Радушинська Оксана

"Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва" - двадцять шоста книга письменниці Оксани Радушинської

Радушинська Оксана. …Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва : роман­-фентезі / О. П. Радушинська. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2016. – 452 с.

Лише за один рік – від дня весняного сонцестояння до дня весняного сонцестояння – юній Любаві належить зрости від звичайної дівчинки-знайди, котру принесла стрімка ріка, до воїтельки, означеної долею на спасіння рідної землі. Проти­стояння чорній чаклунській силі та людській злобі, сумніви і страхи, зради і заборони, зневіра, втрати, відкриття й полон… І все це – аби об’єднати людей на боротьбу із заво­йовниками, знайти свій рід і пізнати кохання. Події роману «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва» відбуваються у прадавні часи, і під попелом століть вже й не розібрати, що з того могло статися насправді, а чого ніколи б не було. Лише тоненька ниточка народних традицій та звичаїв, вплетена в сюжетну канву, веде читача до першоджерел і нагадує про щось кревне, дивовижно перегукуючись із подями в сучасній Україні, котра протистоїть ворожій агресії.

У Хмельницькому вперше відбувся конкурс «Наречена року»

Чи не кожа дівчина мріє одягнути весільну сукню. Один раз у житті. Попри те, що у день весілля кожна наречена – найпрекрасніша, утім повторювати цей досвід знову ніхто не хоче. Бо ж стаючи на весільний рушник, пара прагне прожити разом усе життя. Втім, молоді дружини Хмельницького, котрі упродовж минулого року відгуляли весілля зі своїми коханими, залишаючись у щасливому шлюбі, отримали нагоду знову відчути себе нареченими. А ще – артистками, а ще – учасницями конкурсу... І отут я не впевнена, чи варто вживати лише словосполучення «конкурсу краси»?

Ще дві книжки письменниці-волонтерки з Хмельниччини побачили світ у Харкові

12885786_10204423400024540_8359838633034926000_o_729x547Книги для діток письменниці Оксани Радушинської мають назву "Піввеселки у подарунок"

У харківському видавництві "Талант" вийшла казка "Піввеселки у дарунок" письменниці-волонтера Оксан Радушинської.

Як написала сама Оксана у Фейсбуці, книжки вийшли у серії "Читаю сам. 1 рівень".

"Текст українською і російською мовами. З пречудовими малюнками Надії Стельмах.
Цупка палітурка. Яскраві ілюстрації. Великі літери, зручні для читання дитиною.
64 сторінки веселої, різнокольорової, пригодницької розповіді про подорожі, про друзів і про мрію невгамовних равликів Юрасика і Марічки", - написала авторка.

Оксана Радушинська – лауреат Національної премії «Благодійна Україна»

Ніна Головченко

Фото Петра Радушинського

Магістрантку Університету «Україна» Оксану Радушинську відзначено Національною премією «Благодійна Україна − 2015» у номінації «Волонтер: фізична особа».

«Люди з безмежними можливостями, камертон прагнення до життя», − так зазвичай із захватом говорить про студентів з інвалідністю Петро Таланчук, президент Універститету «Україна», де створено необхідні умови для навчання такої молоді.

Саме отакою жагою до життя, невичерпною енергією і цілим спектром талантів наповнює світ випускниця Хмельницького інституту Університету «Україна», магістрантка кафедри журналістики Університету «Україна» в м. Києві Оксана Радушинська.

Опера «Назар Стодоля» на сцені Хмельницької обласної філармонії

DSC_03 Шевченко сучасний. Шевченко пророчий. Шевченко актуальний. У день, коли про феномен славетного Кобзаря говорили багато і повсюдно, пафосно і щиро, з розумінням і «для годиця» –  в обласній філармонії Шевченка... співали. Прем`єра опери Костянтина Данькевича «Назар Стодоля» за однойменною п’єсою Тараса  Шевченка запросила у світ музики, голосів, драматургії, українського колориту і нашого етнічного барвистого мелосу.  Ще у фойє філармонії стало зрозумілим, що подія викликала неаби яку цікавість у представників культурної еліти краю – багато знайомих облич. А ще потішило, що на прем`єру завітали цілими родинами, навіть з маленькими дітьми. І хоча зовсім юному поколінню напевно було важко зрозуміти геть усі перепитії драми – бо ж як пояснити сучасній дитині, що доньку можна просватати за старого чоловіка, якого вона в очі не бачила? – утім загальний настрій, динаміка, яскраві народні костюми та акторська гра буквально з перших хвилин запросили до Всесвіту, створеного на сцені.

Привітали військове жіноцтво з весною

03Іще зовсім недавно побутував вислів про те, що у війни не жіноче обличчя. Сучасні реалії війни Російської Федераці проти України спростували це твердження. Адже на рівні з чоловіками, українські жінки вступили у боротьбу проти зовнішнього агресора. Хтось боронить рідну землю зі зброєю в руках, хтось – у медичному халаті, величезна армія волонтерок тихо, самовіддано, без пафосу, але надійно забезпечують армійцям тили. Крім того, ціла когорта жінок при погонах виконують чоловічу роботу на службі, поки представники сильної статі воюють в АТО. І найчастіше ніхто не забезпечує для військового жіноцтва особливих комфортних умов. Та й не просять про особливі вигоди ті, хто йдуть воювати. Вони виконують свої безпосередні обов`язки, а паралельно стають бійцям і психологами, і мамами, і мотиваторами, аби сильні чоловіки не «розкисали» і не падали духом. Випадало мені бачити запис на мобільному телефоні атовця, де жінка-медик власноруч... підносить до гармати сорокакілограмовий  снаряд...

Янголи добра

Oxana-1 Військові дії на Донбасі сколихнули всю країну. Українці допомагають нашим бійцям боронити рідну землю: до волонтерської діяльності долучилися представники різних поколінь і професій, селяни та жителі міст. Спільна біда змінила пріоритети людей та звичний спосіб життя. Волонтерами стала значна частина українського народу

Серед багатьох небайдужих – Оксана Радушинська, випускниця університету «Україна», кавалер ордена княгині Ольги, журналіст, поетеса, письменниця. Вона – лауреат численних конкурсів та премій, автор десятків книг поезії та прози для дорослих та дітей. Від початку 2014 року Оксана Радушинська, попри на прикутість до інвалідного візка, міцно пов’язана з Творчою сотнею «Рух до перемоги», керівником якої вона є.

– Оксано, розкажіть, будь ласка, про початок вашої творчо-волонтерської діяльності?

Волонтер Оксана Радушинська: «Якби не сиділа у візку, стояла б поруч із бійцями з автоматом у руках...»

Оксана РАДУШИНСЬКА – письменниця, журналістка, громадський діяч, а також – магістрантка Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна» (Київ). Останні два роки свого життя вона присвятила волонтерській діяльності.

…Чарівної осінньої днини на теренах Хмельниччини, у Старокостянтинові, народилася дівчинка. Як і всі, була веселою, жвавою дитиною. Та у три роки життя для маленької Оксанки розділилося на ДО та ПІСЛЯ. За добу дівчинка отримала інвалідність. Проте батьки довго не могли довідатися причини – система радянської медицини, що хоч і доживала своє разом із СРСР, проте вперто не бажала визнавати власні помилки. Врешті-решт, батьки привезли Оксану до одного з київських медичних інститутів, де літня професорка, оглянувши дівчинку, прорекла: «Этот ребёнок – не жилец. До пяти лет проживет, максимум…» Але Мама і Тато не змирилися з вироком. Вони зробили все, щоб їхня донечка змогла не просто існувати, а жила повноцінним життям. Оксана закінчила школу, отримала вищу освіту, стала журналісткою, письменницею, володаркою численних премій та нагород творчих конкурсів…

«Морські котики» вітали творчу сотню «Рух до перемоги»

Рясний пухнастий сніг, льодяна «крупа», щедра злива; замети майже в людський зріст, суцільне «скло» на дорозі і біле-біле море снігів у миколаївських степах… Отакі природні реалії супроводжували творчу сотню «Рух до перемоги» у нашій поїздці на південь України – до Очакова і Миколаєва. Завітали до наших бійців (зокрема подолян)  73 Морського центру Спеціального призначення і курсантів 198 навчального центру ВМС. Два концерти – різних за цільовою аудиторією, проте дуже схожі за спрямуванням, адже і в Очакові і в Миколаєві ми дивилися у вічі захисникам України. Одні – «морські котики» – бережуть цілісність та суверенітет держави на мирній території і в зоні АТО. Після концерту напівжартома пояснили: «Оті бородаті тільки-тільки з АТО повернулися – ще не встигли побритися»… А другі – юні хлопці, що попри молодість літ, вже готові боронити рубежі країни і мирне життя кожного з нас.

«Родинне коло» для родин загиблих бійців АТО

12485915_10203936893062170_1076908074461888107_oВ українських родинах час Новорічних і Різдвяних свят традиційно асоціюється з теплом домашніх осель і родинними зустрічами. Зазвичай у ці дні додому навідуються навіть ті, хто упродовж року, заклопотаний щоденними справами, не часто ступав на батьківський поріг. Проте є такі далі, з яких не повертаються… І з особливим болем  відчувається відсутність за родинним столом того, кому стало долею полягти за свободу України. Родини загиблих в АТО старокостянтинівських героїв поріднилися спільною бідою і втратами найрідніших чоловіків, синів, татусів і братів.

Звичайне диво, створене власноруч. Для інших…

DSC_0155Власноруч створити звичайне новорічне диво для інших – просто! Було б бажання, а ще однодумці. Коли співпадають оцих дві складових – знаходяться і ресурси, і можливості, і надійні попутники. За добу до Нового року ціла ватага гостей завітала до вихованців Антонінської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату Хмельницької обласної ради. Завітали не з порожніми руками, а зі щедрими подарунками і веселою концертною програмою. У закладі навчаються вісімдесят дітей, але на Новорічні свята більшість із них роз’їжджаються до батьків чи інших родичів. Ті шістнадцятеро, що лишилися, попри малі літа, вже сьорбнули лиха – когось нема куди забирати, а когось краще не забирати в ту «домівку», яка буцім є, але насправді... Більшість дітей віком від 6-ти і старші 18-ти років мають певні фізичні та психічні вади, але не мають вад душ і сердечок. Погодьтеся, це ті барометри, котрі важко обманути! Але дуже легко обдарувати любов'ю, гостинцями і святом!

Об'єднати вміст