Жінка-УКРАЇНКА

Минулої неділі у Замку князів Острозьких у Старокостянтинові на Хмельниччині авторка презентувала свою нову поетичну збірку «…Любов довготерпить».

Атмосферна аура древніх стін, старовинних предметів, живе потріскування вогню в каміні, голос давнього годинника з боєм... Голоси та очі глядачів, переплетення емоцій і серцебиттів... А ще – звучання мелодій, поезія і проза, квіти, шампанське і пахуча кава... Цей день видався особливим. Натхненно, трепетно, сонячно особливим! – так розповідає про свято поезії сама Оксана.

Авторка двадцяти восьми книг поезії та прози для дітей і дорослих, серед яких твори, включені до сучасної шкільної програми, відзначені перемогами у престижних літературних преміях та конкурсах, гідно оцінені читачами, зізнається, що чекала цієї поетичної збірки понад дванадцять років. Хоча не чекала, а натхненно працювала, видаючи «на гора» повісті, роман, дитячі книжечки. А вірші.. За словами Оксани, вони приходили з душі, як світло, закодовувалися словами на білому аркуші, виринали на моніторі комп’ютера, звучали мелодією голосу під час читань. І чекали. Покірно чекали свого часу. Аж доки, осяяні однією назвою, оживуть плетивом історій, одкровень, загравань, істин на сторінках книги, назвавшись іменням любові. Тієї любові, яка вміє довго терпіти, отримуючи у винагороду вічність!

Привітати авторку завітало чимало шанувальників її літературного слова. І першими звучали ті слова, котрі стали назвою книги, процитовані зі Святого письма: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» А далі линула поезія Оксани в авторському виконанні. І когось ті римовані слова примушували зітхнути, когось – посміхнутися, когось – зроситися сльозою. І всіх – замислитися про одвічне і швидкоплинне, про те, чим сповнене життя кожного з нас. Особливим акцентом звучала поезія, створена під враженням поїздок на війну. Адже з 2014 року Оксана – активна волонтерка, котра регулярно відвідує наших захисників із концертами та гуманітарною допомогою. Прозвучали вітання й від тих, хто натепер обороняє Україну від російської агресії. У відеозапису бійці з передової вітали Оксану з важливою подією у творчому житті, а також дякували колективу Творчої сотні «Рух до перемоги» за постійну, надійну підтримку.

Завітали на свято також Оксанині колеги-артисти по волонтерській стезі. Відтак кожен виступ, кожен концертний номер знайшов відголос у серцях глядачів. Як і щоразу, вразила неймовірною енергетикою і майстерністю гри на скрипці Заслужена артистка України Майя Онищук, глядачі співали весняних пісень разом із  Оленою Мишляковською та Кірою Нанба, прем'єру пісні - красивого українського романсу – підготувала Яна Гарманюк у дуеті з Юрієм Вилавським, зачарувала ніжно-пронизливою «Материнською любов'ю» Ліза Вознюк, а начальник 42 Гарнізонного будинку офіцерів Олександр Петрук виконав дві пісні, спершу покликавши глядачів до повстанської родини, а згодом – у духмяну черемхову заметіль. За пультом працював Ігор Вилєгжанін.

«Любов довготерпить… До певного часу цей вислів був для мене не більше, аніж красивим реченням. Воно виринало звідкись, щоб підкреслити красу, трагізм чи жертовність певної ситуації, а потім зникало нікуди, просто безслідно розчиняючись. До певного часу… Отого часу, коли потрапила на війну. Ні, не воювати зі зброєю. Не лікувати у госпіталі. Не витягувати з-під обстрілів. Хоча, все ж таки, воювати… лікувати… витягувати. Словом любові. І отоді ця безмежно терплячка любов почала говорити знову і знову. Своєю особливою мовою.» Особливий, впізнаваний поетичний стиль Оксани Радушинської вже давно має свою чималу когорту читачів. Вихід нової віршованої збірки та жвавий інтерес до неї вкотре підтвердив, що поетичне слово не втратило свого особливого піднесеного значення і в реаліях сучасного світу.

Сергій Грищук
Фото Петра Радушинського