Радушинський Петро

Маскувальні сітки для бійців плели всією громадою Старокостянтинова

04Напевно ж ви чули афоризм про те, що українська армія досі не має на озброєнні атомної зброї лише тому, що таке завдання ніхто не поставив волонтерам? Як відомо, у кожному жарті є лише частка жарту. А щодо українських волонтерів і їхнього уміння знайти, закупити, доставити на передову не лише речі першочергового вжитку, а й складну військову техніку – мовлено не раз. До благородної справи волонтерства долучаються люди різного віку і соціальних статків. Часто найменш заможні віддають останню гривну на потреби бійців, а величезний об’єм роботи виконують власноруч цілі загони небайдужих людей. От і мешканці Старокостянтинова зібралися толокою, аби плести маскувальну сітку в АТО.

За ініціативи настоятеля Святотроїцького храму УПЦ Київського Патріархату отця Степана Капустинського і фотографа творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» Петра Радушинського вперше в місті відбулася акція, котра згуртувала громаду навколо такої ідеї. Ні, маскувальні сітки плели й дотепер – переважно на базі загальноосвітніх шкіл. Але вперше скликали людей різного віку і професій після робочого дня до приміщення Замку князів Острозьких заради благородної волонтерської справи. І люди зійшлися! Вчителі і учні, пенсіонери, службовці, журналісти, волонтери, бібліотекарі, працівники культури, мешканці і гості міста, громада свято троїцького храму.

«Мистецька подільська сотня» вчергове повернулася зі Сходу

05Спека у понад тридцять градусів за Цельсієм, розпечений асфальт, пилюка і гарячий пісок, перевірки на блок-постах в зоні АТО, майже доба в автобусі і більше тисячі кілометрів від Хмельницького до Старобільська на Луганщині. А там – знайомі й зовсім незнайомі, але за суб’єктивними відчуттями – рідні люди. Оті, хто щоденно у спеці-пилюці-пісках, а ще – під обстрілами боронять мир на «великій землі». Артисти творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» вкотре навідалися до наших бійців на Сході.

Офіційний візит хмельницької делегації до міста-побратима Старобільська передбачав співпрацю в благодійно-гуманітарній, діловій та мистецькій площинах. Природно, що наш колектив опікувався третім пунктом програми. В якості ремарки зазначу, що з Хмельницького привезли хуру з гуманітарним вантажем у понад двадцять тон. Продукти харчування, техніку, одяг, навіть питну воду розподілили поміж місцевим населенням, переселенцями та військовими частинами. До однієї з них – артилерійського дивізіону – наш колектив завітав із концертом. Особливих подробиць у цьому матеріалі не буде. І не тому, що немає про що розповідати. Є! Але, заради безпеки бійців, маємо про все мовчати аж до перемоги. Хіба поділитися емоціями… Виявляється зовсім незнайомі вояки можуть сприйматися, як рідні люди.

«Імпреза по-самчиківськи» – 2015

01аДругий рік поспіль в Державному історико-культурному заповіднику «Самчики» на Старокостянтинівщині відбувається літературно-мистецьке свято «Імпреза по-самчиківськи». Започаткована минулоріч Старокостянтинівським районним радіомовленням, заповідником «Самчики», веб-порталом «Жінка-УКРАЇНКА», за підтримки районної ради та РДА, ця культурно-мистецька подія поєдналася з традиційним для Самчик святом Зеленої неділі.

Сонце і пташині переспіви; свято Трійці й козацькі звитяги; гра на бандурі, українські пісні, відомі кожному, авторський спів та поезія; гучні вистріли з козацької гармати і шепіт зеленого листя; велелюдні гуляння і втишене проходжання під зеленими кронами дерев чи залами маєтку… А ще – смачні вареники для учасників імпрези, юшка і каша для всіх учасників заходу, чай просто неба зі справжнього самовара – з присмаком полуничного варення і самчиківського надвечір'я… А ще – зустріч з творчими особистостями, хорошими друзями. А ще – релакс для серця та душі. Це все – Самчики в останній день цьогорічної весни.

«Мистецька подільська сотня» побувала в Маріуполі

Артисти творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» з  Хмельницького здійснили серію концертів для військовослужбовців та цивільного населення у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. Акція відбулася в межах реалізації проекту «Зброя культури» Міністерства культури України за погодженням з Генеральним штабом ЗСУ. Оксана Радушинська, Віктор Шайда, Марина Українець, Артем Ромасюков, Назарій Поляков, Катерина Аргунова, Антон Вараниця, Сергій Грищук і Петро Радушинський за неповних п’ять діб в дорозі здолали понад дві з половиною тисячі кілометрів і, з-поміж інших глядачів, зустрілися з добрим десятком земляків.

Випускниця Університету «Україна» Оксана Радушинська: «Ми переживаємо такий історичний час, коли і мистецтво, і митці повинні чітко визначитися і задекларувати свою позицію».

DSC_0248Світлана Патра,
журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Воєнні дії на Донбасі сколихнули всю країну. Від Львова до Одеси, від Києва до Вінниці українці допомагають нашим бійцям відвойовувати незалежність України. Ця війна, названа АТО (антитерористична операція), – дійсно визвольна. Бо стала відповіддю на спроби колишнього «старшого брата» загарбати наші території. Багато людей долучаються до волонтерської діяльності: сивочолі бабусі та дідусі і запальна молодь, вчителі та учні, селяни та жителі міст. Волонтерами стала значна частина українського народу.

«Пісня про пісню» Віктора Шайди

Здавалося б, що може бути простіше, аніж написати про творчий успіх співака, з яким разом працювали у понад сотні концертів? Різних концертів – від камерних до велелюдних, від піднесено-позитивних до емоційно важких, наче кам’яна скеля; у залах і на вулицях, у будинках культури, будинках офіцерів, пристосованих чи зовсім не пристосованих приміщеннях, в ангарах, на летовищах, на полігонах, просто неба… Що може бути легшим, аніж написати про людину, чия життєва позиція правильна і чітка, з ким безліч разів спілкувалися і в межах творчих аспектів і в неформальних ситуаціях? …Але, коли у великій залі філармонії гасне світло, коли на сцену виходять близько шести десятків музикантів симфонічного оркестру, а потім – соліст, коли починає звучати музика, переплітаючись із голосом виконавця, слова ненаписаної ще статті трансформуються в емоції і підсвідомо прагнеться зберегти лет отих емоцій щонайдовше отакими, не розкодованими, аби післясмак саме цього концерту лишався і в наступні дні.

«Мистецька подільська сотня» побувала на Яворівському полігоні

Випадковостей у житті не буває. Навіть, якщо вони трапляються, це однаково результат цілеспрямованих дій і цілої низки свідомих кроків у напрямку реалізації задуму чи мети. Тож певно не випадково, розпочавши свою благодійно-концертну діяльність на підтримку українських вояків у Вербну неділю 2014 року, знакові виступи творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» припадають на великі свята. От і день Сорока Святих видався для нашого колективу насиченим і важливим у плані морально підтримки героїв, що вже за тиждень вирушать на схід, аби захищати спокій і відновлювати мир в Україні. Цього разу спілкувалися із мобілізованими на Яворівському полігоні Академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Міжнародного Центру миротворчості та безпеки, що на Львівщині.

На межі зими і весни концерти «Мистецької подільської сотні»

В останній день зими творче волонтерське об’єднання «Мистецька подільська сотня» здійснило два благодійні концерти на Рівненщині. Спершу навідалися до рівненського полігону, а на зворотному шляху завітали з благодійним концертом у смт Мізоч Здолбунівського району. Дві насичені зустрічі з глядачами —  бійцями і цивільними, дві вщерть заповнені зали, два різні за емоційним наповненням концерти... Виїхали артисти  з дому ще взимку, а повернулися вже з весною і першим рясним березневим дощем. Отож подробиці.

Новини з життя «Подільської мистецької сотні» від Оксани Радушинської

Концерт в «автобаті»

Другий понеділок поспіль наша Мистецька подільська сотня навідується з концертами до військових частин. Учора вітали із зимовими святами, бажали особистих гараздів та втілення спільного прагнення МИРУ в Україні, а також грали-співали-танцювали для і разом зі службовцями військової частини А-0598, а в народі просто «старокостянтинівський автобат».

Захід організував директор 42 Гарнізонний Будинок Офіцерів Сергій Чаплаков. Взяли у концерті участь й представниці 42 ГБО - вихованка тамтешньої вокальної студії Олена Фейчук та солістка гурту "2+3" Олександра Франчук (керівник - полковник Євгеній Блискун). Яскраве виконання пісень подарувала ще одна солістка цього гурту, незмінна учасниця «сотні» Катя Аргунова.

Благодійний концерт у Старокостянтинові

У Старокостянтинові, що на Хмельниччині відбувся благодійний концерт на підтримку 7-го батальйону Добровольчого Українського корпусу Хмельницької області. Концертну програму для городян подарували професійні співаки, музиканти, літератори з волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня». А організатором акції виступив місцевий осередок громадської організації «Правий сектор» і його керівник Павло Слободенюк.

Звісно, кожен з нас у різний спосіб вже долучався до схожих акцій, бо їх організовується не мало. І ще не раз доведеться долучитися. Просто тому, що своїх на війні не кидають. Просто тому, що чужих там немає. І в нас не буде другого шансу не віддати ворогу свою країну.

Десята благодійна акція на Проскурівській (фото)

В¦кторр ШайдаКоли на початку вересня у тепле п’ятничне надвечір’я на центральній пішохідній вулиці Хмельницького біля міського управління культури почала звучати музика і пісні, а когорта якихось людей завзято закликала не проходити повз, бо саме тут і саме зараз відбувається безстрокова акція по збору коштів для хмельницьких бійців у зоні АТО, багато хто дивився на нас зі здивуванням і недовірою. Сказати, що благодійні концерти саме такого цільового спрямування – поодиноке явище, було б відвертою неправдою. Митці – хто в який спосіб може – долучаються до підтримки української армії, вимінюючи свої таланти на гроші. Але співати, грати мелодії, читати поезію просто посеред вулиці, стоячи поміж пішоходами  і «озброївшись» мінімальним комплектом звукопідсилюючої апаратури, без будь-яких спецефектів і бодай умовних підмостків – вчинок неординарний, надто для Хмельницького.

Одинадцять благодійних концертів за місяць – заради українських армійців

Відстань у майже триста кілометрів між Рівним та Сатановим на Хмельниччині… А навпроти – однакові очі з війною у зіницях, схожі емоційно оголені почуття, щире прагнення розрадити, розважити і відволікти від болючих спогадів тих наших героїв, котрі отримали поранення в боях за Україну.

Об'єднати вміст