Радушинський Петро

Рік Творчої сотні «Рух до перемоги»

dsc_0595 Минулого року наприкінці жовтня в управлінні юстиції зареєстрували документи про створення всеукраїнської ГО «Творча сотня «РУХ ДО ПЕРЕМОГИ».

Сонячне слово Оксани Радушинської

Львів, Хмельницький, Київ... Нову книгу — роман-фентезі подолянки Оксани Радушинської "...Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва", що вийшла у луцькому видавництві "Твердиня", презентовано для все ширшої когорти читачів.

Днями чергова презентація відбулася в столиці — у Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова в тамтешньому арт-просторі "SKLO". 

Втім не лише студенти й викладачі вишу завітали на свято слова, а й друзі, колеги та шанувальники творчості письменниці. Ініціаторка і модератор заходу Юлія Холодна напрочуд легко занурила присутніх в атмосферу Оксаниної творчості, розповівши про її літературні здобутки, конкурси та премії. А далі спільно з колегою з театру "Слово" Оксаною Чернухою озвучили письменницьке слово з презентованої книги, зачитавши два уривки. Своїми враженнями про книгу поділилася член журі конкурсу "Коронація слова" (у цьому конкурсі рукопис роману двічі отримував відзнаки), редактор щотижневої газети української діаспори в Чикаго "Час і події" Марина Олійник. "Цей роман — найкращий твір про кохання за останні п’ять років", — каже вона. Недарма уривок з нього було опубліковано в літературному додатку часопису. Відтак українська діаспора найпершою познайомилася з фентезійним слов’янським світом Оксани Радушинської. 

У Хмельницькому вперше відбувся конкурс «Наречена року»

Чи не кожа дівчина мріє одягнути весільну сукню. Один раз у житті. Попри те, що у день весілля кожна наречена – найпрекрасніша, утім повторювати цей досвід знову ніхто не хоче. Бо ж стаючи на весільний рушник, пара прагне прожити разом усе життя. Втім, молоді дружини Хмельницького, котрі упродовж минулого року відгуляли весілля зі своїми коханими, залишаючись у щасливому шлюбі, отримали нагоду знову відчути себе нареченими. А ще – артистками, а ще – учасницями конкурсу... І отут я не впевнена, чи варто вживати лише словосполучення «конкурсу краси»?

Оксана Радушинська – лауреат Національної премії «Благодійна Україна»

Ніна Головченко

Фото Петра Радушинського

Магістрантку Університету «Україна» Оксану Радушинську відзначено Національною премією «Благодійна Україна − 2015» у номінації «Волонтер: фізична особа».

«Люди з безмежними можливостями, камертон прагнення до життя», − так зазвичай із захватом говорить про студентів з інвалідністю Петро Таланчук, президент Універститету «Україна», де створено необхідні умови для навчання такої молоді.

Саме отакою жагою до життя, невичерпною енергією і цілим спектром талантів наповнює світ випускниця Хмельницького інституту Університету «Україна», магістрантка кафедри журналістики Університету «Україна» в м. Києві Оксана Радушинська.

Опера «Назар Стодоля» на сцені Хмельницької обласної філармонії

DSC_03 Шевченко сучасний. Шевченко пророчий. Шевченко актуальний. У день, коли про феномен славетного Кобзаря говорили багато і повсюдно, пафосно і щиро, з розумінням і «для годиця» –  в обласній філармонії Шевченка... співали. Прем`єра опери Костянтина Данькевича «Назар Стодоля» за однойменною п’єсою Тараса  Шевченка запросила у світ музики, голосів, драматургії, українського колориту і нашого етнічного барвистого мелосу.  Ще у фойє філармонії стало зрозумілим, що подія викликала неаби яку цікавість у представників культурної еліти краю – багато знайомих облич. А ще потішило, що на прем`єру завітали цілими родинами, навіть з маленькими дітьми. І хоча зовсім юному поколінню напевно було важко зрозуміти геть усі перепитії драми – бо ж як пояснити сучасній дитині, що доньку можна просватати за старого чоловіка, якого вона в очі не бачила? – утім загальний настрій, динаміка, яскраві народні костюми та акторська гра буквально з перших хвилин запросили до Всесвіту, створеного на сцені.

Привітали військове жіноцтво з весною

03Іще зовсім недавно побутував вислів про те, що у війни не жіноче обличчя. Сучасні реалії війни Російської Федераці проти України спростували це твердження. Адже на рівні з чоловіками, українські жінки вступили у боротьбу проти зовнішнього агресора. Хтось боронить рідну землю зі зброєю в руках, хтось – у медичному халаті, величезна армія волонтерок тихо, самовіддано, без пафосу, але надійно забезпечують армійцям тили. Крім того, ціла когорта жінок при погонах виконують чоловічу роботу на службі, поки представники сильної статі воюють в АТО. І найчастіше ніхто не забезпечує для військового жіноцтва особливих комфортних умов. Та й не просять про особливі вигоди ті, хто йдуть воювати. Вони виконують свої безпосередні обов`язки, а паралельно стають бійцям і психологами, і мамами, і мотиваторами, аби сильні чоловіки не «розкисали» і не падали духом. Випадало мені бачити запис на мобільному телефоні атовця, де жінка-медик власноруч... підносить до гармати сорокакілограмовий  снаряд...

Волонтер Оксана Радушинська: «Якби не сиділа у візку, стояла б поруч із бійцями з автоматом у руках...»

Оксана РАДУШИНСЬКА – письменниця, журналістка, громадський діяч, а також – магістрантка Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» (Київ). Останні два роки свого життя вона присвятила волонтерській діяльності.

…Чарівної осінньої днини на теренах Хмельниччини, у Старокостянтинові, народилася дівчинка. Як і всі, була веселою, жвавою дитиною. Та у три роки життя для маленької Оксанки розділилося на ДО та ПІСЛЯ. За добу дівчинка отримала інвалідність. Проте батьки довго не могли довідатися причини – система радянської медицини, що хоч і доживала своє разом із СРСР, проте вперто не бажала визнавати власні помилки. Врешті-решт, батьки привезли Оксану до одного з київських медичних інститутів, де літня професорка, оглянувши дівчинку, прорекла: «Этот ребёнок – не жилец. До пяти лет проживет, максимум…» Але Мама і Тато не змирилися з вироком. Вони зробили все, щоб їхня донечка змогла не просто існувати, а жила повноцінним життям. Оксана закінчила школу, отримала вищу освіту, стала журналісткою, письменницею, володаркою численних премій та нагород творчих конкурсів…

«Морські котики» вітали творчу сотню «Рух до перемоги»

Рясний пухнастий сніг, льодяна «крупа», щедра злива; замети майже в людський зріст, суцільне «скло» на дорозі і біле-біле море снігів у миколаївських степах… Отакі природні реалії супроводжували творчу сотню «Рух до перемоги» у нашій поїздці на південь України – до Очакова і Миколаєва. Завітали до наших бійців (зокрема подолян)  73 Морського центру Спеціального призначення і курсантів 198 навчального центру ВМС. Два концерти – різних за цільовою аудиторією, проте дуже схожі за спрямуванням, адже і в Очакові і в Миколаєві ми дивилися у вічі захисникам України. Одні – «морські котики» – бережуть цілісність та суверенітет держави на мирній території і в зоні АТО. Після концерту напівжартома пояснили: «Оті бородаті тільки-тільки з АТО повернулися – ще не встигли побритися»… А другі – юні хлопці, що попри молодість літ, вже готові боронити рубежі країни і мирне життя кожного з нас.

«Родинне коло» для родин загиблих бійців АТО

12485915_10203936893062170_1076908074461888107_oВ українських родинах час Новорічних і Різдвяних свят традиційно асоціюється з теплом домашніх осель і родинними зустрічами. Зазвичай у ці дні додому навідуються навіть ті, хто упродовж року, заклопотаний щоденними справами, не часто ступав на батьківський поріг. Проте є такі далі, з яких не повертаються… І з особливим болем  відчувається відсутність за родинним столом того, кому стало долею полягти за свободу України. Родини загиблих в АТО старокостянтинівських героїв поріднилися спільною бідою і втратами найрідніших чоловіків, синів, татусів і братів.

Звичайне диво, створене власноруч. Для інших…

DSC_0155Власноруч створити звичайне новорічне диво для інших – просто! Було б бажання, а ще однодумці. Коли співпадають оцих дві складових – знаходяться і ресурси, і можливості, і надійні попутники. За добу до Нового року ціла ватага гостей завітала до вихованців Антонінської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Хмельницької обласної ради. Завітали не з порожніми руками, а зі щедрими подарунками і веселою концертною програмою. У закладі навчаються вісімдесят дітей, але на Новорічні свята більшість із них роз’їжджаються до батьків чи інших родичів. Ті шістнадцятеро, що лишилися, попри малі літа, вже сьорбнули лиха – когось нема куди забирати, а когось краще не забирати в ту «домівку», яка буцім є, але насправді... Більшість дітей віком від 6-ти і старші 18-ти років мають певні фізичні та психічні вади, але не мають вад душ і сердечок. Погодьтеся, це ті барометри, котрі важко обманути! Але дуже легко обдарувати любов'ю, гостинцями і святом!

Двічі за тиждень – в АТО

Дев’ять поїздок в АТО здійснила за рік подільська журналістка, письменниця, волонтерка і керівник творчої сотні «Рух до перемоги» Оксана Радушинська, навідавши разом з артистичними командами у місцях бойових зіткнень наших захисників.

Тисячі облич, кілька десятків концертів у лісах, в палатках, у складах, на фермах, у клубах, на площах, просто неба… Близько двадцяти тон гуманітарного вантажу і тисячі кілометрів під колесами автобусів – між Хмельниччиною, Луганщиною, Донеччиною – від Маріуполя до Сватового по всій лінії вогню.

***
Волонтери творчої сотні «Рух до перемоги» спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков) за погодженням з Генеральним Штабом ЗСУ вчергове здійснили мистецько-благодійну поїздку до бійців на Сході України. Другу за тиждень!

Відбулася восьма церемонія нагородження Всеукраїнської Премії Жінка III тисячоліття

Організатори Всеукраїнської Премії «Жінка ІІІ тисчоліття» вкотре доводять, що жіноча «слабкість» здатна перевернути гори і здійснити неможливе! Сильні, самодостатні, талановиті, професійно і соціально утверджені, реалізовані в творчому покликанні, роботі і родині. Отакі вони - жінки ІІІ тисячоліття. А особливо - цьогорічні переможниці! 

21 листопада 2015 в Київському Національному академічному театрі оперети відбулася восьма церемонія нагородження Всеукраїнської Премії Жінка III тисячоліття.

Щороку Премією нагороджуються жінки, які гармонійно поєднують успіхи в особистому і професійному житті, прагнуть виконувати не тільки свої щоденні обов'язки, а й брати участь у суспільних заходах, займатися благодійною діяльністю, мають особисті досягнення в науці, мистецтві, спорті або будь-яких інших сферах.

Об'єднати вміст