Жінка-УКРАЇНКА

Убити Антиципатора: роман / Еліна Заржицька, Ольга Рєпіна. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2018. – 364 с.ISBN 978-617-517-292-6
УДК 821.161.2-3

Під час Форуму видавців-2018 у Львові членкині НСПУ дніпрянки Еліна Заржицька та Ольга Рєпіна презентували свій соціально-психологічний роман «Убити Антиципатора». Писати роман авторки почали в час, коли тільки-но закінчилось велике Протистояння сил світла й темряви на головній площі нашої країни – Майдані; коли пронизливо «закричали» у місті на Дніпрі «швидкі», що везли у шпиталі важкопоранених бійців... Мабуть, тому, й просякнутий цей роман великою любов’ю? Любов’ю та коханням... Любов’ю до рідної землі та рідної мови, односельців та однодумців. Справжнім коханням та пристрастю... Справжньою, земною, з емоціями і невдоволенням собою, з очікуванням дива і розчаруванням.

Тож роман водночас є альтернативною історією, яка розвивається в іншому напрямі. Тому авторки не називають напряму столицю Києвом – у авторок це просто Місто. Майдан стає Площею, «беркути» – «грифами», тітушки – сірками, а керівника Країни кличуть Антиципатором.

У місті Дніпрі, в Будинку мистецтв, урочисто нагородили володарів Відзнаки імені Івана Багряного 2017 року. 

Іван Багряний, видатний  письменник і політичний діяч, автор книг поезії і прози «Золотий бумеранг», «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Буйний вітер», «Огненне коло», «Людина біжить над прірвою» та ін.

Відомо, що внаслідок московсько-більшовицької окупації письменник був змушений виїхати за кордон, але й там, в еміграції, до останнього подихуборовся за незалежність рідної України, соціальний захист знедолених, розкріпачення кожної людської особистості. Художні й публіцистичні твори І. Багряного видавалися іншими мовами не тільки в Європі, а й у США та Канаді.

З метою популяризації ідей, творчості та життєвої державницької настанови визначного українця, Фундація Івана Багряного (США) та Всеукраїнський щомісячник «Бористен» (представництво Фундації Івана Багряного на Січеславщині) заснували Відзнаку імені Івана Багряного.

У 2017 році лауреатами почесної нагороди стали:

Напередодні 14 жовтня Дня Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та Дня захисника України дев'ятий раз у Коростені письменники, журналісти, художники, композитори майже з усіх куточків України, щоб вкотре переконатися, побачити, як, не зважаючи на економічні негаразди, війну і політичні перипетії, розквітнув і погарнішав за рік чудовий древлянський край.

Як пише головний організатор заходу Віктор Васильчук, "3 давніх-давен український народ вписує у скарбницю людства свою мову, свою музику, звичаї, культуру. З далеких сутінків віків до найбільших реліквій українського народу належить Слово. Завдяки йому ми спілкуємося, закарбовуємо свої думки, а художня сила його – просто вражає".

15 березня в Сєвєродонецькій міській публічній бібліотеці відбувся творчий вечір з відомою українською письменницею-сєверодончанкою, призером багатьох номінацій, членом Національної спілки письменників України Світланою Талан, присвячений її ювілею.

Творчу зустріч готували працівники бібліотеки. Атмосфера була дуже щирою, теплою, було багато квітів, подарунків, посмішок. Святковий настрій доповнювали вокальні й інструментальні музичні номери. Прийшли привітати письменницю її шанувальники, фанати, представники міського та обласного відділів культури.

З цією письменницею я мріяла познайомитись давно. Двадцять перший книжковий форум став і для неї і для мене першим, тому побачились ми саме у вересневому Львові. Вже тоді я знала, що розповім читачам про цю особливу жінку, але коли зимовий Чернігів подарував ще одну зустріч ( 13 грудня Світлана Талан провела автограф-сесію в книжковому  магазині Клубу Сімейного Дозвілля), збагнула, що час.

Якщо окреслити життя людини кількома реченнями, то інформація про Світлану Талан буде виглядати так.

Світлана Олегівна народилась в сім’ї сільських вчителів. До речі, в перший клас пішла на Чернігівщині в Новгород-сіверському районі.

Закінчила восьмирічну школу в селі Перемога Глухівського району Сумської області, продовжила навчання у Баницькій середній школі. У 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. З п’ятнадцяти років почала працювати позаштатним кореспондентом районної газети. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала вихователем у дитсадку, потім – учителем початкових класів. Зараз мешкає у м. Сєвєродонецьк Луганської області.