коли ховаєшся від снайперів, а й коли згадуєш померлих друзів; синій колір занурює у простір розлогого космосу, незбагненного майбутнього, в якому нащадки Пана Перевертаса мандрують у часі, дружать із трицераптосом, володіють високими технологіями й досі вміють дружити.

Атмосферу вистави підтримує й музика. Щось глибинне, архаїчне відлунює у пісні Світлани Сурай, а щемні й близькі кожному воїну «Добровольці Божої чоти» Олекси Бика не дисонують з казковими мелодіями гурту «Space» чи романтичними й життєствердними Поля Моріа.

Тетяна Шептицька

Довідка. Проект «Театрліт» започатковано заслуженим діячем мистецтв України Геннадієм Касьяновим, який керував Чернігівським молодіжним театром понад тридцять років. Першу виставу, за творами поета Олега Короташа, було створено 2018 року. У планах театру – співпраця з іншими літераторами для популяризації сучасної української поезії.