Літературні «миколайчики» від Оксани САМАРИ та студії «Горлиця»

Тіна ОВДІЙ,

журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету «Україна»

Фото Костянтина ЗОЗУЛІ,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

16 грудня 2015 року напередодні Дня святого Миколая в Університеті «Україна» відбулося чергове зібрання літературної студії «Горлиця». Студія поновила свою діяльність при Імідж-центрі Університету «Україна» 2012 року. За цей час «Горлицю» відвідували кілька десятків студентів, а своїм творчим досвідом зі студійцями ділилися знані поети та прозаїки: Петро Перебийніс, Тетяна Володай, Дара Корній, Тетяна Белімова, Тетяна Череп-Пероганич, Оксана Рибась (Стогній) та інші.

Оксана САМАРА про переклад, міфічний світогляд та верлібр

Гостею нинішнього зібрання стала письменниця, культуролог, перекладач Оксана САМАРА. Представляючи гостю, керівник літературної студії «Горлиця», головний редактор порталу «Жінка-УКРАЇНКА» Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ сказала:

– Всесвітня мережа знає про Оксану Самару не так багато, як хотілося б. Я думаю, вона настільки захоплена улюбленою справою, що їй просто ніколи себе піарити. У такому разі почути її, познайомитися з нею буде ще цікавіше.

Свій майстер-клас Оксана Самара провела у форматі «запитання-відповіді». Письменниця розповіла про себе та справи, якими вона опікується. А їх у неї чимало. Оксана не лише письменниця, а й культуролог, перекладач і… біолог. Про кожну свою іпостась Оксана Самара розповідала дуже цікаво та пізнавально. Пані Оксана поділилася своїми знаннями про науковий та міфічний світогляди, а також підказала, як під час полеміки розпізнати адепта міфічного світогляду. Міфічна свідомість – це паралельний всесвіт, у якому магія Вуду поєднується із християнськими обрядами.

У поезії, на думку Оксани Самари, поєднуються обидва світогляди.

Говорила вона і про різні аспекти поетичної творчості. Так, у західних країнах, за словами пані Оксани, протягом останніх 100 років римованої поезії майже не пишуть, працюють з верлібром. Через це, при спробі перекласти українську римовану поезію іншими мовами, зокрема, англійською, постає проблема – римовані вірші майже ніхто не береться перекладати. Українці звикли до силабо-тоніки, ми звертаємо увагу на звучання вірша, його мелодійність. Але красиві рими, алітерації ускладнюють переклад.

– Часом перекладач починає розплутувати такі речення, він не розуміє і просить – «Перекладіть мені це з української на українську». Зрештою, верлібр теж має свої внутрішні вимоги. Верлібр не має рими, але це не значить, що там може бути все, що завгодно. У верлібрі є думка, розпочата і закінчена, яка доходить до кульмінації у певній точці. Ця думка повинна бути новою, оригінальною, важливою. Верлібр не дозволяє замаскувати відсутність змісту вправним римуванням.

Поділилася Оксана Самара і деякими міркуваннями про перекладацьку діяльність. Будь-яка держава, що дбає про власну культуру, зацікавлена у представленні власної літератури за кордоном і вкладає певні кошти у переклади художніх творів іншими мовами. Є спеціальні грантові перекладацькі програми, проте Україна такої поки що не має,  тому перекладачі української літератури працюють, в основному, на ентузіазмі.

Оксана Самара не лише захоплено розповідала про все, чим займається, а й так само натхненно читала свої вірші – частинки проекту «Внутрішня справа сталі». Ця збірка, за словами авторки, складається з віршів про людей, чия щоденна справа – долати труднощі. І вона ще чекає свого видавця.

         

«Миколайчики  » для «горличан»

Також на зібранні відбулося вручення авторських примірників третього числа альманаха «Горлиця». Ніна ГОЛОВЧЕНКО, укладач збірки, літературний редактор прозових творів (аматорську поезію редагує Г. Горовий), директор Імідж-центру, зазначила, що публікація у збірці – це доробок до творчого портфоліо юних поетів і прозаїків. Ніна Іванівна постійно докладає багато зусиль до виходу кожного з трьох номерів альманаха і до організації засідань «Горлиці».

Світлана ПАТРА, журналіст-фрілансер Імідж-центру Університету «Україна», окрім власних авторських примірників альманаха, отримала також Грамоту від президента Університету «Україна» Петра Михайловича ТАЛАНЧУКА «За активну інформаційну підтримку діяльності університету у ЗМІ, з нагоди 17-річниці з Дня заснування Університету «Україна». Також Петро Михайлович подарував Світлані нову власну книгу публіцистики «Державотворчий потенціал української нації».

Свої авторські примірники отримали всі присутні на засіданні:  Світлана ПАТРА, Геннадій ГОРОВИЙ, Саша ФРОЛОВА, Вікторія КЛЮШИНА, Ольга ПРИНДЮК, Софія МАТВІЄНКО, Анастасія ЧЕБАНУ, Маріанна ЯСЬКО, Марія ХОХЛОВА, Яніна ЯРМОЛЕНКО, а також засновник студії «Горлиця» Олексій ТАТАРІНОВ і професор Станіслав ЗАБАРА.

             

Невід’ємною частиною кожного зібрання є представлення учасниками «Горлиці» своїх творчих доробків. Власну поезію читали Валерія ЧЕРНЯЄВА, Ольга ПРИНДЮК та Анастасія ЧЕБАНУ. Дебютантки «Горлиці», Надія БАБИНЕЦЬ та Марія ХОХЛОВА представили детективну прозу. Марія читала невеличке оповідання, а Надія – уривок з роману. Кожен прочитаний твір коментували Тетяна Череп-Пероганич, Геннадій Горовий та гостя студії, журналістка Ірина Новоставська. Поезія Олексія ТАТАРИНОВА завершила засідання.

Потім, за чаюванням, без якого не обходиться жодне зібрання «Горлиці», усі, хто бажав, міг поділитися враженнями від зустрічі. Ось така вона – пташка Горлиця. Тепла і домашня. Такою є і студія «Горлиця» – тепла і затишна. Як рідний дім.

 

Враження

Юні та вже досвідчені «горличани» охоче ділилися своїми враженнями від зібрання та «миколайчиків» від «Горлиці».

Геннадій ГОРОВИЙ:

‒ На жаль, увесь світ можна охопити лише серцем, і тому доводиться від деяких проектів і справ відходити. Набагато легше це робити, якщо знаєш, що воно житиме і далі. Так, сумно залишати «Горлицю», але проект рухається далі – і це вже приємно. Зараз я задіяний в інших проектах, де моя допомога більш потрібна. Сподіваюся, ви ще про мене почуєте. Зараз вийшов крайній випуск моєї програми на Обухівському телебаченні і за короткий час він набув  популярності.

Яніна ЯРМОЛЕНКО:

‒ Від кожних відвідин літературної студії «Горлиця» я черпаю натхнення. Здавалося, воно десь заблукало, але це лише до часу нової зустрічі з учасниками студії. 16 грудня, напередодні Дня Святого Миколая, у нас відбулася зустріч з Оксаною Самарою. Вона дуже освічена людина, її цікаво слухати. Оксана – затребувана в наш час поетеса, чиї вірші не залишають байдужими. Ми дізналися не лише про риму,  а й про верлібр, який є дуже актуальним за кордоном. Нас відвідав Станіслав Забара. Він – не лише професор, доктор технічних наук, а й поет. Його віршам притаманна щирість, іронія. Його вірші можуть допомогти кожному, хто бажає стати хоч трохи мудрішим. Дуже приємно було отримати авторські екземпляри альманаху «Горлиця» та познайомитися з творчістю колег, прочитати свої твори не з папірця чи чернетки, а зі сторінок книги. Дякую всім, хто створив для нас таку теплу атмосферу.

Маріанна ЯСЬКО:

‒ Миколайчики від Горлиці були не лише приємними, а й корисними. Спілкування з поетесою, перекладачем та науковцем Оксаною Самарою залишили чудові враження. У неї є своєрідна енергетика, яка чіпляє та надихає на нові творчі звершення.

Не можу не згадати свої відчуття від отриманого примірника альманаху «Горлиця». Було дуже приємно стояти поруч із досвідченими поетами та тримати у руках символ творчості студентів та випускників Університету «Україна». І знати, що я також щось можу.

Олександра ФРОЛОВА:

‒ 16 грудня я відвідала чергове зібрання літературної студії «Горлиця» і не пошкодувала. Цього разу зібралося дуже багато учасників нашої студії, а також до нас завітала Оксана Самара, письменниця, перекладач і культуролог. Мушу сказати, що це зібрання було досить пізнавальним, адже не кожен день можна зустріти таку талановиту людину, як пані Оксана. Особливо мене зацікавила інформація, яка стосувалася практики перекладу віршів та прози. Для мене, як для майбутнього перекладача, це є вкрай важливим аспектом навчання, адже в подальшому я хотіла б розвивати свої уміння в царині художнього перекладу. У той же час, ця лекція надихнула мою сестру до спроби перекладу моїх віршів англійською мовою. Отже, я вважаю, що це підсумкове зібрання «Горлиці» було вельми плідним. Сподіваюся, ми і надалі будемо рухатися в цьому напрямку.

Вікторія КЛЮШИНА:

‒ Засідання «Горлиці» завжди овіяні натхненням і особливим почуттям одностайності. Ми збираємося заради творчості, щоб бути почутими. Та особливо приємно бачити результати своїх творчих зусиль. Завжди із трепетом чекаю на вручення збірників нашої студії. Ми є, ми продукуємо ідеї. Наш альманах – беззаперечний доказ цьому.

Надія БАБИНЕЦЬ:

− Я вперше потрапила на засідання «Горлиці» і, на жаль, запізнилася через іспит, тому я не змогла насолодитися виступом Оксани Самари повною мірою. Але ті п’ять хвилин залишили теплий слід у моїй пам’яті. Дуже приємна людина, з теплою усмішкою та ніжним голосом, красивими та життєвими віршами. Почула лише три, але найбільш запам’ятався вірш «Колоради-москалі» – з гумором та смислом.

Я мала змогу трішечки ознайомитися з виданням, і ті роботи, що я встигла прочитати, мені дуже сподобалися. Кожен твір, прочитаний на засіданні, цікавий та унікальний по-своєму. Дуже радію з нагоди прочитати уривок з першої глави книги, яку закінчила писати на початку 2015 року. Дещо хвилювалася, тому читала швидко і, можливо, не дуже чітко. Приємно було почути критику та запитання. Тепер я знаю основні плюси та мінуси.

Запрошені гості та всі присутні на цьому зібранні залишили приємне враження. Сподобалось усе, що я почула і побачила. Вірші засновника «Горлиці» О. Татарінова вразили мене найбільше. Мабуть тому, що в них є смак спогадів, смак пережитого. Ці рядки чітко передають, що ця людина пережила багато, і має, що розповісти. Особисто мене це навело на думку про те, що я насправді ще дуже мало про що знаю. Під час чаювання я змогла ближче познайомитися з присутніми на зібранні. «Горлиця» мені дуже подобається. Сюди хочеться приходити не один раз, щоб знову почути твори інших людей, відчути цю атмосферу, поспілкуватися зі старими та новими знайомими. Творчість об’єднує! І «Горлиця» це доводить.

Валерія ЧЕРНЯЄВА:

− Мені, як першому модератору студії, було трохи сумно сидіти на черговому зібранні, знаючи, що ось-ось маю передати свої повноваження своєму наступнику, Яніні Ярмоленко. Проте вірші гості Оксани Самари прогнали сумні думки. Вірші пані Оксани надихають та відкривають для тебе якийсь новий світ творчості, звідкіля можна брати ідеї для нових творів. Я отримала велике задоволення та натхнення, адже для цього і створена наша літературна студія «Горлиця»: надихати та вчити майстерності творення художньої літератури! Я щаслива, що наша літературна студія розвивається, рухається вперед та поповнюється дійсно талановитими людьми!

Анастасія ЧЕБАНУ:

− Атмосферу «Горлиці» не порівняти ні з чим! Кожного разу я відчуваю родинне тепло, і цього разу – не виняток. На зібранні панував затишок, гості – дуже талановиті. Пані Оксана Самара, яка має чудовий ніжний голос, розповіла багато цікавого, я навіть дещо собі занотувала. Її вірші також були вражаючими – живі і життєві, вони глибоко проникали в душу! Також неможливо не згадати вручення примірників альманаха «Горлиця». Це неймовірне відчуття – коли тобі вручають ключик до дверей, які ведуть у розмаїття яскравих світів «горличан». Мені дуже пощастило – у цьогорічному альманасі були й мої вірші. Я була така щаслива, отримавши свій екземпляр і спостерігаючи, як інші автори отримують свій «шматочок щастя». Вразили вірші засновника «Горлиці» – пана Олексія Татарінова. Я була дуже розчулена, адже це було ціле життя, відтворене вмілими руками свого творця!

І, звичайно, чаювання! О, ці моменти, коли спілкуються самі душі! Мені дуже сподобалося, адже  тут і народжуються нові думки та ідеї!

Укотре дякую «Горлиці» за можливість бути частиною прекрасного всесвіту!

Костянтин ЗОЗУЛЯ

Засідання дуже сподобалося. Оксана Самара розповіла багато цікавого. Порадував вихід третього номера альманаху «Горлиця», сподобалися твори, які читали учасники та гості.

    

Вірші Оксани Самари

 

Колоради-москалі

 

хочуть нашої землі,

надивились Кісєльова –

подуріли взагалі.

Мов об'їлись белени –

похапались за дрини,

так поперли до «Домбасу» –

ледь не репають штани.

Як загнати москаля

до гнізда його – Кремля?

Як попхати з цеї хати

без гармати й звіздюля?

 

Чи воно не поніма,

як де руку підійма –

там і ноги простягає:

тут йому не Кострома,

не Саратов, не Рязань...

Розпаскудились – ти глянь!

Хочеш жити по-сусідськи –

у сусіда не погань!

А плодюче – ти диви!

Лізе й лізе із Москви!

Хоч души його Донцовим,

хоч Шухевичем чави!

 

Чим вколошкать москаля,

Що сусіду дошкуля?

Чи полити дихлофосом,

Чи побризкати здаля?

Ні сумління, ні встида –

розплодилися – біда!

Щоб збороти цю гидоту,

слід почати із гнізда!

На усіх – одне лице,

в голові – одне слівце...

Зняти б їх із Кісєльова

і обрізать РПЦ!

 

Як одійдуть з дурману,

то забудуть про війну

і заходяться удома

полювати сарану:

полюструють, потриндять,

по в'язницях посидять,

поганяють «по просторах»

путінят і медведят –

 

хай ся тішить брат-москаль!

Нам на це віддать не жаль

Яроша, Ляшка, Найема,

катапульту і рояль,

вила, шини і дрини,

їхні репані штани!

Москалі, ідіть додому –

ми не хочемо війни!

(джерело – https://www.facebook.com/notes/oksana-samara/колоради-москалі/845628322132781?__mref=message_bubble