Головченко Ніна

Найважливіше в цій збірці – саме сильна наступальна емоція, життєдайна любов матері

Ніна Головченко про "Матернинську молитву" (перша збірка поезій про Майдан)

Вірші збірки «Материнська молитва» були оприявлені у лютому 2014 року, коли усі небайдужі патріотичні українці намагалися зупинити свавілля влади Януковича…

Це була не єдина книга, яка у жанрі своєрідної толо́ки́ зафіксувала черговий етап національно-визвольних змагань в Україні.

Про  Євромайдан,  Революцію  Гідності,  анексію Криму  й  Антитерористичну  операцію  (АТО)  в  Україні було видано  багато  книжок:

  • «Літопис самовидців:  Дев'ять місяців українського спротиву» (2014, проект О. Забужко)
  • «Євромайдан:  хроніка  відчуттів»,
  • «Небесна сотня: книга-реквієм»,
  • «Небесна сотня:антологія  майданівських  віршів», 
  • «Теплі  історії  зМайдану», 
  • «Вірші  з  війни» Б. Гуменюка
  • «Материнська  молитва»тощо…

Борис Гуменюк презентував нові вірші та новели про війну

Ніна Головченко

7 лютого 2019 року в Києві, в Національному музеї літератури України Борис Гуменюк презентував нове видання своїх творів− двотомник «Вірші з війни» і «100 новел про війну» (видавництво «ДІПА», Київ, 2018. Художник Михайло Гутман).

Творчий вечір мав свою родзинку− до знайомства з новими книгами додалося знайомство з Гуменюком-художником: поет вперше представив широкій аудиторії свої полотна.

Борис Гуменюк читав вірші, розповідав більше про війну, менше про творчість, подарував музеєві свої «рукописи»: військовий стрій, у якому воював, саперну лопатку, із якою воював, і трофей із Донецького аеропорту.

У Києві віншували Івана Андрусяка

Ніна Головченко

10 січня 2019 року в Києві в Національному музеї літератури України відбувся творчий вечір письменника Івана Андрусяка.

На заході, окрім інших книг І. Андрусяка, було представлено щойно виданий двотомник «Фонетика тиші» і «М’яке і пухнасте» (Тернопіль : Богдан, 2019).

Вечір умовно був поділений на дві частини. Спершу Іван Андрусяк представив свою «дорослу» лірику, прозвучали тепер уже класичні вірші новітньої української поезії «Нова деґенерація», «Гуцули», «Панночкоз блакитними очима», «Катерина Білокур. Автопортрет», «Замовляння з голубами. Катрусі» (вірш-присвята дружині поета Катерині Борисенко) та ін. Неодноманітна строфіка віршів, непересічна густа образність та глибина смислів їх долучила слухачів до співтворчого слухання та роздумівпро небуденне.

Тетяна Захарченко: «Рухатися вперед, відкривати нове і творити для України…»

Ніна Головченко

Фестиваль «Віртуози фолку», що відбувся в Україні у листопаді 2017 і 2018 року, окрім пісенно-музичної програми, завжди презентує роботи унікальних народних майстрів. Причому, оргкомітет добирає народних умільців дуже прискіпливо, за критеріями автентичності та фаховості.

18 листопада 2018 року серед виробів із кераміки, вишитих рушників, килимів і музичних інструментів із дерева привертали увагу картини Тетяни Захарченко: 
з-поміж суто української тематики полотен (вінок, прядка, глечик з осінніми квітами, український народний одяг тощо) проглядав(і вражав!) високий рівень техніки мисткині.

Із привітною жінкою, яка проводила під час фестивалю майстер-класи із малювання для дітей, вдалося поспілкуватися вже після завершення фестивалю.

– Пані Таню, хто навчив Вас малювати?

В Україні ушанували пам’ять Героя України Василя Сліпака

Ніна Головченко

20 грудня 2018 року в Києві відбувся концерт, присвячений дню народження добровольця російсько-української війни Василя Сліпака. 20 грудня йому мало б виповнитися 44 роки. 29 червня 2016 року Василь загинув від кулі снайпера під Дебальцево.

Феномен Василя Сліпака

Унікальність Василя Сліпака визначається декількома чинниками.

Він мав дар співу, і той талант був своєрідний, «бароковий», бо Васильміг співати і контртенором, і баритоном. Колеги по сцені відзначають не лише фаховість та оригінальність В. Сліпака як співака, а й його артистизм та емоційність.

Походив зі Львова, але останні 19 років жив і працював у Франції. Співав у Паризькій національній опері, мав успішну сольну кар’єру у Європі.

Оголошення про конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича

Культурна референтура ОУН оголошує конкурс патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича

З лютого 2019 р. виповнюється 90 років з дня створення Організації Українських Націоналістів – провідної політичної сили української нації в послідовній, безкомпромісній, жертовній боротьбі  за відновлення Української Самостійної Соборної Держави.

Ясна річ, ця самовіддана боротьба велася не лише збройно й політично.Надзвичайно потужна зброя – слово, самобутня українська національна культура. Це дуже добре знали славетні українські поети Олена Теліга та Олег Ольжич, які очолювали Культурну референтуру ОУН (КР ОУН). Їхня творчість стала взірцем української патріотичної поезії.

Про Володимира Петранюка, яскравого мужчину і хулігана, романтика і донжуана, драматурга і поета – Українця

Володимир Петранюк, як режисер і людина, привернув увагу не стільки хвацьким дописом у Фейсбук («Я − яскравий мужчина і хуліган, романтик і донжуан, драматург і поет – Володимир Петранюк. Я люблю Україну і вірю в Бога…»), стільки несподівано оперативним актуальним і сучасним сценічним прочитанням поезії Бориса Гуменюка (за мотивами книг письменника «Блокпост» і «Вірші з війни»).

Відвідавши прем’єру 2 грудня 2016 року, я була вражена тим, що, попри холоднечу в залі Європейського театрального центру «Краків» (Київ) і напівзаповнений зал, актори грали без єдиної фальшивої чи заїждженої ноти. А ще більше захопило те, що, попри те, що театр В. Петранюка «Дзеркало» позиціонується як традиційний, вистава звучала дуже по-сучасному. Своїми враженнями я поділилася тоді на своїй сторінці у Фейсбук:

Фольклорні фестивалі сприяють формуванню Людини, яка вміє цінувати, шанувати, берегти, передавати і наслідувати

Ніна Головченко

Коли вже сільські фестивалі будуть по тілівізору показувать!?.

Саме з таким запитанням найчастіше зверталися до мене, як представниці ЗМІ, учасники, глядачі та організатори 7-го Всеукраїнського сільського фестивалю народної творчості «Катеринина пісня», присвяченого Пам'яті Народної художниці України К. В. Білокур.

Свято пісні відбулося 9 червня 2018 року на батьківщині художниці в селі Богданівка, Яготинського району, Київської області.

Розпочався фестиваль з ушанування пам'яті К. В. Білокур: з покладання квітів, реквієму та поминальної молитви біля могили художниці в центрі села. Адже саме в ці дні – 10 червня 1961 року душа Народної художниці України Катерини Василівни Білокур відлетіла в ліпші світи…

Дійству, на яке з'їжджаються гості з усіх-усюд, передувала ґрунтовна підготовка. І не лише організаційна та господарча.

27 травня 2018 року Самчики запросили на мистецьку імпрезу.

Уже вчетверте на території унікальної пам’ятки маєткової культури 18-19 ст. – музею-садиби Самчики проводиться «Імпреза по-самчиківськи», культурно-мистецький захід, що набуває вже всеукраїнського статусу.

Палацово-парковий ансамбль «Самчики» − музей-садиба в селі Самчики (тепер Старокостянтинівський район Хмельницької області). Палац є одним із найкраще збережених і з 1997 року має статус Державного історико-культурного заповідника.

«Імпрезу по-самчиківськи» зініціювали та організовують справжні ентузіасти від української культури: директор музею-садиби Богдан Пажимський, письменниця, громадська діячка, волонтер Оксана Радушинська та засновники мистецького порталу «Жінка-УКРАЇНКА» Юрій і Тетяна Пероганичі.

Пан Богдан з колегами готує маєток до шляхетного мистецького прийняття, що відбувається зазвичай на Трійцю. Пані Оксана як сценарист і ведуча модерує концертну частину дійства. Пані Тетяна та пан Юрій Пероганичі дбають насамперед про інформаційну підтримку заходу: подія завжди висвітлюється на порталі «Жінка-УКРАЇНКА», про Самчики та імпрезу у Вікіпедії створено статтю, яка постійно оновлюється. І саме завдяки невгамовному завзяттю цих людей до дійства долучаються все нові і нові учасники.

Літературна премія «Глиняний кіт 2018» оголосила список лауреатів

Ніна Головченко

Нагородження авторів найпомітніших книжкових видань 2017 року Літературні підсумки року «Глиняний кіт» відбулося 12 квітня 2018 року.

На церемонії, яка відбулася в Києві, в Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса, було оголошено імена двадцяти лауреатів.

Організатори дійства:

  • Інститут літератури Національної академії наук України,
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
  • Київська організація Національної спілки письменників України
  • газета «День».

Вели церемонію поетка Олена Задорожна і голова Київської міської організації НСПУ, письменник Володимир Даниленко.

Гітара як символ життєвих звершень Віктора Качули

…Мчали з донькою Наталкою на творчий вечір українців із Криму. Завважили у трамваї №18 ошатно вбраного сивочолого чоловіка з букетом моїх улюблених квітів. Були приємно вражені, коли цей славний пан подарував свої квіти чарівній співачці на тому ж заході, куди спішили й ми.

Учергове10 квітня в Києві в публічній бібліотеці ім. Лесі Українки виступали журналіст, поет, бард і патріот, головний редактор інтернет-видання «Кримська світлиця» Віктор Качула і його донька, співачка Юлія Качула.У творчому заході також взяли участь репер Ванесса та автор і виконавець Міха Невідомський.

День для кримчан видався насиченим, виснажливим, адже зранку вони підбивали підсумки творчого конкурсу.

(До слова. За традицією – на Великодні свята, 10 квітня 2018 року, відбулася церемонія нагородження переможців третього (13-го) Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно!» імені кримського українського поета і журналіста Данила Кононенка. Свято знову пройшло у київському Театрі на Подолі (Андріївський узвіз, 20-Б, поч. о 10.30), керівник якого – народний артист України Віталій Малахов – вже третій рік поспіль безкоштовно надає сцену для вшанування талановитих юних літераторів України.

Мізерна пенсія – незагойна рана на маминому серці, або як пенсійна реформа обійшла радянських колгоспників

Моя мама отримує пенсійні виплати з 1988 року. Коли тато допоміг їй зібрати необхідні документи для оформлення пенсійних виплат (він був, за сільськими мірками, «грамотний», бо працював учителем; а мама майже все життя полола буряки в колгоспі), то сказав: «У тебе, мати, 43 року трудового стажу».

Повоєнні дитячі колгоспні трудодні, сезонні роботи на цукрозаводі та заготзерні, колгоспні поля і різні роботи, статус дитини війни – учасниці війни, згодом – статус удови учасника бойових дій, нагородженого орденом. Пенсія попервах видавалася достатньою.

Потім, після бурхливих змін у 90-х, безгрошів’я та розпаду всього, що можна було розвалити, бо не можна було «прихватизувати», − мамина пенсія стала мінімальною. Але рятував город, курочка/коза, біля яких вона звично та невтомно поралася.

Об'єднати вміст