Ольга Рєпіна

Ольга Рєпіна — біографія

Рєпіна Ольга Геннадіївна народилася 24 липня 1963 р. у м. Дніпропетровську. Освіту здобула у Дніпропетровському гірничому інституті (спеціальність "Геофізик"), Дніпропетровському національному університеті (спеціальність "Психологія").

Ольга Рєпіна. Оленятко

У великому лісі жило оленятко. Воно було маленьке, з коричневою спинкою та очима кольору лісних горішків.

Оленятко тільки що народилось, тому друзів у нього ще не було. Велетенській дуб хитав над ним своїми могутніми вітами.

– Я друг тобі, не бійся! Я захищу тебе від будь–якої негоди…

– А що таке друг? – запитало оленятко.

– Це той, хто допомагає і не потребує віддяки, – відповів мудрий дуб.

Ольга Рєпіна. Медогляд

На урок української мови несподівано прийшла медсестра Надійка.

– Третій клас! – сказала вона. – Всі на медогляд!

– Ура! – закричав третій клас, оскільки сидіти на уроці всім дуже не хотілося.

– А уколи робити будуть? – тужливо запитав Гордей Пупченко, якого дражнили Пирогом за його габарити і пристрасть до борошняних виробів.

– Ага, в різні товсті місця і не по одному разу! – сказав ущипливо Женька Рябоконь.

Ольга Рєріна. Золоті Каштани

 Осінь... Чудова пора в Україні… Як одна мить пролетіло літо з його забавами, купанням, сонячними росяними ранками, вільним часом канікул та дачною порою. Все це тепер у минулому.

Але коли приходить бабине літо, коли у повітрі літає легеньке павутиння, коли жовте листя золотом ллє сяйво з дерев, коли ще теплий вітерець лагідно грає волоссям на голові, − ми знов маємо нагоду радіти: маленькими маячками світяться на засипаних листям доріжках коричневі каштани.

Ольга Рєпіна. Історія синього чайника

         На одній кухні мешкав синій чайник. Він був дуже-дуже старий, закоптюжений, емаль на ньому вицвіла та давно вже не виблискувала. Чайник так довго жив у цій оселі на кухні, що йому здавалось він знав всі кухонні речі з часу свого народження.

         Одного разу, поставивши чайника на вогонь, хазяйка раптом звернула увагу на те, який негожий став її улюбленець.

         – Ото ж тобі, – сказала вона, треба його замінити! А то хтось прийде у гості, так соромно запропонувати чаю!

         Чайник так засумував, почувши це, що цього разу кип'ятив воду значно довше.

 – Та що ж це таке! – знов обурилась хазяйка. – Ні-ні, треба його поміняти!

Узбецький плов

Рецепт від Ольги Рєпіної

Дуже люблю готувати узбецький плов. Навчила мене це робити моя однокурсниця з гірничого інституту Ірина Абдурашитова (як зараз пам’ятаю, вчила на лекції з теорії поля). ЇЇ батько був узбек за національністю, а мама − українка. Жили вони в селищі Брянка Луганської області. Ірина розповідала, що коли її батько починав готувати плов, то надворі розпалювали вогонь, діставали спеціальний мідний казан, який привезли з батьківщини Ірининого батька, і запах від готування йшов такий по всій вулиці .... що збігалися всі сусіди. До речі, всіх і годували за узбецькою та українською хлібосольною традицією.

Отже, плов узбецький.

Об'єднати вміст