Жінка-УКРАЇНКА

Який чудовий вечір: справжні чоловіки − Борис Гуменюк, Іван Андрусяк, Василь Теремко, Богдан Червак, Микола Сивак, «Хан», «Гестапо», «Патріот»… і справжня література – книга Бориса Гуменюка «Блокпост» (2016).

Нова книга Б. Гуменюка, в якій ідеться про реальні події в Україні часів Майдану і війни  2014-2015 років, за словами модератора презентації у книгарні «Є» в Києві (10.02.2016) Івана Андрусяка, вміщує його поезію, художні прозові тексти, «живу літературу» (публіцистику) і є своєрідним документом епохи. Як твердить сам автор: «Я не знаю, який там із мене вояка, скоріш за все – «так собі», але свій суб’єктивний кут війни намагаюся тримати усіма доступними мені засобами. Сподіваюся, колись із таких суб’єктивних картинок складеться одна правдива мозаїка».

Книгу видано у ВЦ «Академія», директор якого Василь Теремко зазначив, що це перша в його житті книга, яку він, готуючи до видання, читав сім разів, а ще більше разів вони з автором обговорювали назву книги. Оскільки більшіть текстів, уміщених до книги, з’являлися спершу на Фейсбуці і є різними по стилю – публіцистичні нотатки, художня проза і вірші, − у її дизайні збережено вузький формат стрічки новин Фейсбука, а різними шрифтами позначено різні жанри і стилі творів. Рішення про видання цього твору, зазначив пан Василь, прийшло під впливом глибокого емоційного переживання, котре викликали в ньому ці тексти.

Богдан Червак, голова ОУН, наголосив, що до когорти письменників, членів ОУН, долучився і Борис Гуменюк, котрий свій світоглядний націоналізм формалізував і є нині головою Української військової організації. І книги Бориса Гуменюка про війну − це своєрідний епос, його справа, у якій він найбільше служить темі національної єдності, темі державності.

Очевидно, що цю книгу можна віднести до літератури нон-фікшн (англ. Non-fictio – особливого літературного жанру, де сюжетна лінія вибудовується винятково на реальних подіях з епізодичними вкрапленнями художнього вимислу), тому що вона засвідчує реальні події, є еклектичною за жанровою формою текстів (автобіографія, публіцистика, верлібр, вірші у прозі, новели, образки, репліки тощо), але єдиною за темою, змістом, пафосом, формою наративу, світоглядом автора. Як твердить сам автор, він свідомо уникав літературщини, акторства, бо тему війни не можна імітувати. Її треба просто фіксувати, десь додаючи певної художньої і жанрової форми, але короткої. Бо стан війни не налаштовує на розлогий формат. Тут треба встигнути розпочати і завершити текст, поки живий…

На мій погляд, книгу Б. Гуменюка «Блокпост» варто ставити на одну полицю з проектом О. Забужко «Літопис самовидців: Дев´ять місяців українського спротиву» (2014). У «Літописі…» є об’єктивна реалістична багатоголоса картина Майдану 2013-2014 років від його учасників, а у «Блокпості» є суб’єктивна реалістична картина війни 2014-2015 років від безпосереднього учасника цієї війни, добровольця Бориса Гуменюка, письменника.

- Треба, щоб новітній образ українця-воїна сакралізувала сучасна література, це завдання наших сучасних авторів – написати правдиву історію і не дати змоги комусь знову написати нашу історію замість нас, − підкреслив під час презентації Борис Гуменюк.

У цілому, індивідуальному стилю Б. Гуменюка притаманні певні сталі риси, котрі проступають і у збірці «Вірші з війни», і у книзі «Блокпост».

Стримана емоція – журливий епічний спокій чоловіка-воїна, у якому на рівні архетипу закладено обов’язок захищати свій дім, свою землю. Пронизливі деталі, котрі врізають у душу читача образ цієї війни, але не знищують, а навпаки, − живлять і зцілюють зневірені душі глибоким співпереживанням.

Модерна форма, що відповідає украй динамічному часу, але за змістом і глибиною не поступається філософським трактатам, − верлібр, вірші у прозі, новели, образки про людину на війні, про реалії війни, про емоцію війни. Своєрідний ритм нерозлогого речення, власне, усього тексту. Ще у збірці «Вірші з війни» поет зробив паузу на 45 днів після загибелі побратима Василя Кіндрацького – вірші не писалися. І оця тривала мовчазна чоловіча туга сказала читачеві про війну більше, аніж голосна відкрита емоція.

Український колорит: у простій, навіть побутовій образності і мові проступає образ пересічного українця з нормальними людськими цінностями, звичайними іменами, сталими традиціями. У Б. Гуменюка навіть збаналізований образ соняшника звучить як своєрідний символ війни двох світів на одній, українській землі.

Класичні традиції – епічний гомерівський спокій автора-воїна і потужний вплив на емоцію читача (катарсис, за Арістотелем), модерна форма, густо насичена сучасними українськими реаліями і колоритом, − оце і є формула стилю письменника Бориса Гуменюка, формула успіху письменника Бориса Гуменюка.

Ніна Головченко