Радушинська Оксана

Оксана Радушинська: бути «однією з...» - це не для мене

 - Коли на душі гармонійний штиль – тоді можна побачити, наче крізь прозору воду, які скарби лежать на дні. І перетворити ті скарби у слова, - говорить Оксана РадушинськаЇї голос звучить чи не щодня по радіо, щотижня подоляни можуть бачити її на своїх телеекранах у музичній програмі «Мелодії родоцвіту», а вся країна може читати її книжки. У свої 34 роки Оксана Радушинська чи не найтитулованіша поетеса в Україні.  

Журналісти «ВСІМ» зустрілися з Оксаною поблизу майдану Незалежності, коли вона приїжджала у місто для запису чергової телевізійної програми. Погода видалася сонячною, тому одразу вирішили спілкувалися у сквері. Розмова йшла м’яко, наче з давньою подругою. Зачепили все: роботу, політику, лірику…

Артисти Хмельниччини - військовим! (фото)

Добрими людьми робиться багато добрих справ. Письменниця, журналіст, громадська діячка з Хмельниччини Оксана Радушинська - надзвичайної душі людина. У своїх добрих справах - вона є хорошим прикладом для наслідування.

На її сторінці в Фейсбуці постійно з’являється інформація про тих, хто з певних причин потребує людської підтримки і допомоги. Вона ніколи не стоїть осторонь чужого горя. Радістю теж щиро ділиться з усіма. Ось і на Вербну неділю разом зі своїми друзями та однодумцями зробила хорошу справу.

Яку саме? Про це вона краще розповість сама:

"Блакитна троянда" у виконанні Оксани Радушинської

Оксана Радушинська читає уривок драми "Блакитна троянда" Лесі Українки, на запрошення головного режисера Хмельницького академічного театру ляльок "Дивень" Сергея Брижаня, під час вистави "Лесині листи".

Оксана Радушинська: Прийми мене, весно

Вірш Оксани Радушинської в авторському виконанні.
Зйомки, монтаж ХОДТРК "Поділля-центр"

Я пишаюся українцями!

Чи хтось міг іще позавчора спрогнозувати, на скільки щиро ми будемо пишатися нашими вояками? Точніше, не вояками, а армією? Навряд. Я не могла. Хоча мій рідний Старокостянтинів – віддавна військове містечко з колись потужним секретним військовим аеродромом (другим за потужністю чи то в радянській Україні, чи в союзі… Не буду стверджувати напевне, бо було це в пору мого трохи несвідомого дитинства . Хоча відтоді часи змінилися, та значна частина місцевого населення так чи інакше досі «зав’язана» на службі в армії.

Лесині листи

Збурилися… Озлобилися… Сплакалися… Зробилися всі, як один, політично обізнаними і політично активними, рішучими, вольовими… І стало це нашими буднями-святами-думками-диханням... А життя, в особах цілком конкретних людей, зненацька висмикує до якогось геть іншого світу – де болю і надій ані трохи не менше, але верховенствує там безапеляційна віра, сила духу і любов.

Вистава «Лесині листи» Хмельницького академічного обласного театру ляльок «Дивень» у виконанні акторів Лідії та Сергія Корницьких (постановка Сергія Брижаня) вчора упродовж півгодини чарувала містерією професійності і глибинної суті.

Твоє цілуючи ім'я

Саме так  тепло, по-чоловічому щиро назвав свій творчий вечір хмельницький поет Віталій Міхалевський, приурочивши його  до свята закоханих. Отож, ніхто з глядачів, котрі завітали до обласного науково-методичного центру культури і мистецтв, не відчули нестачі інтимної лірики, чи ліричних пісень, зокрема й авторства поета. 

Ведучою свята виступила письменниця, поетеса Оксана Радушинська.

Кохання - це те, що лікує людські душі в усі часи, за будь-яких обставин. Серця пустіють, коли воно зникає, і оживають при кожній його появі - в погляді, в дотику, в поезії…

Віктор та Ольга Шайди: “Ми познайомилися у День закоханих”

…Святе, грішне, щасливе, невзаємне, заборонене, неземне, пристрасне, крадене, перше, єдине, неповторне, щире кохання. Це все (а перелік синонімів та епітетів можна продовжувати до безкінечності!) — про отакий дивовижний, незбагненний, метафізичний стан, своєрідну алхімію душі, котра з-поміж усіх живих істот у світі притаманна лише людині.

Це той стан, котрий то вкидає до прірви відчаю, то підносить на невидимих крилах вище славнозвісного сьомого неба, без котрого (якщо уявити собі, що в світі раптом зникло кохання!) мистецька скарбниця людства зробилася б убогою, як, власне, зміліла б душа людини, не пізнавши величі почуття, що підносить когось, зовсім звичайного, над буденністю і марнотами, над ваганнями і навіть над Космосом до величі розуміння, що у велелюдному світі вдалося зустріти отого/оту, хто визначений саме для тебе, хто є твоєю половинкою, твоєю людиною, частиною тебе. Проте, щоб зберегти дароване небом кохання, потрібна щоденна праця в ім’я пари, в ім’я почуття, в ім’я родини.

Книжечки про добро від Оксани Радушинської

З виданням нових дитячих книжечок, які неодмінно принесуть багато радості їх читачам, вітаємо письменницю, поетесу Оксану Радушинську.

На своїй сторінці у фейсбуці авторка написала:

«В Україні революція, а в мене... поповнення в родині книженят! Щойно отримала авторські примірники з донецького видавництва "Кредо" - чотири книжечки віршиків з кумедними "живими" оченятами добрих-предобрих звірят із серії "Криниця казок". Потенційні читачі - мацьопи. 
У книжечках - про добро... щоб було його і в житті!»

Поезія Оксани Радушинської

Мої вітряки

Мої вітряки ще не ламані і не подолані,
Мій меч дерев`яний і крові не пив ще канчук.
Старі королі кропив`яні, з рук часу годовані,
Бояться людей і, жалкі, не даються до рук.

Я рівня із ними… Сорочка на душу – вся листяна,
А лати – поверх. 
    …Поєдинку початок сурмлять…
Між небом-землею забралом зіщулилась тиснява,
І ворон чекає поборене серце клювать. 

Я впала? Стою? Я здалася на милість..? Відбулася..?
По літерах митей читаю цей день без пуття.
…Старі королі кропив`яні про косу забулися
І все в межиріччі вітрів коронують життя.

«А що мені дано? Всього лише – молитись»

А що мені дано? Всього лише – молитись
Не рухнув щоб твій кінь, не трісла тятива,
Щоб не змогла змія в наметі зачаїтись
І сонного тебе не вжалила вона.

Ото всього й дано… Під вітром пересуду,
Коли іде війна – щомиті, не щодня,
Чекає ворог наш, коли тебе забуду.
А та молитва – що? У жмені пташеня.

Пусти його у світ – загубиться, загине.
Чи ж долетить туди, де твій пекельний бій?
Лиш у горнилі днів обпалюється глина…
Лиш продають старцІ надію безнадій…

"А де будеш ти"

А де будеш ти,
Коли гола вода,
Велика біда 
Прийде?
Чи зможеш пливти
Як зірве мости?
Як мул неживий 
Візьметься рости
І давні листи
Корабликами 
Поведе?..

Об'єднати вміст