Жінка-УКРАЇНКА

Із збірки Оксани Маковець «Поетичний вінок осінніх настроїв»

ОСІННІ НАСТРОЇ
                        «Осанна осені, о сум! Осанна!
                         Невже це осінь, осінь, о! – та сама…»
                                                                – ЛІНА КОСТЕНКО.

Осінні настрої
з'явилися в природі:
осінні ранки,
вечори осінні.
Хоч за вікном
рожеві ще серпанки,
осінні настрої
панують у погоді.

Чи дощ оцей
навіяв сум осінній?
Чи метушня пташина
біля ґанку?
Чи таке раннє,
знову, надвечір'я?
Чи довга ніч
ховає день до ранку?

І завтра, мабуть,
також буде злива...
А потім, знов,
зазеленіє нива,
радіючи оцій
порі й погоді.
Таки осінні
настрої в природі.

ДОЩІ В КОРОМИСЛІ

Вгорі зібрались хмари кучеряві
аж в підосонні неба голубого.
Вони одним коромислом з'єднали
усі дощі до цебрика одного.

Сповите в хмари, сірим стало небо,
неначе поєдналось із землею.
Здається щонайближче нахилило
весь краєвид, вагомістю своєю.

Бажає напоїти дощем землю,
поповнить ріки, оживить травицю.
А потім - позбирати пусті цебра,
щоб відчинить заслони для зірниці.

ЛЮДИ ЧИ ПЛАЩІ?

Під небом хмари кучеряві
Несуть в коромислах дощі.

А пішоходи поспішають,
Одіті в дощові плащі.

В руках тримають парасолі,
І бубонять: - Хутчіш, хутчіш...

Ще навіть дощ не накрапає,
Біжать - чи люди, чи плащі?..

ОСІННІ РАНКИ

Роса холодна і холодні ранки
Осінньою ранковою порою.
Закриті прохолодою світанки
Вологою густою пеленою.

Не видно сонця з-за щільної ніші
Осіннього холодного туману.
Якась незвична, прохолодна тиша,
Що, мимоволі, ждеш якусь оману.

Аж раптом, зупинився погляд смілий
На красоті, що все заполонила:
Це сонце вийшло, висушивши ранок.
Туман на небі свій згорнув серпанок.

НАЙКРАЩА ПОРА

Найкраща пора "бабиного літа" -
бездонний купол голубого неба.
І ясне сонце, прагнуче зігріти
все навкруги, і ввисі, коло себе.

Десь сум осінній щез, чи забарився,
чи може заховався теж під кленом
у свіжому, хоча пожовклім листі,
чи на гіллі, де листя ще зелене?

Цей світлий день вже "бабиного літа"
дарує радість, ніжність і наснагу.
Та як же, як же час цей не любити,
і день оцей, і осені звитягу?..