Творче волонтерське об’єднання «Мистецька подільська сотня» спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів при сприянні Генерального Штабу України здійснили чергову волонтерську поїздку в зону АТО – до Сєвєродонецька і Старобільська.
Щоразу після повернення зі сходу країни, все менше хочеться писати і говорити про побачене, відчуте, пережите. Не тому, що емоції притуплюються. Аж ніяк! Хіба можна звикнути до метаморфоз, що наче на машині часу переносять в реальність «глухої» совєтчини – вбогі села, сірі міста, не усміхнені люди і суцільна біднота краю, котрий «кормил всю Украину»? Ми свідомо взялися в дорозі видивлятися… клумбу. Побачили. Аж одну. Біля чийогось обійстя. Одноголосно прийшли до висновку, що там найпевніше живуть не місцеві, а хтось, чиє коріння – з хохляцької України. А хіба можливо спокійно сприймати реальність, в якій живуть наші захисники: вже звикнувши до неї, вже вважаючи її своєю правдою, перекроївши власне світосприйняття з клопотів мирного колись життя на військову стезю? І не зійти їм із цієї стезі ще довго. Якщо взагалі будь-коли вдасться забути про пережите. Відтак не хочеться вкотре повторювати, що ця війна стосується кожного з нас, що всі ми маємо боротися за Україну. Якщо досі хтось не утямив такої кардинальної правди, то гріш ціна таким українцям. А чого хочеться? Робити. Робити те, що можеш, чому навчилася, чого від тебе чекають, адже з якогось часу тебе почали називати вже не поетесою чи журналісткою, а волонтеркою. Ото й відповідай статусу! Проте журналістська жилка править своє і враження та факти підсвідомо вишиковуються в речення, що змальовують словами те, що бачать очі й відчуває душа.
Такий щільний графік виїздів до військовослужбовців з благодійними концертами по Україні природно дається взнаки на рівні фізичної втоми. Проте вона просто мізерна у порівнянні з тими емоціями, тими словами вдячності, тими відкритими навстіж душами наших захисників, з якими випадає спілкуватися під час волонтерсько-мистецьких поїздок. Коли усвідомлюєш, дивлячись у вічі бійцям, що вони ризикують власним життям заради наших мирних буднів, тоді всі питання доцільності затрачених зусиль не тільки відступають на дальній план, а просто зникають на тлі розуміння потрібності того, що ти можеш зробити для цих людей. Отож, спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів (директор Сергій Чеплаков), «сотня» завітала з концертами до Львова – до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де лікуються і проходять реабілітацію бійці АТО. Наступний пункт призначення – Яворівський полігон Академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Міжнародного Центру миротворчості та безпеки. На Яворівському полігоні ми бажані гості, оскільки отримуємо запрошення завітати туди вже не вперше і, як наслідок, не востаннє.
«Мистецька подільська сотня» – творче об'єднання співаків, музикантів, літераторів, художників, танцівників, журналістів – усіх творчих і небайдужих людей, що утворилося на волонтерських засадах у квітні 2014 року в Хмельницькій області. Мета діяльності – благодійні концерти та акції з метою фінансової і моральної підтримки українських військових на всій території України.
Артисти творчого волонтерського об'єднання «Мистецька подільська сотня» спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів подарували концерт для бійців, що проходять лікування у хмельницькому шпиталі. Принагідно привітали з професійним святом медичних працівників закладу, котрі неодноразово перебували на ротації в зоні АТО. Та й на тепер частина лікарів у складі санітарної роти рятує життя українських героїв у сватівському госпіталі неподалік лінії фронту на Луганщині. Тепле і щире спілкування з земляками-медиками наша «сотня» мала під час нещодавньої поїздки з концертами в зону АТО, коли, зокрема, заїхали до Сватового. Але наразі не про Луганщину, а про рідне Поділля.
Спека у понад тридцять градусів за Цельсієм, розпечений асфальт, пилюка і гарячий пісок, перевірки на блок-постах в зоні АТО, майже доба в автобусі і більше тисячі кілометрів від Хмельницького до Старобільська на Луганщині. А там – знайомі й зовсім незнайомі, але за суб’єктивними відчуттями – рідні люди. Оті, хто щоденно у спеці-пилюці-пісках, а ще – під обстрілами боронять мир на «великій землі». Артисти творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» вкотре навідалися до наших бійців на Сході.
Офіційний візит хмельницької делегації до міста-побратима Старобільська передбачав співпрацю в благодійно-гуманітарній, діловій та мистецькій площинах. Природно, що наш колектив опікувався третім пунктом програми. В якості ремарки зазначу, що з Хмельницького привезли хуру з гуманітарним вантажем у понад двадцять тон. Продукти харчування, техніку, одяг, навіть питну воду розподілили поміж місцевим населенням, переселенцями та військовими частинами. До однієї з них – артилерійського дивізіону – наш колектив завітав із концертом. Особливих подробиць у цьому матеріалі не буде. І не тому, що немає про що розповідати. Є! Але, заради безпеки бійців, маємо про все мовчати аж до перемоги. Хіба поділитися емоціями… Виявляється зовсім незнайомі вояки можуть сприйматися, як рідні люди.
Артисти творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» з Хмельницького здійснили серію концертів для військовослужбовців та цивільного населення у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. Акція відбулася в межах реалізації проекту «Зброя культури» Міністерства культури України за погодженням з Генеральним штабом ЗСУ. Оксана Радушинська, Віктор Шайда, Марина Українець, Артем Ромасюков, Назарій Поляков, Катерина Аргунова, Антон Вараниця, Сергій Грищук і Петро Радушинський за неповних п’ять діб в дорозі здолали понад дві з половиною тисячі кілометрів і, з-поміж інших глядачів, зустрілися з добрим десятком земляків.
Світлана Патра,
журналіст Імідж-центру Університету «Україна»
Воєнні дії на Донбасі сколихнули всю країну. Від Львова до Одеси, від Києва до Вінниці українці допомагають нашим бійцям відвойовувати незалежність України. Ця війна, названа АТО (антитерористична операція), – дійсно визвольна. Бо стала відповіддю на спроби колишнього «старшого брата» загарбати наші території. Багато людей долучаються до волонтерської діяльності: сивочолі бабусі та дідусі і запальна молодь, вчителі та учні, селяни та жителі міст. Волонтерами стала значна частина українського народу.
Понад тисячу триста кілометрів через всю Україну в один бік – від Яворівського полігону біля кордону з Польщею до Старобільська неподалік Росії – здолали учасники «Мистецької подільської сотні» упродовж тижня. Мета – незмінна: через слово, пісню, музику наснажувати наших бійців, що боронять мир в Україні. А скільки тисяч кілометрів намотано за майже рік такої діяльності на колеса автівок, бусиків, «газельок», спринтерів, що возили нас до шпиталів, військових частин, різних майданчиків, зокрема і просто неба – тепер навіть не підрахувати! Хоча творчий колектив друзів-волонтерів регулярно здійснює благодійні виступи перед армійцями усіх родів військ, проте поїздка до прифронтового Старобільська виявилася особливою, знаковою. І тому, що це – перша поїздка на Схід. І тому що прагнули її, шукали можливості здійснити понад вісім місяців. І тому, що поїхали в межах офіційного візиту делегації з Хмельницького до міста-побратима Старобільська. І тому, що місія у нас була подвійна – збадьорювати українських вояків, а також комунікувати з переселенцями із окупованих територій, аби насаджувати їм таке очевидне розуміння, що Україна єдина.
Випадковостей у житті не буває. Навіть, якщо вони трапляються, це однаково результат цілеспрямованих дій і цілої низки свідомих кроків у напрямку реалізації задуму чи мети. Тож певно не випадково, розпочавши свою благодійно-концертну діяльність на підтримку українських вояків у Вербну неділю 2014 року, знакові виступи творчого волонтерського об’єднання «Мистецька подільська сотня» припадають на великі свята. От і день Сорока Святих видався для нашого колективу насиченим і важливим у плані морально підтримки героїв, що вже за тиждень вирушать на схід, аби захищати спокій і відновлювати мир в Україні. Цього разу спілкувалися із мобілізованими на Яворівському полігоні Академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Міжнародного Центру миротворчості та безпеки, що на Львівщині.
В останній день зими творче волонтерське об’єднання «Мистецька подільська сотня» здійснило два благодійні концерти на Рівненщині. Спершу навідалися до рівненського полігону, а на зворотному шляху завітали з благодійним концертом у смт Мізоч Здолбунівського району. Дві насичені зустрічі з глядачами — бійцями і цивільними, дві вщерть заповнені зали, два різні за емоційним наповненням концерти... Виїхали артисти з дому ще взимку, а повернулися вже з весною і першим рясним березневим дощем. Отож подробиці.
Віктор Шайда і Оксана Радушинська, Марина Українець - активні і цілеспрямовані, митці, патріоти.
Як багато ними та їх друзями вже зроблено для українських вояків, як багато вони ще неодмінно зроблять! Бо інакше - ніяк! Всі ці люди не просто команда, а МИСТЕЦЬКА СОТНЯ!
Про це в передачі «Відверта розмова/» Хмельницької державної телерадіокомпанії».
Дивіться: http://odtrk.km.ua
Творче волонтерське об’єднання «Мистецька подільська сотня» продовжує здійснювати концертно-благодійну діяльність, спрямовану на підтримку українських вояків. Черговим місцем об’єднання творчості, думок, незламної віри в нашу перемогу і консолідації громади стала Стара Синява. Саме там днями відбувся благодійний концерт, під час якого артисти вимінювали свої таланти на гроші містян, аби спрямувати усю зібрану суму на підтримку старосинявських атошників.