Оксана Маковець,член НСПУ,
м. Ґлостер, Вірджінія.
США
Не так давно, а саме влітку 2018 року, сталася особливої вагомості подія в книжковому світі України. Харківське Видавництво ЮНІСОФТ розмаїто увінчало свій черговий проект з серії «Найкращий подарунок» прекрасною збіркою творів для дітей «Вишиванка для сонечка». Як зазначено в передмові –книга містить три розділи, тематично укладені за віком, починаючи з трирічних дітей до дошкільнят та учнів початкових класів. На мій погляд, самецей факт дає підставу вважати новий збірник читанкою для дошкільнят та молодших школярів.Книга ж, безумовно– найкращий подарунок! Побільше та частіше б такик подарунків появлялося в Україні, особливо на даний час. Благословенна Думка й Голова, яка зуміла реалізувати їїу вже згаданому видавничому проекті. Щасти Вам, шановні Видавці, і на майбутнє!
Автобусний маршрут «Київ-Народичі», запам’ятався мені на все життя. Кілька років по чорнобильській аварії я відвідала цей, на диво прегарний, район українського Полісся. Хоч автобус прямував у радіаційну зону, всі місця в ньому були зайняті. Подорожуючі не говіркі, з невимовною тугою в очах, але з крихітками надій на серці. Бо ж їхали, на відвідини покинутих домівок, виселені Чорнобилем колишні сусіди, родичі й приятелі, які стали називатися переселенцями.
12 лютого на Жовківщині відбулася церемонія нагородження переможців ІІ Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича, приуроченого 145-ій річниці від дня народження та 100-річчю пам’яті письменника-демократа, соратника Івана Франка, Марка Черемшини, Лесі Українки, похованого у селі Монастирок на Жовківщині.
Завдяки організаторам, якими стали: Жовківська благодійна організація творчих та активних жовківчан «Розточани», відділ культури і туризму Жовківської РДА, районна бібліотечна система, Львівська організація Національної спілки письменників України, Українська асоціація письменників Західного регіону, захід відбувся на належному рівні.
Не так давно виникла творча співдружність: поетеса Оксани Маковець (США) - композитор Олена Швець-Васіна (Україна). Це своєрідний авторський подарунок Україні.
Ще в День Української писемності, що минулого місяця відзначався в Україні, музикант і композитор Олена Швець-Васіна виконала пісню "Мова України", у власному акомпонуванні на піаніно. Музику пані Олена створила й записала на ноти напередодні свята. Отже, цього дня з’явилася у світі нова пісня на ліричний вірш Оксани Маковець "Мова України".
Неодноразово споглядаючи експозиції мініатюр, що часто демонструються в виставочних центрах і музеях штату Вірджінії, зустріла унікальні роботи місцевої художниці Елейн Гемптон «Мадонна», які найбільше торкнулися моєї душі. Адже художниця походить з української родини, яку колись розсіяла по еміграції війна. Тому-то, навіть у віддалених часом та поколіннями емігрантських родинах, проростають до життя українські гени, знову нагадуючи світові про Україну, почуття до якої не байдужіють і в серцях нащадків.
Вітаю Вас, дорога пані Еліно, та запрошую до розмови, посередництвом модерних комунікацій – інтернету. Перш за все: хочу подякувати Вам, що згодилися на це унікальне інтерв’ю, обіцяю – лише десять запитань.
1. ЮВІЛЕЙ – це особлива ДАТА! Навіть у Біблії, в Старому Завіті (Левіт, гл.25) записано: «И освятите пятидесятьІй год, и бьявите свободу на земле всем жителям ее, да и будет ето у вас юбилей...Ибо ето юбилей, священньІм да будет он для вас».
Як же почувається знана українська журналіст, письменниця (адже належите до НСПУ і НСЖУ) і громадський діяч – ЕЛІНА ЗАРЖИЦЬКА, в переддень свого ЮВІЛЕЮ?
Із збірки Оксани Маковець «Поетичний вінок осінніх настроїв»
ОСІННІ НАСТРОЇ
«Осанна осені, о сум! Осанна!
Невже це осінь, осінь, о! – та сама…»
– ЛІНА КОСТЕНКО.
Осінні настрої
з'явилися в природі:
осінні ранки,
вечори осінні.
Хоч за вікном
рожеві ще серпанки,
осінні настрої
панують у погоді.
«СКІФІЯ-2015-Літо» виданий у видавництві «Склянка Часу*Zeitglas» із залученням коштів авторів. До участі запрошувалися автори України та країн зарубіжжя.
Твори приймалися до 10 серпня 2015 року.
Автори «СКІФІЯ-2015-Літо»:
Ганна Черінь – літературне ім’я відомої в світі української поетеси й прозаїка, Грибінської Галини Іванівни, в заміжжі – Панків, яка живе й натхненно-творчо працює поза Україною, але з Україною в серці.
Письменниця народилася в Києві, у 1924 році, 29 квітня. Середню школу закінчила на відмінно, і поступила на філологічний факультет Київського Університету ім.Т.Г.Шевченка. Друга світова війна перервала навчання у столичному Вузі, і майбутня письменниця, яка вже тоді робила обнадійливі перші кроки в літературі, опинилась у Німеччині, звідкіля доля не судила їй повернутися на Батьківщину.
Презентація міжнародного альманаху «Форум-11»
Вийшов з друку 11-й випуск міжнародного літературного альманаху «Форум» Дніпропетровської обласної організації Конгресу літераторів України (ДОО КЛУ), і 22 травня 2015 р. у відділі мистецтв Центральної міської бібліотеки Дніпропетровська відбулась його презентація. 11-й випуск альманаху зібрав під обкладинкою авторів з багатьох регіонів України, а також з Росії, Білорусі, США, Канади.
«Найкраща новина, яка останнім часом надійшла з України - про День Вишиванки, - так написала нам у листі героїня порталу «Жінка-УКРАЇНКА» - Оксана Маковець. -
Вся Україна була вдягнена у прекрасні вишиті сорочки та блузки. Уявляю собі цю красу!»
Українській письмениці, яка з чоловіком мешкає в США також хотілося бути поряд із земляками. Не гаючись, вирішила відзначити і вона цей день. Зателефонувала до всіх знайомих і друзів, запропонувала приєднуватись до почину земляків і одягнути вишиванки.
(До 90-ліття з Дня народження письменниці Ірини Дибко- Филипчак)
Ці слова нашої світоча – Лесі Українки,можна сміло ставити епіграфом і до життя письменниці й поетеси, вчительки і критика Ірини Дибко-Филипчак, яке фізично завершилося восени 2012 року в містечку Потомак у штаті Мериленд, США,і було повністю посвячене боротьбі за Волю, що граничила з героїзмом, бо трималась на плечах тендітної українки.
Достатньо знаю про тернистий шлях письменниці не лише посередництвом обширних реценцій на книги Ірини Дибко, але й зі сторінок Монографічного дослідження її творчості, яке здійснив професор Петро Сорока з Тернополя, та завдячуючи моєму особистому знайомству й спілкуванню впродовж більш як десяти років. Не побоюсь сказати, що не просто було підтримувати в належній рівновазі творчі стосунки з письменнницею, які можна було б назвати, іноді, навіть товариськими. Шановна пані Ірина приськіпливо ставилась не лише до творчих тем і мови твору, але й до права бути в межах її уваги. Вона майже безпомилково могла відчути фальш як у розмові, так і в літературному творі чи критичній заувазі й публіцистичній статті. Особливою своєю інтуїцією Ірина Дибко відчувала відношення автора до України, його патріотизм. Сама ж була великою патріоткою своєї єдиної Батьківщини, що любила підкреслювати й при розмові, і в своїй пезії та прозових творах. І все своє життя вона посвячувала служінню українській ідеї, рідній мові й культурі, змаганням України до волі.