Жінка-УКРАЇНКА

ТЕПЕР – АБО НІКОЛИ!

Тепер – або ніколи! Вірний клич, 
що не дає ні хвилі більш чекати. 
Пора настала зброю взять до рук 
й громити зраду. Правду – визволяти! 

На барикадах пролилася кров… 
Життя поклала юність на Скрижалі 
Свободи, щоб звільнилася з оков 
наша земля, її безмежні далі. 

Поліг за Україну вірменин 
І білорус поліг , не з України. 
Земляче, знай – в борні Ти не один, 
З Тобою люд всесвітньої родини. 

Зі всього світу повернувся взір, 
Він стежить, що твориться в Україні. 
На барикадах українець і грузин, 
француз і поляк, німець і вірменин. 

Наш прапор мирний. В нім небес блакить 
і хлібний колос, сонцем оповитий. 
Діждались ми, козаче, таких жнив, 
не жати щоб, а яничарів бити!… 

Стоять за Волю України, за Народ 
що прагне жити чесно і щасливо. 
Без боязні, без гноблення й підлот, –
Ярмо час скинути тепер вже, це можливо! 

Повстань Майдани в Україні… Йдуть 
До Києва Народні міліони. 
І мідним дзвоном всі церкви гудуть, 
Проказу нищить час, відставить регіони! 

За нами Правда. З нами віра й Бог 
І наша Незборима Україна… 
За праведну державність, за Народ, 
Нас кличе в бій Священний – Батьківщина!!!

НЕ СЛУХАЙТЕ…

Не слухайте ворожу пропаганду,
злі наклепи на воїнів УПА.
Пора настала скинуть вражу банду,
звільнитись від злодійського ярма!

Повстав Народ від Сяну аж до Дону,
збурлилась кров у жилах Козаків,
бо ж Запорожці!, – не дамо нікому
чинить наругу з наших матерів!

Донбас проснувсь, Дніпро помолоділий,
підвівсь над териконами Луганськ…
Народе мій, твоя столиця – Київ.
Ніхто не сміє роз'єднати нас!

Гордись дітьми своїми, Україно.
Даруй ти їм надію осяйну
на єдність, на братерство всій країні.
Щоб разом стріти нам омріяну весну!

 січень 28, 2014

ПРИВИД

Знову по світі всьому бродить привид 
страшного комунізму, як чума.
Шукає закутків, таємних звивин
щоб там зайти, де розуму нема.

Запаморочить ум така потвора,
наобіцяє всім створить новий Едем.
Антихрист він, що не боїться Бога,
на каторгу скоріш він заведе.

З його подачі – жили в комунізмі
на Соловках, в Сибірській Колимі
за ґратами, на лежаках залізних
замучені насильницьки в тюрмі…

Хто вижив, вже без крапельки довіри
в фашизм і комунізм – одна в них суть.
Застерігає нас не йнять і в"нео"віри,
гнилі ідеї в нікуди ведуть.

Нехай до пекла привид цей крокує
й живе там невмируще, мов Кощей.
Лице його під маскою спотворень…
Його поборе справедливий Прометей!

29 січнЯ 2014
Оксана Маковець, НСПУ