Жінка-УКРАЇНКА

Артисти творчого волонтерського об'єднання «Мистецька подільська сотня» спільно з 42 Гарнізонним будинком офіцерів подарували концерт для бійців, що проходять лікування у хмельницькому шпиталі. Принагідно привітали з професійним святом медичних працівників закладу, котрі неодноразово перебували на ротації в зоні АТО. Та й на тепер частина лікарів у складі санітарної роти рятує життя українських героїв у сватівському госпіталі неподалік лінії фронту на Луганщині. Тепле і щире спілкування з земляками-медиками наша «сотня» мала під час нещодавньої поїздки з концертами в зону АТО, коли, зокрема, заїхали до Сватового. Але наразі не про Луганщину, а про рідне Поділля.

Після теплого літнього дощу, котрий приходив поперед нами, у парковій зоні навпроти центрального корпусу хмельницького шпиталю – а саме там ми розмістилися просто неба – легко співалося і легко спілкувалося. Бо співаємо-граємо ті пісні, котрі разом з нами співають бійці, бо мову ведемо про ті речі, про ті цінності, що є спільними для всіх нас, таких різних і водночас таких схожих у своїх прагненнях до радості, до любові, до миру.

А поспівати-пограти для наших героїв зголосилася яскрава когорта молодих хмельницьких талантів: випускниці музичного училища ім. В.Заремби бандуристка Марина Круть та співачка Анастасія Гулевата; скрипаль Антон Вараниця, співаки Назарій Поляков,Марина Українець; представники 42 ГБО на чолі з директором Сергієм Чеплаковим: Ірина Качан, Юрій Вилавський, Олена Фейчук, капітан ЗСУ Олександр Петрук; представниця 15 ГБО Наталя Резніченко; і, звісно, співорганізатори «сотні» Віктор Шайда та авторка цього матеріалу. Концерти у медичних закладах зазвичай сповнені своєї специфіки: хтось має можливість бути присутнім в умовному глядацькому залі від початку заходу до фінальної пісні, хтось змушений іти на процедури, а ще долучаються до когорти глядачів випадкові відвідувачі пацієнтів чи медичні працівники, котрі, пробігаючи повз, зупиняються на пісню-другу, а далі – знову до своїх професійних обов’язків. Важливо те, що кожен із глядачів отримує за ту годину-півтори, чи п’ять-десять хвилин позитивні емоції і своєрідний емоційний заряд. Бо ж наші артисти щоразу готують різнопланову концертну програму. От і цього разу співали про «Воїнів світла» і «Старі фотографії», «Під облачком», «Втростеш ти, сину», «Групу крови», «Ленту за лентою», про порічкове вино і рідний край, про кохання, надію і про війну. А, коли зазвучала скрипка Антона Вараниці, алейка у парку, що до цього правила за сцену, перетворилася на танцювальний майданчик. Хлопців запросили до танцю не лише наші артистки, а й маленька донечка Наталії Резніченко Варвара, котра прийшла разом з мамою на концерт і стала справжнім сонечком для бійців. Такими ж сонечками засвітили їм у душі листи та малюнки від старокостянтинівських школярів. Символічно, що для бійця, котрий після лікування, демобілізується, дістався малюнок з хатинкою, а для його побратима, котрому незабаром повертатися на війну, – з танком. Про війну, танки, «Гради», «мухи», про бої в Донецькому аеропорту, про бойових друзів, що вмирали в нього на руках говорив по завершенню концерту справжній герой кіборг «Вітер». Хоча поранені, після всього пережитого, зазвичай не надто охочі до відвертостей, проте наш земляк-герой певно відчув, що команда «сотні» поїздивши-побачивши-усвідомивши немало всього разом з вояками, перефразовуючи Кіплінґа, однієї крові, одного духу і одного прагнення з бійцями – щонайшвидше перемогти рашистсько-сєпарських орків й повернути мир в Україну.

Ще довго по тому, як відзвучала фінальна пісня цього концерту, ми спілкувалися і фотографувалися з бійцями, вже традиційно обмінялися номерами телефонів, аби не загубитися, аби підтримувати одні одних і спільно рухатися до перемоги.

Принагідно дякуємо за допомогу в технічному забезпеченні цього благодійного концерту-акції начальниці управління соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Наталії Шабельник та приватному перевізнику Ярославу Крілю.

Оксана Радушинська

Фото Петра Радушинського