Жінка-УКРАЇНКА

Верлібр як форма сучасного вірша (на прикладі твору «Коли чистиш зброю…»  зі збірки «Вірші з війни» Бориса Гуменюка)

Ніна Головченко

Книга Бориса Гуменюка «Вірші з війни» (2014) здивувала спершу тим, що у текстах збірки не трапилося жодного лайливого слова. Привчена сучасними епатажними авторами – Ю.Андруховичем, І.Карпою, Татусею Бо та ін.,  ‒ до інвективи як до норми «сучукрліт», була здивована, що цьому, скупому на вишукані метафори автору, вдалося передати тяжку атмосферу війни без брутальних слів.

Відбулося святкове зібрання літературної студії «Горлиця» Університету «УКРАЇНА». 

Гостею студійців цього разу була цікава, ерудована, оптимістична письменниця, перекладач, науковець і культоролог Оксана Самара, яка за півгодини встигла поділитися зі студентами і своєю любов’ю до мавпочок, і цікавими розповідями про відьом, і, що головне, досвідом перекладацької та письменницької діяльності, почитати поезії.

Вишукане поєднання поезії і фортепіанної музики наживо створило камерну мистецьку атмосферу в одній із віталень Будинку вчителя в центрі Києва.

Для шанувальників творчості Лариси Петрової листопад несподівано наповнився теплом і затишком. Серед «осінніх днів оранжевих відтінків» звучали вірші Лариси Петрової в авторському виконанні та у виконанні Леоніда Нечипорука і Наталії Кудряшової. Вірші-роздуми, вірші-зізнання, вірші-відчуття, вірші-драми, вірші-«не схололі почуття»…

22 жовтня 2015 року у Києві відбулася презентація видання «Віршів з війни» Бориса ГУМЕНЮКА кримсько-татарською мовою у перекладі Maye SAFET.

У вступному слові Василь ГЕРАСИМ’ЮК визначив жанр поезії Б. Гуменюка як наративний верлібр розмовною мовою, відзначив незаштамповану поетику його творів, емоційність і метафоричність мовлення про актуальну реальність.

Elvira BULAT розповіла про драматичну історію пошуку перекладача, про спроби передати вірші Бориса у Крим; прочитала найпопулярніший вірш Гуменюка «Заповіт» кримсько-татарською мовою.

Степан Процюк. Руйнування ляльки. – К.:Ярославів Вал, 2010. – 280 с.

Степан Процюк – автор, котрий практично в кожному творі намагається дослідити у свій спосіб тяжку і болючу тему формування/деформації архетипу сучасного українця. Не є винятком і текст «Руйнування ляльки», на прикладі якого спробуємо віднайти уявлення Свого – уявлення про національний imagе (образ) − в інтерпретації Степана Процюка.

***

Імагологічний аналіз як галузь літературознавчої компаративістики, де досліджуються «літературні образи (іміджі) інших країн та іноземців, що створюються в певній національній чи регіональній свідомості й відбиваються в літературі», визначився і набув поширення у другій половині ХХ ст. Образи Свого й Чужого, що є предметом дослідження в цій галузі, належать до найдавніших архетипних уявлень, «а їх опозиція є однією із засадничих у структурі людської свідомості від часу її появи…» [4, с. 91]