Жінка-УКРАЇНКА

17 листопада Національний музей літератури організував гранично важливий та актуальний захід – зустріч із письменниками, чиї твори увійшли до першої в Україні антології майданівської лірики «Материнська молитва. Українки — героям Майдану», котра побачила світ у видавництві «Наш формат» у лютому 2014 року. Її упорядниця – знана письменниця та громадсько-культурна діячка Тетяна Череп-Пероганич. У книзі опубліковані поезії Оксани Радушинської, Тетяни Череп-Пероганич, Іванни Стеф’юк, Галини Фесюк та багатьох інших письменниць (про "Материнську молитву" читайте: http://surl.li/arzgb).

«Зазначу, що збір матеріалів як такий — не оголошувався, - розповідає Тетяна Череп-Пероганич. – Восени 2013 року ми створили портал «Жінка–УКРАЇНКА», яким я керую. І вірші, що надходили на нашу пошту — в часи Майдану вони буквально посипалися. Я не пригадаю, аби ми відхилили котрийсь текст. Дуже хотілося зберегти оті поетичні скарби новітньої історії України».

Оксана Радушинська  презентувала аудіокнигу "Метелики в крижаних панцирах" у Старокостянтинові на Хмельниччині. Проєкт "Особлива книга для особливих дітей", реалізований за підтримки Українського культурного фонду, спільно з Хмельницькою обласною бібліотекою для дітей імені Т.Г.Шевченка, відомий вже чималій частині школярів України. Презентації відбулися у Києві, Львові, Івано-Франківську, неодноразово у Хмельницькому та Красилові...

На Старокостянтинівщині про аудіокнигу уже розповідали в місцевій восьмій школі та в селі Бутівці. Отепер "Метелики..." прилетіли до рідного міста Оксани Петрівни  з презентацією для підлітків міських шкіл!

Ініціювала і організувала захід директор старокостянтиівського інклюзивно-ресурсного центруОлена Голюк.

А презентували проект, разом з Оксаною, постійні учасники команди: авторка проєкту, працівниця Хмельницької обласної бібліотеки для дітей ім.Т.Г.Шевченка Олена Цісарук, начальник 42 ГБО майор Олександр Петрук, айтішник - звукорежисер Ігор Вилегжанін. Також за пультом працював волонтер Творчої сотні «Рух до перемоги» Сергій Скоп.

В Україні від давніх часів була поширеною практика допомоги нужденним на громадських засадах. Згадайте спільні толоки, збирання врожаю з ниви вдови, допомога немічним, літнім бездітним людям. Утім саме слово «волонтер» увійшло до лексикону українців порівняно недавно. А на повну силу воно зазвучало і виявило свою незбориму міць з часів Революції Гідності та подальших подій російсько-української війни. Навіть народився жарт: потрібно дістати ядерну боєголовку? Подзвоніть волонтерам. Завтра до вечора буде боєголовка, бутерброди і невеличкий концерт. Саме про волонтерство концертного формату піде мова у цьому матеріалі. І писатиму я не лише як журналіст, а – в першу чергу – як людина, котра з квітня 2014 року є безпосередньою учасницею отакого волонтерського руху.

Створений мною колектив Творча сотня «Рух до перемоги» відомий по всій лінії розмежування. Більше сорока виїздів на Схід, тонни гуманітарної допомоги, сотні концертів, тисячі кілометрів військових доріг. А ще – більше кілограма (!) грамот і подяк від командирів підрозділів, бригад, ОТУ, медаль від Міністерства оборони, відзнаки командирів військових частин, відзнака Президента України за гуманітарну діяльність у зоні АТО і… занесення до розстрільного сепарского списку, як посібника карателів. А ще – величезна кількість оборонців України – від генералів-полковників, до солдат, котрі знають моє ім’я, котрі знають, чекають і люблять наш колектив.

На тему волонтерської діяльності, поїздок на Схід і тих, з ким поєднала отака благодійна співпраця, можна вести тривалу розмову.

Та нині – про інше. Озираючись на пройдений шлях, певний висновок – до волонтерської діяльності найактивніше долучаються саме жінки. Коли чоловіки часто-густо шукають причини і відмовки, жінки найчастіше знаходять можливості. Не маючи жодного наміру применшити внесок до загальної справи сильної половини людства, саме про представниць прекрасної (і таки сильної!) статі розповім сьогодні.

Палацово-парковий ансамбль «Самчики» — музей-садиба у селі Самчики на схід від Старокостянтинова  Хмельницької області. Палац є одним з найкраще збережених, що дало змогу облаштувати музей-садибу. У всеукраїнському конкурсі «Сім чудес України», проведеному в 2007 році, садиба у Самчиках була одним із номінантів від Хмельницької області. 27 травня, вже вчетверте, на території музею відбувся мистецький захід "Імпреза по-самчиківськи", організаторами якого всі ці роки виступають справжні друзі директор музею-садиби Богдан Пажимський, письменниця, громадська діячка, волонтер Оксана Радушинська і засновники мистецького порталу "Жінка-УКРАЇНКА" Юрій та Тетяна Пероганичі.

Якщо перегорнути сторінки фестивалю, то він розширюється, приймає в свою теплу мистецьку родину нових і нових поетів та виконавців. Хтось приїздить всі роки підряд, як, приміром, Народна артистка України Світлана Мирвода, поет, композитор, співак Юрій Старчевод, бандуристка Юлія Григорук, письменники Любов Сердунич, Віталій Міхалевський. У попередні роки на святкову самчиківську сцену виходили Народний артист України Олег Дзюба, лауреат мистецьких конкурсів, український баритон Маркіян Свято, композитор Іван Пустовий, поетеси Ярина Мавка (Ірина Кравчук), Лілія Батюк-Нечипоренко та багато інших.

Неймовірно багато душі в зустріч гостей і проведення заходу вкладають всі працівники "Самчиків" -завжди упорядкована територія, цікава екскурсія маєтком, виставка народних умільців, смачненні вареники, куліш, уха та пам'ятні сувеніри.

Поетично-пісенне дійство об`єднало Київщину і Хмельниччину, поетів та співаків, історію і сучасність.

У кожної – власний шлях у літературі і своя дорога в житті. Поетеси народилися і мешкають у різних містах. По-різному реагують на певні речі. Мають свої вподобання і свої табу. У кожної – власні цілі, мрії, траєкторія руху на шляху їх досягнення. Утім, попри такі різності, жінки-поетеси звучать, як одна поетична строфа, говорячи про своє, про наше, про життєве...

Поетеси Оксана Радушинська зі Старокостянтинова і Тетяна Череп-Пероганич з Києва ініціювали проведення низки літературно-музичих вечорів на теренах України. Запросили до поетичного кола поетесу-колежанку з Києва Лілю Батюк-Нечипоренко. І утрьох взялися створити умовну неписану книгу жіночої долі – несхожу в своїй індивідуальності і подібну до більшості жіночих доль, юну і мудро-осмислену, легковажну і філософську. Перший захід відбувся в липні у столиці України в Галереї мистецтв ім. Павла Загребельного. За місяць поетеси навідалися на Хмельниччину. І саме про цей захід наразі – більше.