Жінка-УКРАЇНКА

Літа – у вирій з журавлями,
Вкриває скроні сивина,
Та завжди птахом поміж нами
Любов бентежна, як весна.
Немов молитву спозарання,
Шепочу вкотре ці слова:
«Ваша Пресвітлосте, Дамо,
Сонячна жінко моя...»

Вони між нами вже роками,
Весела днина чи сумна,
І не страшні їм розставання,
Бо гріє їх любов свята.
Немов молитву про кохання,
Шепочу вкотре ці слова:
«Ваша Пресвітлосте, Дамо,
Сонячна Жінко моя...»

Настане вечір чи світанок –
Земний закінчиться мій шлях,
Полине в небо з журавлями
На зустріч з Господом душа.
Немов молитву на прощання
Повторить, вірю я, вона:
«Ваша Пресвітлосте, Дамо,
Сонячна Жінко моя...»

Богдан Мельничук